Рахово

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Город Украины
Рахово
Рахів (укр.)
Улиця Мира, готел Европа
Застава
Давны назвы Raho Mezeu, 1477
Еврорегион Карпаты
Область Закарпатска
Район Раховскый
Мер Медвѣдь Виктор Вас.
Координаты 48°03′00″ с. ш. 24°12′00″ в. д. / 48.05° с. ш. 24.2° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 5,68 км²
Надморска вышка (центер) 430 м
Жителей 15 430 особ (2016)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380 3132
Поштовый индекс 90600
КОАТУУ 2123610100
Официалный сайт (укр.)

Рáхово, (укр.) Рахів, (слов.) Rachov, (мад.) Rahó, (рум.) Rahău — районный центер в Закарпатской области Украины на рѣцѣ Тиса.

Землепис[едітовати | едітовати жрідло]

Рахово, вызнамный центер гуцулской културы, туристикы и рекреации, положене на крайном востоку Закарпатской области и оддалене од областного центра Ужгород, што лежить на крайном западѣ, о 209 км.[1] Середнорочна температура +6.9°С, януарова -5°С, юлова +18°С.[2] Суть жерела йодно-желѣзитых минералных вод.[3]

Обывательство[едітовати | едітовати жрідло]

В року 1930 в Раховѣ жили 8893 особы, з них 5840 Русины, 1081 Евреи, 1015 Мадяре, 414 Чехы и Словаци, 273 Нѣмцѣ, 59 иншы народности, 211 чужоземцѣ. Грекокатолики — 3375, православны — 2542, римокатолики — 1569.[4]

Зачатком рока 2016, Рахово мало 15 430 обывателей.[5]
Главны етничны групы:[6]

Етимология[едітовати | едітовати жрідло]

Односно етимологии назвы найправдоподобнѣйшым е походжѣня од властного имени або призвиска Рах, поширеного у Румынох.[7][8] Иншый правдоподобный вариант: од потока Rahow, правого притока Тисы.[8][9]

«Людова етимология» (легенда) объяснять назву так, же на том мѣстѣ збойници раховали свою здобыч.[8]

История[едітовати | едітовати жрідло]

Поток Rahow упоминать ся в документах первый раз под роком 1373, а осада Raho Mezeu 'Рахово Поле' — под роком 1477.[9][10]

Од року 1672 Рахово належало Бычковскому панству, але в року 1702 уже одышло во властность державы, заховавши доказ бывалой належности в назвѣ старшой, лѣвобережной части — Bocsko-Rahó (мад.) Бычковске Рахово. В серединѣ 17. ст. на правом березѣ Тисы нашли ложиска соли и зачала ся розвивати правобережна часть, названа Akna-Rahó (мад.) Рахово-Шахта. В року 1895 через Рахово была прокладены желѣзниця Мараморошска СиготьСтаниславув.[9]

В чехословацкой добѣ (1920-1939) Рахово стало ся центром Раховского округа. Од децембра 1938 по марец 1939 на горѣ Думен автономна влада Подкарпатской Руси, ведена А. Волошином, интерновала своих противникох. Од середины марца 1939 Рахово належало Мадярщинѣ, а од 16. октобра 1944 з приходом Червеной Армады было под контролов СССР. В року 1958 достало статус города.[9]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Bélay Vilmos. Máramaros megye társadalma és nemzetiségei. A megye betelepülésétől a XVIII. század elejéig. Bp. 1943. (мад.)
  • Dr. Jiří Král. Podkarpatská Rus. V Praze, nákladem vlastním, 1924. (чеш.)
  • Sebestyén Zsolt. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. (мад.)
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5. (укр.)
  • Кобаль Й. В. Рахів. //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2013, том 9, с. 140. (укр.)
  • Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. (укр.)
  • Чучка, Павло. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. (укр.)

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Тронько П. и др. Рахівський район, сс. 476-490.
  2. Jiří Král, с. 35.
  3. Jiří Král, с. 48.
  4. Достал Я., сс. 139-140.
  5. Число обывательох, 2016, с. 35.
  6. Етничный состав, 2001
  7. Чучка П., с. 478.
  8. 8,0 8,1 8,2 Sebestyén Zsolt, с. 114.
  9. 9,0 9,1 9,2 9,3 Кобаль Й. В.
  10. Bélay Vilmos 1943, с. 181.