Федор Потушняк

Федор Потушняк
Уроджѣня	фебруара 27., 1910(1910-02-27) Осой, Мадярске кральовство
Умертя	фебруара 12., 1960 (49 р.) Ужгород, Украина
Псевдоним	Ф. Вільшицький; Ф. Вѣльшицький, Ф. Пасѣчникъ, Ф. П-икъ, Б. Тг., В. Ф., П., -ръ –къ, Ф. П., Th. Bercolensis, Vox clamantis
Занятя	педагог, писатель, етнограф, археолог
Язык творох	украинскый, русскый
Родом
Alma mater	Карлова универзита
Час творбы	1925–1959
Жанры	поезия, проза, статьи
Темы
Тренд	надреализм
VIAF:1150835; GND:131641301; LCCN:nb2006016936; FAST:1650389; NLKR/NLC:js2007362994; OL:OL1111921A; GKG:/g/1230vf46; Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ

Федор Потушняк, укр. Федір Михайлович Потушняк, *27. фебруар 1910, Осой, жупа Берег, Мадярске кральовство — †12. фебруар 1960, Ужгород, УССР — украинскый и русинскый поет и писатель, филозоф, етнограф, археолог, педагог.

Биография

Школы и зачаток творчости

Закончив руську (украинску) гимназию в Береговѣ (1922-1930), филозофску факулту Карловой универзиты в Празѣ (1930-1937). Учительовав в Бѣлках, Великом Бычковѣ, служив в чехословацком войску (1937-1938). В тых роках выдав зберкы повѣдань (Земля, 1938), поезии (Далекі вечори, 1934; Таємничі вечори, 1938; Можливості, 1939), в якых видко вплыв французской литературы.

Войновы рокы

По анексии Подкарпатской Руси Мадярами працовав библиотекарьом в Брнѣ в Протекторатѣ Чехия и Моравия, (1939-1940). Коли мадярска влада дала амнестию подкарпатскым украинофилам, Потушняк ся вернув дому, але зоставав подозрѣваный з нелоялности владѣ и робота в школѣ была про нього заказана. Активно працовав в Подкарпатском Обществѣ Наук (ПОН, 1941–1944). В його выданях под псевдонимом Федор Пасѣчник публиковав свои зберкы поезии (На бѣлых скалахъ, 1941; Хатка та млинокъ, 1944), прозы (Оповѣданя, 1942; Грѣх та иншѣ оповѣданя, 1944), переклады, етнографичны материалы, философскы есеи, историчны начеркы. В маю року 1944 быв мобилизованый до мадярского войска и посланый на восточный фронт, де по пару мѣсяцях трафив до заятя и одбыв даколькы мѣсяцѣ в заятецкых таборах в СССР.

Повоенны рокы

Дому ся вернув в маю 1945, достав роботу в органѣ КПЗУ Закарпатська правда, а по куртом часѣ яко преподаватель новоствореной Ужгородской державной универзиты (преподаватель, 1946; доцент 1948). Його предметами были славянска филология, археология и етнография.

Потушнякови было тяжко ся приспособити ку порядкам и нормам совѣтского периода. Быв непрестанно критикованый за украинскый буржоазный национализм, антисовѣтскы погляды, антисемитизм, пятолизачство ку западной културѣ. Продовжѣня литературной роботы в привычном духу стало ся неможне, идеологичны нормы тыж не толеровали його етнографичны и филозофскы роботы. Зостала му переважно археология, писав тыж во векшых прозовых жанрах, де мусѣв прияти соцреализм. Систематичны преслѣдованя были и причинов його передчасной смерти.

Творба

Литературов ся зачав занимати еще в штудентскых роках, добрѣ знав тогочасны европскы литературны тренды, слѣдовав за нима, и його поезия и проза выразно ся выокремльовали в аматерском литературном животѣ Подкарпатской Руси того часу своев фаховостьов, филозофсков глубинов. В поезии ишов за прудом французского символизма. Як етнографа притяговали го народны вѣрованя, карпатска демонология, народны балады трагичного ай историчного характера. Выгледовав етимологию етнонимох, топонимох. Во филозофии выступив первым, кто перештудовав историю филозофской мысли Подкарпатской Руси, и оригиналным филозофом-екзистенциалистом. В журналѣ ПОН Литературна недѣля опубликовав Короткий нарис философіѣ Подкарпатя (1943), де анализуе творбу подкарпатскых мыслительох XVIII. – XX. стороча. Як филозоф-экзистенциалиста в роках 1940 – 1944 выдав ряд робот и штудий в новинках и журналах Русское слово, Недѣля, Народна школа. По войнѣ подобны роботы уже не могли ся публиковати, але Потушняк в роках 1945 – 1960 складовав их в рукопис книгы, котра вышла посмертно под назвов Я і безконечність (2003). Поетичну творчость Потушняка проанализовала во своей монографии Л. Голомб, яка зазначать, же е то поезия елитарна и в ровинѣ обычайной свѣдомости не годна быти освоена, ей вниманя выжадуе од читателя даякый уровень литературного школованя и духовной културы.

Жерела и одказы

• Голомб, Лідія. Поетична творчість Федора Потушняка / Л. Г. Голомб ; ред. Н. Ребрик. – Ужгород : Ґражда, 2001. – 98 с. укр.
• Іван Поп: Потушняк Федір //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр.
• Поп, Иван: Потушняк Федор //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс.
• Тиводар М. П.: Потушняк Федір Михайлович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр.
• Володимир Фенич (2025). ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА БІОГРАФІЯ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА (1910–1960) – ЧЛЕНА УГОРСЬКОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА, СПІВРОБІТНИКА ПОДКАРПАТСЬКОГО ОБЩЕСТВА НАУКЪ, ДОЦЕНТА ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ УЖГОРОДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (по укр.). //Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1(52), 2025. http://visnyk-ist.uzhnu.edu.ua/article/view/330077/322833. [перевірено 2025-10-05]. „Найдовший період життя і діяльності Ф.М.Потушняка був пов'язаний із роботою на Історичному факультеті УжДУ (1946–1960).За цей час добрий вчений і улюбленець студентів пережив різне: з одного боку кар’єрний ріст –членство в Спілці письменників УРСР та отримання і збереження вченого звання доцента без наукового ступеня кандидата історичних наук, а з другого –постійні публічні ідеологічні цькування в антирадянщині та навішування ярлика «ворога народу». Апогеєм з летальним фіналом нелюдської діяльності кількох колег на факультеті та в університеті стала т. зв. «справа Кушніра» на зламі 1959–1960р., під час якої «сексоти» Вольфсон, Межберґ, Чубуков та інші «добродії» домоглися свого: Ф.Потушняк передчасно помер, не доживши до 50 років...Після себе Федір Потушняк залишив солідну наукову спадщину: бібліографія його праць налічує 267 позицій. З них понад 100 найбільш якісних за змістом досліджень були написані та опубліковані в угорський період життя і діяльності вченого, коли він був членом Угорського етнографічного товариства та співробітником ПОН. Ф.Потушняк став жертвою (не першою і не останньою) своїх колег-«сексотів», а Історичнийфакультет, на якому ніколи не припинялася ідеологічна боротьба з «ворогами народу», назавжди увіковічнив про себе не добру славу інтелектуального середовища, де зводять рахунки з інакодумцями, які не бажали йти «в ногу» з «генеральною лінією» партії, влади, держави, титульної нації..“