Перейти до вмісту

Чехія

Едітовати одказы
Зо сторінкы Вікіпедія
(Напрямленый з Чесько)
Чеська републіка
чес. Česká republika
Гімна: 
Kde domov můj? („Де муй дум?“)
Location of Чесько
Головне місто
(і найвекше місто)		Прага
Урядный язык чеськый
Влада Парламентьска републіка
 -  Презідент Петр Павел
Теріторія
 -  вєдно 78 866 км2 (115)
30 450 sq mi 
 -  вода (%) 2
Популація
 -  списованя 2021 10701777 (86)
 -  густота 135.3/км2 (87)
350,4/sq mi
ГДП шацованя 2021
 -  вєдно $282,34 міліард (45)
 -  на жытеля $18985 (38)
ГДП (номіналный) шацованя 2021
 -  вєдно $282,34 міліард (45)
 -  на жытеля $18985[1] (38)
ІЛР (2021) ▲ 0,891 (дужый высокый) (35)
Валута Коруна (kč) (CZK)
Часова зона СЕТ (UTC+1)
 -  лїтнїй час СЕЛЧ (UTC+2)
Сторона движения правый
Інтернет-домен .cz
Телефонный код +420

Че́хія,[2] Че́сько (чес. Česko), Че́хы, офіціалнов назвов Че́ська республіка вадь курто ЧР (чес. Česká republika, ČR, МФА: [ˈtʃɛskaː ˈrɛpublɪka]),[3] історично ай Боге́мія[4] вто держава без выхода до моря в централнуй Европі, член Европської унії уд року 2004, котра має гатары з Австрійов на югу, Німещинов на западі, Польщов на сіверовостоку тай Словакійов на юговостоку.[5] У Чеськуй републіці офіціалнов валутов є чеська коруна (CZK); головным варошом є Прага. Кроме неї сут великі вароші ги Бырно, Острава, Пылзень и Ліберець.

Чехія має береговатый ландшафт и площу в 78,871 км² из головно помірным контіненталным и океанічным кліматом.

Чеська републіка є унітарнов парламентарнов републіков из продвинутов, высокодоходнов соціалнов торговов економіков. Чехія ся держит европської соціалної моделі, має задарьну медіціну тай часточно понукат задарьноє університетськоє школованя. У Індексови людського розвою Чехія має 32. місто. Чеська републіка — член Орґанізації споєных націй, Орґанізації Сіверноатлантичного договора, Европської унії, Орґанізації економічного спувробутництва и розвою, ОБСЕ, Рады Европы тай Вішеґрадської ґрупы. На юлій 2025. року президентом Чехії є Петр Павел, премєрміністром — Петр Фяла.

Чеськоє княжество было закладеноє у кунци 9. стороча пуд Великов Моравійов. Оно было формално признаноє ги імперськый став Сященої римської імперії у 1002. рокови тай стало корольством у 1198.[6][7] По битві Могача у 1526. році вшыткі землі Богемської короны были поступово інтеґровані до Габсбурзької монархії. Через почти стувку рокув протестантськоє повстаня стало причинов Тридцятьручної войны. Из розпадом Сященої римської імперії у 1806. році Коронні землі стали частьов Австрійської імперії.

Бігом 19. стороча Чехія пруйшла індустріалізацію. По розпаді Австро-Мадярської імперії по Первуй світовуй войні бульша часть реґіона зайшла до Первої чехословацької републікы у 1918. році.[8] Чехословакія была єдинов державов у централнуй и восточнуй Европі, котра ся обстала парламентарнов демократійов на вшыток меживоєнный період.[9] По Мінхенському договорі 1938. року Націштська Німещина окуповала чеські землі. У 1945. році Чехословакія ся удновила тай три рокы по тому стала комуністичнов державов Восточного блока по переворотови року 1948. Провбы лібералізовати уряд и економіку ся гасили совєтськов інвазійов у крайину бігом Празької яри 1968. року. У новемброви 1989, Боршоньова револуція поклала конець комуністичному правліньови тай удновила демократичный устрой. 31. децембра 1992. року Чехословакія ся мирно розпала, а єї державы-члены стали незалежными державами — Чеськов републіков и Словакійов.

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]

Правік

[едітовати | едітовати жрідло]
Керамічна скулптура
Камінна скулптура
Зліва: Венера з Долніх Вєстоніць, датована 29,000–25,000 до н. е., є майстаров керамічнов фіґурков у світі.[10]
Справа: камінна голова келта из Мшецькых Жегровіць є майціннов келтськов скулптуров у Европі, датує ся 3. сторочом до н. е.[11]

Археолоґічні находкы указувут на вто, ож територія днешньої Чехії была заселена уд палеоліта. У сьому реґіоні найшли были, наприклад, керамічну фіґурку, Венеру з Долніх Вєстоніць, датовану дас 29,000–25,000. роками до н. е.,[12] котра ся держит майстаров керамічнов фіґурков у світі.[13]

У класичну епоху, позад келтськых міґрацій 3. стороча до н. е., Богемія ся стала асоційовати из племньом боюв.[14] Бої заклали были опідум недалеко уд сучасної Прагы.[15] Май пак, у 1. сторочови, там ся заселили ґерманські племена маркоманув и квадув.[16]

Словяне из реґіона Чорного моря тай Карпат тоже ся селили у реґіонови, їхня міґрація ся мотивовала інвазійов народув из Сібіра тай гунув, аварув, булґарув и мадярув.[17][18] У 6. сторочу гуны ся сунули дале на запад у Богемію, Мораву и часті днешньых Австрії тай Німещины.[18]

Бігом 7. стороча франкськый торговець Само, пудпорувучи словян у їхнюй борьбі против осілых недалеко аварув, став правительом першої задокументованої словянської державы у централнуй Европі — Імперії Сама.[19] У 8. сторочі ся появила Велика Морава, контрольована династійов Мойміровцюв,[20] котра была у свому пікови у 9. сторочови бігом правліня Сятополка I. Моравського, удбивавучи ся уд влива франкув. Велика Морава была охрещена, у тум числі позад бізантійськых місій Кирила и Мефодія.[21]

Богемія

[едітовати | едітовати жрідло]
Головна статя: Богемія
Корона Богемії удну Сященої римської імперії (1600). Чеські землі были частьов Імперії у 1002–1806. роках, а Прага была імперськов резиденційов у 1346–1437 и 1583–1611.

Богемські племена ся представляли многыми герцоґами; централізованоє Богемськоє княжство ся появило у другуй половині 9. стороча вдяку дому Пржемысловцюв. Уд 1002. по 1806. рук Богемія была імперськым ставом Сященої римської імперії.[22]

У 1212. рокови Пржемысл Отакар I. утягнув уд імператора Золоту сицилську булу, пудтвержувучу корольськый статус Отакара и його наслідникув; Богемськоє княжство ся так пудняло у статусови до корольства.[23] Німецькі іміґранты ся поселили у богемськуй периферії у 13. сторочови.[24] Монґолы бігом свої інвазії до Европы доходили до Моравы, айбо были розбиті пуд Оломовцом.[25]

По серії династійных воєн, богемськый престол добыв Луксембурґськый дум.[26]

У другуй половині 14. столітя ся зачали провбы реформовати церьков у Богемії. Послідовникы Яна Гуса ся удсторонили уд подаякых практик Католицької церьквы и бігом Гуситськых воєн 1419–1434. рокув побідили пять хрестовых походув, орґанізованых против них імператором Сященої римської імперії Сіґізмундом. Бігом слідувучых двох сторочув 90% населеня Богемії и Моравы ся держали за гуситув. Паціфішта Петр Хелчіцькый у середині 15. стороча вдухновив кываня Братерської єдноты, котра ся домак удкапчала уд римокатолицької церьквы.[27]

21. децембра 1421. року Ян Жіжка, успішный воєвода и найманець, повюг своє войсько у Битку пуд Кутнов Горов (Кутенберґом), котра ся кунчила побідов гуситув. И доныні го честувут як націоналного героя.

Painting of battle between mounted knights
Битка межи гуситами тай хрестоносцями бігом Гуситськых воєн; Єнськый кодекс, 15. стороча

Уд року 1526 власть над Богемійов чим май дале, тым май концентровали Габсбурґы. Межи 1583. и 1611. роками Прага была офіційнов резиденційов імператора Сященої римської імперії Рудолфа II. и його двора.

Празька дефенестрація 1618. року тай далшоє Богемськоє повстаня против Габсбурґув означили зачаток Тридцятьручної войны. У 1620. році повстаня у Богемії было задусеноє бігом биткы пуд Білов Горов. Лідеры повстаня были згублені у році 1621. Шляхта и протестантськый середньый клас мусіли авадь перейти у католицизм, авадь лишити крайину.[28]

Період уд 1620. року по другу половину 18. стороча дустала назывку „Темных часув“. Бігом Тридцятьручної войны обывательство чеськых земель упало на третину позад кіряня протестантув тай войны, хворот и голоду.[29] Габсбурґы заказовали вшыткі християнські деномінації кромі католицизма.[30] Розквіт барокової културы указує двоякость сього історичного періода. Османська імперія и Крымськоє ханство напали на Мораву у 1663.[31] У 1679–1680 чеськыми землями пруйшли Велика віденська чума и кметськоє повстаня.[32]

Празька дефенестрація 1618 означила зачаток Богемського повстаня против Габсбурґув и першый етап Тридцятьручної войны.

Позад голодув ся ставали селянські повстаня.[33] Кметьство было скасованоє помежи роками 1781 и 1848. Дакулько битв Наполеонувськых воєн ся стали на території днешньої Чехії.

Падіня Сященої римської імперії у 1806. році привело д деґрадації політичного ставу Богемії, котра стратила свою позицію імперського курфірта и свою політичну репрезентацію у імперському сеймови (райхстаґови).[34] Богемські землі стали частьов Австрійської імперії. Бігом 18. и 19. стороч набирало обороты Чеськоє націоналноє удроджіня з цільов удродити чеськый язык, културу и націоналну ідентичность. Револуція 1848. року в Празі, котра ся цілила на лібералні реформы тай автономію Богемської короны удну Австрійської імперії, была придусена.[35]

Попри надії на поступкы про Богемію, імператор Франц Йозеф I. пушов на компроміс лиш из Мадярщинов. Австро-Мадярськый компроміс 1867. року и нереалізована коронація Франца Йозефа корольом Богемії стали розчарованьом про дакотрых чеськых політикув.[35] Богемські коронні землі стали частьов так названої Ціслейтанії.

Чеські соціал-демократы и проґресивні політикы зачали борьбу за общоє убиранковоє право. Перші убиранкы з правом голоса про вшыткых чоловікув ся справили у році 1907.[36]

Чехословакія

[едітовати | едітовати жрідло]
Головна статя: Чехословакія
Перша чехословацька республіка чинила 27% населеня даколишньої Австро-Мадярщины и почти 80% єї індустрії.[37]

Перша чехословацька республіка

[едітовати | едітовати жрідло]
Головна статя: Перша чехословацька республіка

У 1918. році, бігом падіня Габсбурґської монархії по Першуй світовуй войні была вытворена незалежна Чехословацька республіка на чолі из Томашом Ґарріґом Масариком, котра ся прикапчала ид Союзным силам.[38] Ся нова держава інкорпоровала Богемську корону.[39]

Перша чехословацька республіка чинила лиш 27% обывательства бывшої Австро-Мадярщины, айбо унаслідовала почти 80% єї індустрії, што позволило юй конкуровати з западными індустріалными державами.[37] У 1929. році, рувнявучи з 1913, грубый домашньый продукт (ГДП) державы ся увеличив на 52%, а індустріалноє выробництво — на 41%. У 1938 Чехословакія мала 10. місто у світовум індустріалнум выробництві.[40] Чехословакія біла єдинов крайинов централної и восточної Европы, котра ся лишила лібералнов демократійов бігом цілого меживоєнного періода.[41] Хоть Перша чехословацька республіка и была унітарнов державов, она давала подаякі права меншинам, спомежи котрых были майвеликі німецька (23.6% у 1921), мадярська (5.6%), русинська, російська и украйинська (3.5%).[42]

Пудкарпатська Русь

[едітовати | едітовати жрідло]
Головна статя: Пудкарпатська Русь
Мапа русинської автономії у Чехословацькуй державі, постановленої статьов №81 Версайського мирного договора и пудтвержена Сенжерменськым мирным договором (Jan Zabiełło 1920). Видко Чоп, Мункач (Мукачово), Береґсас (Берегово), Довгоє, Тісоуйлок (Вилок), Кірайгазо (Корольово), Хуст.

Подля Статі №53 Сенжерменського мирного договора 10. септембра 1919 русины мали дустати автономію,[43] што ся пак реалізовало у даякуй мірі в чехословацькуй конституції. Попри вто, подакотрі права не были реалізовані; чехословацька власть заявляла, ож процес наданя автономії мав быти поступовым. Так представленя русинув у націоналнуй сфері было май малым ги ся надіяло. Пудкарпатська Русь у складі Чехословакії обсяговала території даколишньых комітатув Унґ, Береґ, Уґоча и Мараморош и зайшла до складу Чехословакії по Паризькуй мирнуй конференції. Подля чехословацької конституції 1920. року реґіон быв офіційно названый Пудкарпатськов Русьов (чес. Podkarpatská Rus).

Вопрос популарности прикапчаня Пудкарпатя ид Чехословакії дискусійный; знає ся май набізувно, ож місному бывательство май важно было не ид котруй державі ся капчати, а автономія у єї складі. По процесови мадяризації русины не хотіли ся лишати пуд мадярськов властьов и тяжіли д самоврядности.[44]

У 1920. році реґіон ся хосновав ги транспортный узол про переміщеня зброї тай амуніції про антисовєтськых полякув, котрі участвовали у Польсько-совєтськуй войні на сівері, а локалні комунішты саботовали поїзды тай пробовали помочи совєтськуй стороні.[45] Бігом и по войні многі украйинські націоналішты з восточної Галичины, котрі ся опирали як польському, так и совєтському правліньови, утікнули у Пудкарпатську Русь.[46]

20. апріля 1920. року Масарик призначив быв Ґриґорія Жатковича ґубернатором реґіона. Жаткович подав в удставку 17. апріля 1921, и вернув ся ид своюй юріштськуй практиці у Пітсбурґови, Пенсілванія, у Споєных штатах Америкы. Причинов про такоє рішеня было незадоволеня гатарами з Словакійов.[47]

Мінхенськый договор, Друга чехословацька республіка и німецька окупація

[едітовати | едітовати жрідло]
Никайте ай: Друга світова война, Мінхенськый договор
Чехословацькі пілоты 310. ескадры Корольськых воздушных сил бігом битвы за Британію в 1940

Западна Чехословакія была окупована Націштськов Німещинов, котра поклала бульшу часть реґіона у Протекторат Богемія и Моравія. Протекторат быв уголошеный частьов Третього райха, а його президент и премєрміністер были пудпорядковані Націштськуй Німещині тай райхспротектору. У Терезіні, на сівер уд Прагы, быв розміщеный націштськый концентраційный лаґер Терезін (Терезієнштадт, нїм. Theresienstadt). Бульшина жыдув у Протектораті были забиті у націштськых концентраційных лаґрах. „Ґенералплан Ост“ (нїм. Generalplan Ost) постановляв выгубліня, укіряня, ґерманізацію вадь узятя у рабство бульшины вадь ушыткых чехув, обы услободити місто про німцюв.[48] За чехословацькый опур націштськуй окупації націшты чинили против них воєнні злочины. Німецька окупація ся кунчила 9. мая 1945. року из приходом совєтської и америцької армій и Празькым повстаньом.[49] Бульшина німецькоязычных бывателюв Чехословакії были насилу укіряні из крайины, раз у резултаті місных актув насилства, а пак пуд еґідов „орґанізованої передачі“, пудтверженої Совєтськым союзом, США и Великов Британійов на Потсдамськуй конференції.[50]

Третя и четверта чехословацькі республікы

[едітовати | едітовати жрідло]
Головна статя: Чехословакія
Прага бігом інвазії Варшавського пакта 1968. року.

На убиранках 1946. року Комуністична партія Чехословакії набрала 38% голосув[51] и стала майвеликов у чехословацькум парламенті, сформовала коаліцію з другыми партіями тай конзолідовала власть. У 1948 став ся переворот, и быв исформованый єднопартійный уряд. На слідувучый 41 рук (1948–1989) чехословацька комуніштська держава пудпорядкововала ся економічным и політичным рисам Восточного блока.[52] Куртый період політичної лібералізації бігом Празької яри быв спертый інвазійов Варшавського пакта до Чехословакії в 1968. році, котра пуджывила неґативноє удношіня ид авторитарному комунізму у межинароднум комуністичнум кываню и стимуловала популарность еврокомунізма на Западі; у Чехословакії ся зачав репресивный період нормалізації, котрый ся продержав до Боршоньової револуції 1989. року.[53]

Чеська республіка

[едітовати | едітовати жрідло]
Вацлав Гавел, єден из майважных челядникув у чеськуй історії 20. стороча — лідер Боршоньової револуції, послідньый президент Чехословакії и першый президент Чеської республікы.

У новембрі 1989. року Чехословакія зась стала лібералнов демократійов через Боршоньову револуцію. Айбо словацькі націоналні настрої ся інтензифіковали, што у тум числі ся проявило в Дефісовуй войні, и 31. децембра 1992 держава ся мирно розділила на незалежні крайины: Чехію и Словакію. Уд 1990. року обідві державы пруйшли економічні реформы тай приватизації з цільов вытворіня торгової економікы. Процес быв бульшинов успішный: у 2006. році Світовый банк узнав Чехію „розвинутов державов“,[54] а в 2009. році Індекс людського розвою призначив Чехії статус „дуже высокого людського розвою“.[55]

Уд 1991. року Чеська республіка, раз ги часть Чехословакії, а пак уд 1993 и як окрема держава, стала членом Вішеґрадської ґрупы, а уд 1995. року — Орґанізації про економічну спувпрацю и розвуй. Чехія ся прикапчала ид НАТО 12. марця 1999 и стала членом Европської унії 1. мая 2004. 21. децембра 2007. року Чехія ся закапчала у Шенґенську зону.[56]

До року 2017 уряд вела то центріштсько-ліва Чеська соціалнодемократична партія (чес. Sociální demokracie, SOCDEM), то центріштсько-права Громадянська демократична партія (Občanská demokratická strana, ODS). У октовбрі 2017 убиранкы уйграло популіштськоє кываня ANO 2011 пуд проводом другого майбогатого челядника в крайині, міліардера Андрея Бабіша; ANO узяли трираз май бульше голосув ги їхньый майблизкый конкурент, ODS.[57] У децембрі 2017 чеськый президент Мілош Земан призначив Андрея Бабіша новым премєрміністром.[58]

На убиранках 2021. року ANO з малым удрывом пруйграли, премєрміністром став Петр Фяла.[59] Ун исклав урядову коаліцію аліанса SPOLU (Občanská demokratická strana, Křesťanská a demokratická unie – Československá strana lidová (KDU-ČSL) тай Tradice Odpovědnost Prosperita (TOP 09)) и аліанса Піратув и Старостув. У януарови 2023 ґенерал в удставці Петр Павел уйграв президентські убиранкы и став новым чеськым президентом на зміну Мілошу Земану.[60]

24. фебруара 2022 Російська федерація зачала повномасштабну войну против Украйины. Чехія дала притулок пув міліону украйинськых утіканцюв — майвеликоє число украйинськых утіканцюв на душу населеня у світі.[61][62]

У децембрі 2025. року Бабіш изась став премєрміністром,[63] кой його популіштська партія ANO уйграла октовберські убиранкы у парламент.[64]

Демоґрафія

[едітовати | едітовати жрідло]

Рождаємость у Чехії у 2020. році ся шацовала на 1.71 дітины на жону, што є низше уд ґлобалного уровня удтворіня в 2.1.[65] Просіковый вік у Чехії є 43.3 рокы.[66] Просікова довгота жывота у 2021 ся шацовала на 79.5 рокув (76.55 рокув про чоловікув, 82.61 рокув про жун).[67] Дас 77,000 чоловік іміґрувут на Чехы кажджый рук.[68] Вєтнамські іміґранты яли ся селити у крайині бігом комуністичного періода, коли їх кликав ги робутникув чехословацькый уряд.[69] У 2009 на Чехах было дас 70,000 вєтнамцюв.[70] Многі из них рішили ся лишити у крайині навхтема.[71]

Подля резултатув списованя людности 2021. року бульшина населеня Чеської републікы сут чехы (57.3%), а за нима йдут: моравакы (3.4%), словакы (0.9%), украйинці (0.7%), вєтнамці (0.3%), полякы (0.3%), росіяне (0.2%), сілезці (0.1%) тай німці (0.1%). Ищи 4.0% вписали комбінацію из двох націоналностий (3.6% дали комбінацію из чеської и другої націоналности). Ґрафа „націоналность“ была у списованьови немусайна, того многі люде ї лишили незаповненов (31.6%). Подля шацовань, у Чехії жыют 250,000 ромув (циґан).[72][73] Польська меншина быват головно у реґіоні Транс-Олза.[74]

У Чехії у 2021. рокови жыли 658,564 чужоземці[75] подля Чеської статистичної службы, майвеликі їх ґрупы тото украйинці (22%), словакы (22%), вєтнамці (12%), росіяне (7%) тай німці (4%). Бульшина чужоземного населеня быват у Празі (37.3%) тай Стржедочеськум крайови (13.2%).[76]

Жыдувськоє обывательство Богемії и Моравії, котроє мало 118,000 чоловік подля списованя 1930. року, было практично выгубленоє Націштськов Німещинов бігом Голокоста.[77] У 2021. рокови у Чеськуй републіці жыло дас 3,900 жыдув.[78] Експремєрміністер Чехії, Ян Фішер — юдаїшта.[79]

Націоналность бывателюв, котрі удповіли у списованьови 2021:[80][81]

Націоналность Частка
чехы 83.76%
моравакы 4.99%
чехы и моравакы 2.50%
словакы 1.33%
украйинці 1.08%
чехы и словакы 0.82%
вєтнамці 0.44%
полякы 0.37%
росіяне 0.35%
другі 4.36%

Майвеликі вароші

[едітовати | едітовати жрідло]
Майвеликі муніціпалітеты у Чеськуй републіці Чеська статистична служба – 1. януара 2025[82]
№ Назывка Край Населеня № Назывка Край Населеня
1 Прага Празькый 1,397,880 11 Злін Злінськый 74,684
2 Бырно Югоморавськый 402,739 12 Кладно Стржедочеськый 69,664
3 Острава 283,187 13 Гавіржов 68,674
4 Пылзень Пылзенськый 187,928 14 Мост Устецькый 63,474
5 Ліберець Ліберецькый 108,090 15 Опава 55,109
6 Оломовц Оломовцькый 103,063 16 Їглава Высочіна 54,624
7 Чеські Будейовіці Югочеськый 97,231 17 Фридек-Містек 53,590
8 Градець Кралове 94,311 18 Тепліці Устецькый 50,912
9 Пардубіці Пардубіцькый 92,319 19 Карловы Вары 49,073
10 Усті над Лабем Устецькый 90,866 20 Карвіна 48,937

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Межинародный валутный фонд.
  2. ↑ the Czech Republic. The United Nations Terminology Database. https://unterm.un.org/unterm2/en/view/4275087d-4018-4082-899d-95f37efeda65. [перевірено 28 November 2023].
  3. ↑ Publications Office — Interinstitutional style guide — 7.1. Countries — 7.1.1. Designations and abbreviations to use. Publications Office. https://style-guide.europa.eu/en/content/-/isg/topic?identifier=7.1.1-designations-and-abbreviations. [перевірено 8 October 2024].
  4. ↑ Šitler, Jiří (12 July 2016). From Bohemia to Czechia. https://english.radio.cz/bohemia-czechia-8220362. [перевірено 1 June 2021].
  5. ↑ Information about the Czech Republic. http://www.mzv.cz/chicago/en/other_useful_information/information_about_the_czech_republic/index.html. [перевірено 25 March 2016].
  6. ↑ Mlsna, Petr; Šlehofer, F.; Urban, D. (2010). The Path of Czech Constitutionality (по cs, en). 1st edition. Praha: Úřad Vlády České Republiky (The Office of the Government of the Czech Republic). pp. 10–11. http://www.vlada.cz/assets/udalosti/vystavy/Cesty-ceske-ustavnosti.pdf. [перевірено 31 October 2012].
  7. ↑ Čumlivski, Denko (2012). 800 let Zlaté buly sicilské (по cs). National Archives of the Czech Republic (Národní Archiv České Republiky). http://www.nacr.cz/zpravy/zlatabula800.aspx. [перевірено 31 October 2012].
  8. ↑ Dijk, Ruud van; Gray, William Glenn; Savranskaya, Svetlana; Suri, Jeremi; Zhai, Qiang (2013). Encyclopedia of the Cold War. Routledge. с. 76. ISBN 978-1135923112. https://books.google.com/books?id=QgX0bQ3Enj4C&pg=PA76. [перевірено 13 December 2017].
  9. ↑ Timothy Garton Ash The Uses of Adversity Granta Books, 1991 ISBN 0-14-014038-7 p. 60
  10. ↑ Oldest ceramic figurine. Guinness World Records. https://www.guinnessworldrecords.com/world-records/682622-oldest-ceramic-figurine. [перевірено 20 May 2024].
  11. ↑ "Hlava Kelta z Mšeckých Žehrovic – nejcennější keltská plastika v Evropě". Kudyznudy.cz/. Retrieved 20 May 2024.
  12. ↑ Fingerprint on the venus of Dolní Vestonice I, Anthropologie 40 (2), 24 December 2013, https://cat.inist.fr/?aModele=afficheN&cpsidt=15129276, [перевірено 7 April 2025]
  13. ↑ Pamela B. Vandiver, Olga Soffer, Bohuslav Klima and Jiři Svoboda, "The Origins of Ceramic Technology at Dolni Věstonice, Czechoslovakia", Science, New Series, 246, No. 4933 (24 November 1989: pp. 1002–1008)
  14. ↑ Rankin, David (2002). Celts and the Classical World. Routledge. с. 16. ISBN 978-1-134-74722-1. https://books.google.com/books?id=6oqFAgAAQBAJ&pg=PA16.
  15. ↑ Kartografie Praha (Firm) (1997). Praha, plán města. Kartografie Praha. с. 17. ISBN 978-80-7011-468-1.
  16. ↑ Vasco La Salvia (2007). Iron Making During the Migration Period: The Case of the Lombards. Archaeopress. с. 43. ISBN 978-1-4073-0159-4.
  17. ↑ Hugh LeCaine Agnew (2004). The Czechs and the Lands of the Bohemian Crown. Hoover Press. с. 37. ISBN 978-0-8179-4492-6. https://books.google.com/books?id=Db76shTEM60C&pg=PT37.
  18. 1 2 Hahn, Sylvia; Nadel, Stanley (2014). Asian Migrants in Europe: Transcultural Connections. V&R unipress GmbH. с. 7–8. ISBN 978-3-8471-0254-0. https://books.google.com/books?id=Zwq9BAAAQBAJ&pg=PA7.
  19. ↑ Lexikon des Mittelalters. Verlag J.B. Metzler, Vol. 7, cols 1342-1343
  20. ↑ Champion, Tim (2005). Centre and Periphery: Comparative Studies in Archaeology. Routledge. с. 233. ISBN 978-1-134-80679-9. https://books.google.com/books?id=mZ2IAgAAQBAJ&pg=PA233.
  21. ↑ Svatopluk | prince of Moravia | Britannica (по en). https://www.britannica.com/biography/Svatopluk. [перевірено 7 April 2025].
  22. ↑ Pánek, Jaroslav; Tůma, Oldřich (2019). A History of the Czech Lands. Charles University in Prague, Karolinum Press. с. 76. ISBN 978-80-246-2227-9. https://books.google.com/books?id=lBiWDwAAQBAJ&pg=PA76.
  23. ↑ Pánek, Jaroslav; Tůma, Oldřich (2019). A History of the Czech Lands. Charles University in Prague, Karolinum Press. с. 111. ISBN 978-80-246-2227-9. https://books.google.com/books?id=lBiWDwAAQBAJ&pg=PA111.
  24. ↑ Pánek, Jaroslav; Tůma, Oldřich (2019). A History of the Czech Lands. Charles University in Prague, Karolinum Press. с. 237. ISBN 978-80-246-2227-9. https://books.google.com/books?id=lBiWDwAAQBAJ&pg=PA237.
  25. ↑ Grousset, René (1970). The Empire of the Steppes. Rutgers University Press. с. 266. ISBN 978-0-8135-1304-1. https://archive.org/details/empireofsteppes00grou. [перевірено 26 August 2017].
  26. ↑ Václav II. český král. panovnici.cz. http://www.panovnici.cz/vaclav-II-kral. [перевірено 31 October 2011].
  27. ↑ Mentor and precursor of the Reformation. http://www.luther2017.de/en/reformation/and-its-people/jan-hus/. [перевірено 29 April 2016].
  28. ↑ Protestantism in Bohemia and Moravia (Czech Republic). http://www.museeprotestant.org/en/notice/protestantism-in-the-republic-of-czechoslovakia/. [перевірено 25 May 2015].
  29. ↑ Oskar Krejčí, Martin C. Styan, Ústav politických vied SAV. (2005). Geopolitics of the Central European region: the view from Prague and Bratislava. p.293. ISBN 80-224-0852-2
  30. ↑ RP's History Online – Habsburgs. Archiv.radio.cz. http://archiv.radio.cz/history_96/history07.html. [перевірено 25 April 2010].
  31. ↑ "History of the Mongols from the 9th to the 19th Century. Part 2. The So-Called Tartars of Russia and Central Asia. Division 1". Henry Hoyle Howorth. p.557. ISBN 1-4021-7772-0
  32. ↑ "The new Cambridge modern history: The ascendancy of France, 1648–88". Francis Ludwig Carsten (1979). p.494. ISBN 0-521-04544-4
  33. ↑ "The Cambridge economic history of Europe: The economic organization of early modern Europe". E. E. Rich, C. H. Wilson, M. M. Postan (1977). p.614. ISBN 0-521-08710-4
  34. ↑ Hlavačka, Milan (2009), Formování moderního českého národa 1815–1914 (по cs), Historický Obzor 20 (9/10): 195
  35. 1 2 Cole, Laurence; Unowsky, David, ред.s. The Limits of Loyalty: Imperial Symbolism, Popular Allegiances, and State Patriotism in the Late Habsburg Monarchy. New York, Oxford: Berghahn Books. http://www.brad.ac.uk/ssis/media/ssis/ceer/2013/Guyver_Cole-and-Unowsky.pdf. [перевірено 24 May 2015].
  36. ↑ Františka Plamínková: the feminist suffragette who ensured Czechoslovakia's Constitution of 1920 lived up to the principle of equality. 29 February 2020. https://english.radio.cz/frantiska-plaminkova-feminist-suffragette-who-ensured-czechoslovakias-8106811. [перевірено 5 January 2021].
  37. 1 2 Stephen J. Lee. Aspects of European History 1789–1980. Page 107. Chapter "Austria-Hungary and the successor states". Routledge. 28 January 2008.
  38. ↑ Preclík, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 pages, first issue – vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná, Czech Republic) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 22–81, 85–86, 111–112, 124–125, 128, 129, 132, 140–148, 184–209.
  39. ↑ Tab. 3 Národnost československých státních příslušníků podle žup a zemí k 15 February 1921 (по cs). Czech Statistical Office. http://www.czso.cz/sldb/sldb.nsf/i/8BE4678613181F2AC1256E66004C77DD/$File/tab3_21.pdf. [перевірено 2 June 2007].
  40. ↑ Ekonomika ČSSR v letech padesátých a šedesátých. Blisty.cz. 21 August 1968. http://www.blisty.cz/art/59458.html. [перевірено 14 May 2014].
  41. ↑ Dijk, Ruud van; Gray, William Glenn; Savranskaya, Svetlana; Suri, Jeremi; Zhai, Qiang (2013). Encyclopedia of the Cold War. Routledge. с. 76. ISBN 978-1135923112. https://books.google.com/books?id=QgX0bQ3Enj4C. [перевірено 13 December 2017].
  42. ↑ Rothenbacher, Franz (2002). The European Population 1850–1945. Palgrave Macmillan, London.. с. 145. ISBN 978-1-349-65611-0.
  43. ↑ Treaty of Peace between the Allied and Associated Powers and Austria; Protocol, Declaration and Special Declaration [1920 ATS 3]. http://www.austlii.edu.au/au/other/dfat/treaties/1920/3.html.
  44. ↑ www.hungarian-history.hu. http://www.hungarian-history.hu/lib/macartney2/4Ruthenia.pdf. [перевірено 7 January 2014].
  45. ↑ Illés, op.cit., refers to local Communists lighting fires on Carpathian peaks, which they hoped would show the way to Budyonny's Red Cavalry
  46. ↑ Steiner, Zara (2005). The lights that failed : European international history, 1919–1933. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0191518812. OCLC 86068902.
  47. ↑ www.hungarian-history.hu. http://www.hungarian-history.hu/lib/macartney2/4Ruthenia.pdf. [перевірено 7 January 2014]. p. 223
  48. ↑ Chad Bryant (2009) Prague in Black: Nazi Rule and Czech Nationalism (Harvard University Press, 2009), pp 104–178. Snyder, Timothy (2010). Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin. Basic Books. p. 160. ISBN 0465002390
  49. ↑ "A Companion to Russian History Архівовано 6 септембра 2015.". Abbott Gleason (2009). Wiley-Blackwell. p.409. ISBN 1-4051-3560-3
  50. ↑ Chad Bryant (2009) Prague in Black: Nazi Rule and Czech Nationalism (Harvard University Press, 2009), 208–252.
  51. ↑ F. Čapka: Dějiny zemí Koruny české v datech Архівовано 20 юнія 2008.. XII. Od lidově demokratického po socialistické Československo – pokračování. Libri.cz
  52. ↑ "Czech schools revisit communism". Archived from the original on 4 August 2014. Retrieved 13 September 2014.
  53. ↑ Jones, Gwen (18 August 2023). “Do Friends Come to Visit with Tanks?” – Reactions to the 1968 Invasion of Czechoslovakia, 55 Years Later (по en). https://www.archivum.org/entries/blog/do-friends-come-to-visit-with-tanks---reactions-to-the-1968-invasion-of-czechoslovakia-55-yea. [перевірено 4 April 2026].
  54. ↑ Velinger, Jan (28 February 2006). World Bank Marks Czech Republic's Graduation to 'Developed' Status. Radio Prague. http://www.radio.cz/en/article/76314. [перевірено 22 January 2007].
  55. ↑ Human Development Report 2009. UNDP.org. January 2009. http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf. [перевірено 25 April 2010].
  56. ↑ EU, NATO, Schengen and Eurozone member states in Europe. 13 October 2018. https://factsmaps.com/eu-nato-schengen-eurozone-member-states-in-europe/.
  57. ↑ "Czech election: Billionaire Babis wins by large margin". BBC News. 21 October 2017.
  58. ↑ Czech billionaire Andrej Babis named new prime minister. 6 December 2017. https://www.dw.com/en/czech-billionaire-andrej-babis-named-new-prime-minister/a-41680019.
  59. ↑ "Czech Republic: Petr Fiala named new prime minister". DW.COM. 28 November 2021.
  60. ↑ "Retired general Petr Pavel wins election to become Czech president". euronews. 28 January 2023.
  61. ↑ Regional Refugee Response Plan for the Ukraine Situation – Inter-Agency Operational Update: Czech Republic, July – October 2022. UN Office for the Coordination of Humanitarian Affairs. 17 November 2022. https://reliefweb.int/report/czechia/regional-refugee-response-plan-ukraine-situation-inter-agency-operational-update-czech-republic-july-october-2022. [перевірено 25 February 2023].
  62. ↑ Field, Matt. Ukraine is fighting on behalf of all democracies. Embassy of the United Kingdom, Prague. https://www.gov.uk/government/news/ukraine-is-fighting-on-behalf-of-all-democracies. [перевірено 25 February 2023].
  63. ↑ "Czech billionaire Babis becomes PM with promise to cut ties to business empire". www.bbc.com. 9 December 2025.
  64. ↑ "Czech Republic: Billionaire populist Andrej Babis' party wins parliamentary election". www.bbc.com. 5 October 2025.
  65. ↑ Population change – year 2015. https://www.czso.cz/csu/czso/ari/population-change-4-quarter-of-2015.
  66. ↑ Czechia, The World Factbook, 18 November 2021, https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/czechia/
  67. ↑ The World Factbook (CIA).
  68. ↑ "Press: Number of foreigners in ČR up ten times since 1989". Prague Monitor. 11 November 2009.
  69. ↑ O'Connor, Coilin (29 May 2007). "Is the Czech Republic's Vietnamese community finally starting to feel at home?". Czech Radio. Archived from the original on 13 January 2008. Retrieved 1 February 2008.
  70. ↑ Bilefsky, Dan (6 June 2009). "Crisis Strands Vietnamese Workers in a Czech Limbo". The New York Times. Archived from the original on 25 March 2014. Retrieved 13 September 2014.
  71. ↑ Foreigners working in the Czech Republic. Ministry of Foreign Affairs. July 2006. http://www.czech.cz/en/current-affairs/work-and-study/foreigners-working-in-the-czech-republic. [перевірено 3 June 2009].
  72. ↑ The History and Origin of the Roma. Romove.radio.cz. http://romove.radio.cz/en/article/18158. [перевірено 25 April 2010].
  73. ↑ Green, Peter S. (5 August 2001). "British Immigration Aides Accused of Bias by Gypsies". The New York Times. Archived from the original on 11 November 2012. Retrieved 25 April 2010.
  74. ↑ "Jarosław Jot-Drużycki: Poles living in Zaolzie identify themselves better with Czechs Архівовано 26 апріля 2018.". European Foundation of Human Rights. 3 September 2014.
  75. ↑ "R01 Cizinci v ČR v letech 2004 – 2021 (stav k 31. 12.)". Czech Statistical Office. Retrieved 21 March 2023.
  76. ↑ Foreigners in the Czech Republic – 2017. Prague: Czech Statistical Office. 2017. ISBN 978-80-250-2781-3.
  77. ↑ The Holocaust in Bohemia and Moravia. Ushmm.org. http://www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10007323. [перевірено 25 April 2010].
  78. ↑ The Virtual Jewish Library. https://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Judaism/jewpop.html. [перевірено 13 September 2014].
  79. ↑ PM Fischer visits Israel Архівовано 25 юлія 2009.". Radio Prague. 22 July 2009.
  80. ↑ První výsledky Sčítání 2021. Czech Statistical Office. https://www.czso.cz/documents/142154812/176460729/csu_sldb_2021.pdf. [перевірено 13 January 2022].
  81. ↑ Všechny tabulky - sldb2021_pv_tabulky.xlsx. Czech Statistical Office. https://www.czso.cz/documents/142154812/176236044/sldb2021_pv_tabulky.xlsx. [перевірено 13 January 2022].
  82. ↑ „Population of Municipalities - as at 1 January 2025“. Český statistický úřad. 16. мая 2025.

Вонкашні удкликованя

[едітовати | едітовати жрідло]
 
Країны Европы
Австрія · Азербайджан¹ · Албаньско · Андора · Арменія² · Белґія · Білорусь · Булгарія · Боснія і Герцеґовина · Ватікан · Велика Брітанія · Голандія · Ґреція · Ґрузія² · Даньско · Естонія · Ірьско · Ісланд · Іспанія · Італія · Казахстан¹ · Латвія · Літва · Ліхтенштайньско · Луксембурґ · Мадярьско · Малта · Молдова · Монако · Нїмецько · Норьско · Польско · Портуґалія · Росія¹ · Румуньско · Сан Маріно · Северна Македонія · Сербія · Словенія · Словеньско · Турція¹ · Україна · Фіньско · Франція · Хорватія · Ціпрус² · Чесько · Чорна Гора · Швейцарія · Швеція
¹ Штаты, котры ся находять і в Европі, і в Азії | ² Штаты, котры ґеоґрафічно не суть в Европі, айбо суть з нёв асоціованы
v • d • e
Европска унія
Прапор ЕУ
v • d • e
Орґанізація Североатлантічного договору
Члены НАТО:
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Чехія&oldid=165556"