Имстичово

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Украины
Имстичово
 
Герб
Еврорегион Карпаты
область Закарпатска
Район Иршавскый
Сельска рада Имстичовска
Координаты 48°17′43″ с. ш. 23°11′49″ в. д. / 48.295278° с. ш. 23.196944° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 0,205 км²
Надморска вышка 251 м
Жителей 2729[1] особ (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380-3144
Поштовый индекс 90134
КОАТУУ 2121984401
Імстичево печать.jpg

Имсти́чово, (укр.) Імстичовосело в Иршавском районѣ Закарпатской области Украины, на лѣвом березѣ рѣкы Боржава, оддалене о 12 км од Иршавы.[2]

Администрация[1](укр.)
Імстичівська сільська рада
90134, Закарпатська обл., Іршавський р-н,
с. Імстичово, вул. Центральна, 57

Етимология назвы[едітовати | едітовати жрідло]

Назва славянского походжѣня, правдоподобно, од апелатива мѣстич (варощан, мѣстскый обыватель), або од властного имени того ж походжѣня, на што указуе тыж присвойный наросток -ово.[3]

История[едітовати | едітовати жрідло]

Перва исторична упоминка о селѣ датована роком 1351.[3][4]

16. юна 1654 обыватель Улашин в тестаментѣ одказав свою землю про монастырь, котрый монастырь пак быв основаный в року 1661 епископом Йоанникием Зейканом, тутешным родаком. В року 1748 там были лем три монахы, але в року 1772 епископ Бачинскый инициовав выставбу теперишного монастыря, а в року 1798 завершили выставбу мурованой Михайловской церкви и парохиалной церкви Рождества Богородицѣ. В року 1839 село обывали 847, а в року 1879 уже 1357 особ. З той добы ся заховала сельска печать, на котрой зображеный лев-сабляш.[4]

В року 1910 належало ку Верховинскому округу ( Felvidéki járás) жупы Берег, ай мало 1863 обывательох русинской и мадярской народности, желѣзничну заставку, пошту и телеграф в Бѣлках.[5]

В року 1930 зоз 2038 обывательох села были: Русины — 1906, Евреи — 124, Чехы и Словаци — 5, Мадяре — 1, чужоземцѣ — 2. Грекокатолицка парохия мала 1865 вѣрникы и муровану церкву Роздва Пр. Богородицѣ (1798). Грекокатолицкый монастырь ЧСВВ (1773) мав муровану монастырску церкву Св. Михаила (1798). Село мало русинску школу (5 клас). Фунговала узкоколейна желѣзниця, и в селѣ была заставка.[6]

В року 1969 в селѣ быв 2701 обыватель. Село мало дружство («земледѣлска бригада колгоспу «За нове життя»»), котрому придѣлили 1500 га землѣ, з того 620 га ораницѣ; културны инштитуции были: восямрочна, зачаточна ай вечерня середня школы, школа з интернатом, библиотека, клуб.[2]

Вызнамны родаци[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Miszticze //Révai nagy lexikona. 13. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1915. С. 805.
  • Sebestyén Zsolt: Bereg megye helységneveinek etimológiai szótára [1]
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 (укр.)
  • Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 (укр.) С. 92. [2]
  • Тронько П.: Імстичеве //Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Сс. 336 – 337.(укр.)
  • Облікова картка Імстичово на сайті Верховної ради України (по украинскы). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=11238. Одказ перевіреный 2021-03-13. 

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Облікова картка
  2. 2,0 2,1 Тронько П.
  3. 3,0 3,1 Sebestyén Zsolt, с. 98.
  4. 4,0 4,1 Федака С.
  5. Révai nagy lexikona
  6. Достал Я., с. 76.