Довгое (Закарпатска область)

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Украины
Довгое
Довге (укр.)
Герб
Герб
Еврорегион Карпаты
область Закарпатска
Район Иршавскый
Сельска рада Довжанска
Координаты 48°22′03″ с. ш. 23°17′13″ в. д. / 48.3675° с. ш. 23.286944° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 46,66 км²
Надморска вышка 172[1] м
Жителей 6790 особ (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380-3144
Поштовый индекс 90154
КОАТУУ 2121983001

Довгое, (укр.) Довгесело в Иршавском районѣ Закарпатской области Украины.[2]

Сельска рада(укр.)
Довжанська сільська рада
90154, Закарпатська обл.,
Іршавський р-н, с.Довге,
вул. Велика, 7

Полога[едітовати | едітовати жрідло]

Лежить в долинѣ Боржавы, за 28 км од Иршавы.[2]

История[едітовати | едітовати жрідло]

Памятник куруцам, 1902, з надписом
С Богом, за отчизну и свободу!

Перва упоминка походить з року 1383 (Huzyumezeu), а в року 1404 уже упомянуте под его днешньов назвов (Dolha), котра походить од славянского Dolha (vesь) 'довге село' и свѣдчить о славянскых осадниках. Тота назва наступно вытѣснила попередну мадярску и зостала прията ай Мадярами доднесь.[3]

7. юна 1703 нѣмецке войско в числѣ 900 воякох нечекано напало на таборуючых в Довгому куруцох и поразило повстанцьох. На память того боя в року 1902 в центрѣ села поставили памятник, котрый стоить доднесь. В року 1751 в Довгому зачали выпальовати вапно, выробляти стрѣшну бляху, в року 1760 зачала роботу папѣрня, перенесена з Лисичова. В року 1780 отворила ся ткалня, де ткали полотна з властных конопель и лену. Од року 1830 ту зачала роботу Гамора, котра вытопльовала ливарске желѣзо з околичных руд (тутешных ай з Бѣлок, Лисичова, Хуста). З желѣза выробляли кальгы, земледѣлскы серсамы. В року 1900 ту мали роботу 300 людей.[4] Желѣзарня ся закрыла в року 1925.[5] По року 1890 отворила ся пила, де выробляли рочно 10 тысяч вагоны пиленой лѣсопродукции (1911), а мали роботу 400 людей.[4]

В року 1910 зоз 3524 обывательох были 2226 Русины, 509 Нѣмцѣ, 383 Мадяре и 332 Словаци. Перед Трианоном село было административным центром Довжанского округу (Dolhai járás) жупы Мараморош.[6]

В року 1930 (чехословацка доба) зоз 4263 обывательох были 2911 Русины, 652 Чехы и Словаци, 509 Евреи, 76 Нѣмцѣ, 64 Мадяре, иншых народностей — 1, чужоземцѣ — 50. Найвекша, грекокатолицка, громада числила 2920 особ и мала муровану церкву Успѣня Пр. Богородицѣ з року 1911. В селѣ была русинска (7 клас) и чешска школа (5 клас), нотарскый уряд, пошта. телеграф, телефон, ходив приватный автобус.[5]

24. октобра 1944 Червена армада выслободила Довге, и зачала ся украинска доба его истории. В селѣ были организованы земледѣлскый кооператив, лѣсопилна фабрика. До року 1969 выставили понад тысяч новых будинкох, хлѣбопекарню, комбинат служб, болницю на 40 постели, амбуланту, середню и восямрочну школу, клуб, амфитеатер В року 1954 отворена областна болниця на косткову туберкулозу на 100 постели.[2]

В року 1971 Довгое достало статус мѣстечка[7] котрый быв скасованый в року 1994.

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 ISBN 963 85683 3 X [1] (мад.)
  • Sebestyén Zsolt: Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9
    (мад.)
  • Маринич О. М. (відп. ред.): Географічна енциклопедія України — К. «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989–1993. Т. 1: А–Ж.— 416 с: ISBN 5-88500—005—0 (укр.)
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 (укр.)
  • Лях А. О., Троян М. В.: Довге //Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. /Тронько П. и др. (ред.) — К. 1969. (укр.)
  • Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 (укр.) Одчитане 2020-05-18

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Информер: Долгое (Закарпатская область)
  2. 2,0 2,1 2,2 Лях А. О., Троян М. В., сс. 317–326.
  3. Sebestyén Zsolt, с. 41.
  4. 4,0 4,1 Федака С., сс. 75–76.
  5. 5,0 5,1 Достал, Ярослав, с. 75.
  6. A történelmi Magyarország.
  7. Маринич О. М., с. 349.