Свідник
| Свідник словен. Svidník | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основны інформації | ||||
| Реґіон | Шаріш | |||
| Край | Пряшівскый | |||
| Окрес | Свідник | |||
| Перша змінка | 1330 | |||
| Жытелїв | 11 492 (31. 12. 2012) | |||
| Розлога | 71,18 км² | |||
| Густота населїня | 1,302 особ/км² | |||
| Поштовы індексы | 089 01 | |||
| Ґеоґрафічны коордінаты | 49°18′20″N 21°34′04″E / 49.30556°N 21.56778°E | |||
| Надморьска вышка | 156 м | |||
| Містьскый уряд | ||||
| Вебова сторінка | http://www.svidnik.sk | |||
| Пріматор | Ян Голодняк | |||
Свідник (по словен. Svidník) є окресне місто на Словеньску в окресї Свідник.
Пологопис[едітовати | едітовати жрідло]
Полога[едітовати | едітовати жрідло]
Окресне місто Свідник лежыть у северній части Низкых Бескид, на нивній терасї при устю рікы Ладомиркы до Ондавы, надморьска вышка в серединї міста є 230 м.н.м. В хотарї є надморьска вышка од 200м аж до 500м. Місто выникло в роцї 1944 споїнём сел Нижнїй Свідник, лежачого на лївім берегу рікы Ладомиркы і Вышнїй Свідник, лежачого на лївім берегу Ондавы.
Поверьх хотаря є мірно покорчена повышенина, лем в западній і выходній части мірно членита. Творять го флішовы верствы (пісковцї, іловцї), четвертогорны наплавенины (шутры, пискы) і схыловы глины. Середня річна теплота є 7 °C, річна сума зражок 700 – 800 мм. Мать нівны оґлеєны і руды лїсны ґрунты. Середня часть хотаря є одлїснена, неперерывный лїс з перевагов бука, грабу і березы є в северній части, на нівах суть лужны лїсы. В Ондаві верь зливаня з Ладомирков жыє выдра річна.
Сімболы міста[едітовати | едітовати жрідло]
Ерб[едітовати | едітовати жрідло]
На червенім підкладї стрїберна сілуета дукляньского памятника.
Історічный сімбол Свідника подля ближе недатованой предлогы творив стром, по бокох котрого стояли двоми конї.
Свідника ся став містом року 1964 а при прилежытости десятого выроча той подїї было схвалене новоутворїня ербу складжене з росчетверчного щіту. В ёго першім і четвертім полї была сілуета дукляньского памятника і два стромы. Друге і третє поле было синє, без фіґуры.
Таке рїшіня ербу не ладило зо звычаями домашнёй містьской гералдічной творбы, зато місто року 1984 приступило ку гералдічній управі. З ербу ся выпустили нефункчны синї поля і мотів стромів а головнов ербовов фіґуров зістав мотів дукляньского памятника, котрый - і кідь не стоїть не теріторії міста - є з ним тїсно звязаный.
Авторами ербу суть Йозеф Лешко і Ладїслав Чісарік.
Місто прияло свій ерб 27. фебруара 1987.
Застава[едітовати | едітовати жрідло]
Застава міста є складжена з двох поздовжных білочервеных і червенобілых смуг. Во верьхнїй смузї коло тычі є білый і в спіднїй смузї червеный квадрат. Застава мать помер сторон 2:3 і на кінцї є два раз застрїжена до третины єй листу.
Сімболы міста суть записаны в гералдічнім реґістрї Словеньской републікы під чіслом S-22/1991.
Екстерны одказы[едітовати | едітовати жрідло]
| ||||||||||
