Туря Быстра

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село в Украинѣ
Туря Быстра
(укр.) Тур'я Бистра
  
Застава
Давны назвы Turjasebes, 1552
Еврорегион Карпаты
Область Закарпатска
Район Перечинскый
Сельска рада Турябыстрянска
Координаты 48°39′12″ с. ш. 22°48′40″ в. д. / 48.653333° с. ш. 22.811111° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 2,704 км²
Надморска вышка 370 м
Жителей 1453 особы (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380 3145
Поштовый индекс 89231
КОАТУУ 2123285001

Туря Быстра, (укр.) Тур'я Бистра — село в Перечинском районѣ Закарпатской области Украины.

Полога[едітовати | едітовати жрідло]

Село лежить над потоком Быстрик, лѣвым притоком рѣкы Турѣ, оддалене о 30 км од районного центра и желѣзничной штации Перечин.[1]

Сельска рада[едітовати | едітовати жрідло]

Тур'є-Бистрянська сільська рада
89231, Закарпатська обл., Перечинський р-н, с.Тур’я Бистра, вул. Духновича, 64, тел. 77-5-93 (укр.)

Ку Турябыстрянской сельской радѣ односять ся тыж село Свалявка.[1]

История[едітовати | едітовати жрідло]

Село первый раз упомянуте в историчных жерелах в року 1552.[1]

В року 1880 барон Котц зрядив в селѣ завод сухой дестилации древовины, котрый пак од него выкупила фирма Бантлин. Выроба заникла в року 1932, коли была перенесена до Перечина.[2]

В року 1910 в селѣ жили 1319 особы, з них Русины — 1122, Нѣмцѣ — 117, Мадяре — 75, грекокатоликы — 1128, израелиты — 74. По Трианонѣ село одышло Чехословакии.[3][4]

В року 1930 в селѣ было 1628 обывательох, з них Русинох — 1430, Еврейох — 74, Нѣмцьох — 54, Чехох и Словакох — 40, Мадярох — 14, чужоземцьох — 16. Грекокатолицка громада: 1436 особ, камяна церква св. Василия (1825). Школы: русинска (5 клас), чешска (3 класы). Ставанка приватного автобуса.[2]

24. октобра 1944 в село зашла Червена армада, и зачав ся украинскый период его истории. В року 1969 в селѣ жили 1725 особы. В селѣ было земледѣлске дружство (колгосп «Комсомолець»), котре диспоновало 4200 га землѣ и провадило мясо-молочне скотарство и овочинарство, была восямрочна украинска школа з конзултачным пунктом диштанчной середной школы, клуб и библиотека. Промыслова выроба: млин, столярска майстерня, гатер (пила). За повоенны рокы выставили 360 новых хыж.[1]

Родаци зо села[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
  • A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 ISBN 963 85683 3 X
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
  • Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Тронько П., с. 474.
  2. 2,0 2,1 Достал Я., с. 135.
  3. A történelmi Magyarország...
  4. Révai nagy lexikona, т. 18, с. 533.