Довгое (Закарпатска область)

Село Украины Довгое Довге укр. Герб Держава УкраинаУкраина область ЗакарпатскаЗакарпатска Еврорегион Карпаты Сельска рада Довжанска Координаты 48.3675, 23.28694448°22′03″ с. ш. 23°17′13″ в. д.48.3675° с. ш. 23.286944° в. д.    Розлога 46,66 км² Надморска вышка 172 м Обывательство 6790 особ (2001) Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3 Телефонный код +380-3144 Поштовый индекс 90154 КОАТУУ 2121983001 Довгое

Довгое, укр. Довге — село в бывшом Иршавском районѣ (дн. Хустскый) Закарпатской области Украины.

Сельска радаукр.

Довжанська сільська рада

90154, Закарпатська обл.,

Іршавський р-н, с.Довге,

вул. Велика, 7

Полога

Лежить в долинѣ Боржавы, за 28 км од Иршавы.

История

Памятник куруцам, 1902, з надписом
С Богом, за отчизну и свободу!

Перва упоминка походить з року 1383 (Huzyumezeu), а в року 1404 уже упомянуте под его днешньов назвов (Dolha), котра походить од славянского Dolha (vesь) 'довге село' и свѣдчить о славянскых осадниках. Тота назва наступно вытѣснила попередну мадярску и зостала прията ай Мадярами доднесь.

7. юна 1703 нѣмецке войско в числѣ 900 воякох нечекано напало на таборуючых в Довгому куруцох и поразило повстанцьох. На память того боя в року 1902 в центрѣ села поставили памятник, котрый стоить доднесь. В року 1751 в Довгому зачали выпальовати вапно, выробляти стрѣшну бляху, в року 1760 зачала роботу папѣрня, перенесена з Лисичова. В року 1780 отворила ся ткалня, де ткали полотна з властных конопель и лену. Од року 1830 ту зачала роботу Гамора, котра вытопльовала ливарске желѣзо з околичных руд (тутешных ай з Бѣлок, Лисичова, Хуста). З желѣза выробляли кальгы, земледѣлскы серсамы. В року 1900 ту мали роботу 300 людей. Желѣзарня ся закрыла в року 1925. По року 1890 отворила ся пила, де выробляли рочно 10 тысяч вагоны пиленой лѣсопродукции (1911), а мали роботу 400 людей.

В року 1910 зоз 3524 обывательох были 2226 Русины, 509 Нѣмцѣ, 383 Мадяре и 332 Словаци. Перед Трианоном село было административным центром Довжанского округу (Dolhai járás) жупы Мараморош.

В року 1930 (чехословацка доба) зоз 4263 обывательох были 2911 Русины, 652 Чехы и Словаци, 509 Евреи, 76 Нѣмцѣ, 64 Мадяре, иншых народностей — 1, чужоземцѣ — 50. Найвекша, грекокатолицка, громада числила 2920 особ и мала муровану церкву Успѣня Пр. Богородицѣ з року 1911. В селѣ была русинска (7 клас) и чешска школа (5 клас), нотарскый уряд, пошта. телеграф, телефон, ходив приватный автобус.

24. октобра 1944 Червена армада выслободила Довге, и зачала ся украинска доба его истории. В селѣ были организованы земледѣлскый кооператив, лѣсопилна фабрика. До року 1969 выставили понад тысяч новых будинкох, хлѣбопекарню, комбинат служб, болницю на 40 постели, амбуланту, середню и восямрочну школу, клуб, амфитеатер В року 1954 отворена областна болниця на косткову туберкулозу на 100 постели.

В року 1971 Довгое достало статус мѣстечка котрый быв скасованый в року 1994.

Жерела и одказы

• A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 ISBN 963 85683 3 X [1] мад.
• Sebestyén Zsolt: Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9
  мад.
• Маринич О. М. (відп. ред.): Географічна енциклопедія України — К. «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989–1993. Т. 1: А–Ж.— 416 с: ISBN 5-88500—005—0 укр.
• Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 укр.
• Лях А. О., Троян М. В.: Довге //Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. /Тронько П. и др. (ред.) — К. 1969. укр.
• Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 укр. Одчитане 2020-05-18