Зарѣчово

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Украины
Зарѣчово
(укр.) Зарічово
   
Застава Герб
Еврорегион Карпаты
Область Закарпатска
Район Перечинскый
Сельска рада Зарѣчовска
Координаты 48°46′12″ с. ш. 22°30′50″ в. д. / 48.77° с. ш. 22.513889° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 32,79 км²
Надморска вышка 185[1] м
Жителей 2300[2] особ (2004)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380 3145
Поштовый индекс 89212
КОАТУУ 2123281501

Зарѣчово — село в Перечинском районѣ Закарпатской области, административно належить ку Зарѣчовской сельской радѣ.[3]

Сельска рада(укр.)
Зарічівська сільська рада
89212, Закарпатська обл.,
Перечинський р-н, с.Зарічово,
вул. Дружби, 1

Полога[едітовати | едітовати жрідло]

Лежить в лѣвом березѣ рѣкы Уг, о 6 км од Перечина. правым берегом иде автодорога и желѣзниця УжгородЛьвов, зо заставков[4] Зарѣчово.[5][3]

История[едітовати | едітовати жрідло]

Coats of arms of Zarechovo.jpg

Перва упоминка о селѣ походить з року 1409. Роком 1751 упоминать ся деревляна грекокатолицка церква Роздва Богородицѣ.[2] А уже в року 1770 была высвячена нова мурована церква Роздва Пресвятой Богородицѣ.[6] Печатка села з року 1858 Печать веси Зарѣчовскія • Gemeinde Zaritschov — видливе свѣдчѣня добы, коли до австро-мадярского урегулованя (1867) на мадярскых землях урядным языком быв нѣмецкый, а в Угорской Руси, управительом, (мад.) főispán, котрой в 1850-х быв Адолф Добрянскый, ещи ай русскый. В року 1859 церкву вымальовав Фердинанд Видра, як свѣдчить запис на тылѣ иконостаса.

В року 1910 село мало 1993 обывательох: 1829 Русины, 127 Мадяре, 37 Нѣмцѣ. Подля вѣры: 1925 грекокатолици, 63 израелиты.[7]

В року 1930 зоз 2049 обывательох были: 1951 Русины, 59 Евреи, 7 Чехы и Словаци, 5 Мадяре, 1 Нѣмець, 14 — иншых народностей, 12 — чужоземцѣ (без чехословацкого горожанства).[6]

26. октобра 1944 Червена армада выслободила село од фашистох и зачала ся украинско-совѣтска доба истории. В року 1969 в селѣ были 2268 обывателѣ. Земледѣлска артѣль, (укр.) Колгосп ім. 31 річниці Жовтня, мав 1170 голов маргы и 3100 га землѣ. За совѣтску добу выставили 410 хыж, желѣзобетонный мост через Уг, културный дом на 300 позирачи.[3]

В року 1985 в едной тридѣлной хыжи з року 1902 и газдовскых прибудовах отворили музей Лемковске обыстя, (укр.) Лемківська садиба.[2]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Інформер: Зарічово
  2. 2,0 2,1 2,2 Федака Сергій
  3. 3,0 3,1 3,2 Тронько П.
  4. Фото заставкы
  5. Заставка Зарѣчово
  6. 6,0 6,1 Достал Я.
  7. A történelmi Magyarország