Кушниця

Кушниця
	Герб села
Давны назвы	Cusmuca 1318
Держава	Украина
Область	Закарпатска
Район	Хустскый
Сельска рада	Кушницка
Координаты	48°27′06″ с. ш. 23°15′29″ в. д. / 48.451667° с. ш. 23.258056° в. д. (G) (O) (Я)
Розлога	36,2 км²
Надморска вышка	242 м
Обывательство	5812 особ (2011)
Часова зона	UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код	+380-3144
Поштовый индекс	90151
КОАТУУ	2121985201
	Кушниця

Ку́шниця, (мад. Kovácsrét) — село в бывшом Иршавском районѣ^[1] Закарпатской области Украины.

Сельска рада^[2]укр.: Кушницька сільрада; Україна 90151, Закарпатська обл., Хустський р-н,; с.Кушниця, вул.Центральна,22; Телефон: +3803144-73-4-14

География

Кушниця положена в горном току Боржавы при ей лѣвом притоку Кушници, о 37 км далеко од свого бывшого районного центра Иршава^[3] и о 28 км од сосѣднього бывшого районного центра Свалява. Ентузиасты старають ся о обновлѣня заниклой Боржавской желѣзницѣ Берегово — Кушниця, што фунговала од року 1908 и спойовала Кушницю з районныма центрами Иршава и Берегово.

З юга тай запада од села тягне ся горскый масив Великый Дѣл, а из сѣвера тай выхода — одрогы полонины Боржава (горы Синяк, Пацива, Переход, Мала Горка, Велика Баня, Мала Баня). В бесѣдѣ кушничане дѣлять село на такы части: Штация (де была чекарня поѣзда), Лужок, Зарѣка (Мала Сторонка), Прогин, Вышный конець, Раковый.^[4]

Селом тече рѣка Боржава, што ся зачинать мало высше у Свалявском районови. Пиля Штации у ню западат рѣка Кушниця, называна тыж Лисичанка, якоже тече из Лисичова. Тото мѣсто, устьрѣкы, мѣстны люде кличуть Меживоды.

Етимология

Подля людовой етимологии назва села походить од слова кузня, авадь кузниця. Позад легенды село было закладено на мѣстови, де была перва кузня, што рихтовала зброю про Броницькый замок. Кузня тота была на Ковачовом поли.

Подля фаховых етимологох друга найдавнѣйша назва села Кучниче (1383) походить од давнорусского kuča 'хыжка', русинского куча 'хыжка, дымнянка, селянска хыжа без комина' (словник Чопея, с. 165).^[5]

Мадярска назва Kovácsrét (Ковачово поле) появила ся значно позднѣйше, в року 1900, коли в цѣлодержавной кампании упорядкованя назв локалит переведене мадяризованя назв. Тогды назву Кушниця потрактовали як польске kuźnica або русске кузница (як то ся трактуе в людовой етимологии).^[5]

История

Перва споминка о селѣ датована 1318 роком.^[3] Назва села была тогды Cusmuca.^[5]

В року 1910 в селѣ жили 1780 обывателе русинской и нѣмецкой народности, была желѣзнична штация.^[6]

В року 1930 в селѣ были 2268 обывателе, з того Русины — 1851, Евреи — 321, Нѣмцѣ — 22, Чехы и Словаци — 21, Мадяре — 10, чужоземцѣ (без чехословацкого подданства) — 35, иншы — 8. Православна громада — 1800 вѣрникы. Грекокатолицка мурована церковь Св. Духа, 1865. Православна деревяна церковь Св. Духа, 1926. Велика модерна пила (фирес). Нотарскый уряд и жандарска станиця. Русинска школа (6 клас), чешска школа (4 класы). Желѣзнична штация, ставанка приватного автобуса.^[7]

Червена Армада выслободила село 24. октобра 1944. На рок 1969 в селѣ было 3475 обыватели, середна школа, библиотека, сельска амбуланция, за послѣдны 25 рокы были выставлены 560 хыж. Главны конарѣ економикы села творив Кушницкый лѣсокомбинат, скотарство: 900 голов маргы, 5000 овець.^[3]

Вызнамны особы

Олга Ришави (1903–1993) — нѣмецка писателька
Мигаль Лыжичко (*1991) — русинскый общественный дѣятель, стример и творець контента.

Жерела и одказы

Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. Том 12, с. 98.
Sebestyén Zsolt. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012.
Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
Мигаль Кушницькый (14 февр. 2022). Кушницькый герб (видео под кодом _EjgJVikT0E). (youtu.be).
Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Закарпатська область. К. 1969.
Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 Доступно онлайн укр.
Чисельність наявного населення України на 1 січня 2016 року. Державна служба статистики України. Київ, 2016.
Кушниця на сайтѣ парламента Украины

Референции

↑ Од року 2020 в Хустском районѣ.
↑ Кушниця на сайтѣ парламента Украины
↑ ^3,0 ^3,1 ^3,2 Тронько П., с. 337.
↑ Федака С., сс. 118–119.
↑ ^5,0 ^5,1 ^5,2 Sebestyén Zsolt, сс. 83-84.
↑ Révai nagy lexikona.
↑ Достал Я., с. 78.

Православна церква (бывша грекокатолицка)
Горы в околици
Локомотива U35.301 (шт. Кушниця, 1930.рр.)
Пекарня з бывшой бужнѣ

[1] Од року 2020 в Хустском районѣ.

[2] Кушниця на сайтѣ парламента Украины

[Тронько-3] 3,0 ^3,1 ^3,2 Тронько П., с. 337.

[Fedaka-4] Федака С., сс. 118–119.

[Шебештьен-5] 5,0 ^5,1 ^5,2 Sebestyén Zsolt, сс. 83-84.

[6] Révai nagy lexikona.

[7] Достал Я., с. 78.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

п • о • р Населены пункты Иршавского района
Міста:	районный центер Иршава
Села:	Арданово • Бѣлкы • Богаревиця • Брод • Бронька • Велика Ростока • Великый Раковиць • Воловиця • Шаркадь • Гребля • Дешковиця • Довгое • Доробратово • Дубровка • Дубы • Дунковиця • Заболотное • Загатя • Зарѣча • Ивашковиця • Илниця • Имстичово • Камянске • Климовиця • Кобалевиця • Крайня Мартинка • Кушниця • Лисичово • Лоза • Локоть • Луково • Мала Розтока • Малый Раковиць • Мідяниця • Негрово • Нижное Болотное • Ольховка • Осой • Подгорное • Заднёє • Сельце • Смологовиця • Собатино • Суха • Хмільник • Чорный Поток