Сокырниця

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Украины
Сокырниця
Сокирниця (укр.)
В центрѣ села грекокатолицкы церквы
св. Николая (1704) и Успѣня (1993)
Застава
Давны назвы Zeglenk, 1373
Еврорегион Карпаты
Область Закарпатска
Район Хустскый
Сельска рада Сокырницка
Координаты 48°07′06″ с. ш. 23°23′53″ в. д. / 48.118333° с. ш. 23.398056° в. д. (G) (O) (Я)
Надморска вышка 183 м
Жителей 5217[1] особ (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380 3142
Поштовый индекс 90450
КОАТУУ 2125387401
Желѣзнична заставка Сокырниця

Сокырни́ця, (укр.) Сокирниця, (мад.) Szeklenceсело в Хустском районѣ Закарпатской области Украины.

Полога и приступ[едітовати | едітовати жрідло]

Село лежить на правом березѣ Тисы о 10 км повыше Хуста.[2][3] Через село проходить автодорога УжгородХустЯсѣня, и желѣзнична линия БатьовоСолотвино, заставка Сокырниця.[4]

Сельска рада[едітовати | едітовати жрідло]

Сокирницька сільська рада(укр.)[1][5]
90450, Закарпатська обл., Хустський р-н,
с.Сокирниця, вул.Центральна,98
тел. (03142) 78-1-41; 51-2-16 е-mail: 04350145@mail.gov.ua
Сабадош Ярослав Михайлович, сільський голова

История[едітовати | едітовати жрідло]

Первый раз упоминать ся село в року 1373 под назвов Zeglenk, другый раз в року 1389 под назвов Zeklenche; днешны назвы Szeklence и Сокырниця зафиксованы од року 1773.[6]

Село заклали над потоком Szeklence, што вливать ся в рѣчку Байлова, правый приток Тисы, и назву достало од того потока. Зась назва потока походить од русинско-украинской назвы водолюбивого дерева сокор, сокорина. В Мадярской назвѣ стала ся перемѣна r:l...Официална украинска назва Сокирниця одводить ся од славянского властного имена.
Sebestyén Zsolt, ibid., стор. 128, переклад.

Найстарша архитектурна памятка — церква св. Николая, што походить з року 1704, была выставлена в недалеком селѣ Шашвар (днесь Тростник), а в року 1770 перенесена в Сокырницю.[2][5] Архитектура несе знакы готичного штила.[7]

Деревляну православну Михайловску церковь выставили при Чехах в року 1921, а при независимой Украинѣ — мурованы грекокатолицку Успѣнску (1993) и православну Михайловску церковь (1998).[2]

В року 1910 в селѣ жили 2496 особ, Русины и Нѣмцѣ.[8]

В року 1930 (при Чехах) в селѣ было 3197 обыватели, з них 2547 Русины, 589 Евреи, 43 Чехы и Словаци, 16 Мадяре, 2 чужоземцѣ.[9]

Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]

Родак Сокырницѣ Иван Сабадош склав диференциалный[10] словник свого села и тот словник[11] зоз своим обсягом 19,5 тысяч слов указав ся найвекшым подобного типа словником, што дотеперь выйшов у восточных славянох.

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
  • Sebestyén Zsolt: Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9
Sebestyén Zsolt (2014-08-15). Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára (по мадярскы). MEK OSzK. http://mek.oszk.hu/13200/13208/index.phtml. Одказ перевіреный 2019-05-14. 

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Облікова картка.
  2. 2,0 2,1 2,2 Федака С., с. 202.
  3. Тронько П. и др. (ред.), с. 746.
  4. Желѣзниця.
  5. 5,0 5,1 Офіційний сайт.
  6. Sebestyén Zsolt, с. 128.
  7. Поп И. И., Поп Д. И., с. 103.
  8. Révai nagy lexikona, том 17, с. 460.
  9. Ярослав Достал, с. 285.
  10. Диференциалный словник обсягуе лем такы слова, котры не екзистують в литературном языку, або мають инше значѣня, граматичны знакы и др.
  11. Иван Сабадош.