Перейти до вмісту

Філозофія

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Филозофия)

Філозофія, ґрецькы φιλοσοφία, з φιλειν (філеін, любити, тужыти по дачім) і σοφια (софіа, мудрость, здатность) є сістемове, раціоналне і крітічне дослїджованя реаліты, світа і чоловіка, евентуално і того, што єй пересягує (метафізіка). Гляданя правдивого познаня, змыслу тай доброго жывота через рефлексію, раціоналну арґументацію тай діскузію, яка потребує даякы понятя. Значіть то не лем академічна дісціпліна, а і способ жывота, якый зачінать чудованём або скламанём над традічныма передачами річей (Платон) і намагать ся даяк вырівнати з таємніцёв світа і бытя.

Рафаел Санті: Гераклеітос з Ефезу. Детайл з фрескы „Атеньска школа“ у Ватіканї (1510).

Філозофы о філозофії

[едітовати | едітовати жрідло]

Ідеї великых філозофів не старїють і тым націтованїшым є доднеська Платон. Дакотры філозофію охарактерізовали такто:

„Чудованя ся є одношіня чоловіка, котрый мудрость досправды любить, а не є другый початок філозофії як гевтот.“ Платон[1]

„Чудованя ся вело людей к філозофованю – на початку і днесь – а то так, же наперед ся заставили у найблизшых вопросів а потім ся помаленькы задумовали і над векшыма річами. А хто ся задумує і чудує, тот собі думать, же не знать.“ Арістотель[2]

„Хто хоче глядати радость сам у собі, не найде єй ниґде лем у філозофії.“ Арістотель[3]

„Філозофія є старость о душу.“ Ціцеро[4]

„Штудованя філозофії не є зато, жебы сьме знали, што собі люде думають, але зато, жебы сьме знали як є то з правдов річей.“ Томаш Аквіньскый[5]

„Жыти тай не філозовати є як мати заперты очі і ниґда не пробовати їх одкрыти.“ Рене Декарт[6]

Іммануіл Кант огранічів задачу філозофії трёма вопросами: „Што можу знати? Што мам робити? В што можу мати надїю?“,[7] якы може згорнути до єдиного: „Што є чоловік?“

„Задачов філозофії є порозуміти, што єсьт.“ Ґеорґ Вілгелм Фрідріх Геґел[8]

„Захопити граніцї розуму – лем то є права філозофія.“ Фрідріх Ніцше[9]

„Велика філозофія не є філозофіов без браку, але без страху.“ Чарлз Пеґуі[10]

„Філозофія не наука, а дїяня. Філозофічне дїло є зложене з ґрунту з обяснїня.“ Лудвіґ Віттенґштеін[11]

Што є філозофія?

[едітовати | едітовати жрідло]

Од наук, якы колись з філозофії вышли, ся філозофія одрізнять єднако шыршов, властнов необмедженов областёв тем, єднако і слободнїшов методов. Модерны наукы ся обмеджують на то, што годен беспечно доложыти, опробовати експеріментом, моделовати тай міряти, і што платить цїлком на каждого (кідь той методї розуміть). Значіть, же не годни шацовати, просити ся на змысел свого дїяня ани одповідати на просты вопросы, якы кладуть наприклад дїти – напримір, што є наука, што правда або чом ся не може циґанити. І навспак од поезії і літературы ся філозофія оддрізнять тым, же ся мусить намагати о даякы выражаня в понятях, але передовшыткым тым, же кажде своє тверджіня мусить вміти даяк обгаїти, пояснити чом повідать тото што повідать.

Вшыткы людьскы културы мали і мають свою традічну мудрость, росповіданя, поезію і пословіцї, якы ся в тій громадї беруть як авторіта. На тото, што повідають, не годно ся звідовати „чом?“ Проблем зачне там, де на ся трафлять дві мудрости: котра з них теперь правилна? Акурат в такій сітуації ґрецькых варошів выник даколи в 6. сторочо д. н. е. новый способ гляданя або „тугы по мудрости“ (філо-софія), котрый ся не операв о Гомера ани Гесіода, але намагав ся прийти річам на корїн позорованём, роздумованём і арґументаціов, скорочено властным розумом і діскузіов. Бо розум є єден про вшыткых людей а – як повідать Рене Декарт – „міджі людей найлїпше подїленый“. Але кідь є крітічный і сам к собі, не хоче право мати дефінітівно платну мудрость, але знать, же єй буде все лем глядати.

  1. Платон,Тгеаітетос, 155d
  2. Арістотель, Метафізіка, 982b
  3. Арістотель, Політіка, 1267a
  4. Ціцеро, Disp. Tusculanae II. 5. 13.
  5. Thomas de Akvino: De coelo et mundo, commentarius. I, 22. Opuscula 41, in: Opera omnia, Parma 1865, tom. 19, p. 36.
  6. Descartes, Les Principes de la philosophie, спередслово.
  7. Кант, Крітіка чістого розуму, A 509
  8. Геґел, Основы філозофії права. Praha 1992, str. 31
  9. F. Nietzsche, Antikrist, § 55
  10. Charles Péguy, Cahiers de la Quinzaine (1914)
  11. L. Wittgenstein, Tractatus logico-philosophicus, 4.112

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Filosofie на чеській Вікіпедії.

Екстерны одказы

[едітовати | едітовати жрідло]

Історія філозофії

[едітовати | едітовати жрідло]

Тексты на скачаня

[едітовати | едітовати жрідло]

Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.