Русиньске школство

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до: навіґація, Найти

Русиньске школство - моментальні не є повно розвинуте ани у єдним штаті у світі. Але ініціятібы ексістують, наприклад у Сербії і Словеньску.

Історія[едітоватиедітовати жрідло]

Найстаршы документы о Русиньскым школстві[едітоватиедітовати жрідло]

Найстаршы документы о Русиньскым школстві на теріторії компактно заселеній Лемками суть зос церьковных школ і ся датують од року 1638. В документї з 20. децембра року 1647, котрый быв адресованый мушиньскому старостови, єпіскoп Пётр Ґембіцкый выдав таке наряджіня: Свої дїти жытелї обидвох міст (Мушины і Тиліча), як і підданы із сел до школ на навчаня посылати мають, жебы їх там в богослужобных ділах навчали а молити ся учіли так коло католицькых костолів, як і коло руськых церьквей. Супис школ із року 1780, зробеный в часах папской візітації інформує, же на 36 уніятьскых парохіях мушиньского деканату, лем 4 парохії не мали церьковну школу. В церьковных школах ся учіли такым „руськым“ языком, якым школярї бісїдовали дома, але із своїм півцёучітелём, котрый звычайно походив із того самого ці сусїднёго села. Учіли ся тыж чітати і писати по польскы. О тім, же Лемкове з давных доб мали інтерес школовати ся, свідчать архівны штатістікы із знамой колеґії, пізнїше ґімназії в Подолинцї на Спішу.

Русиньске школство у Габсбурьской монархії[едітоватиедітовати жрідло]

Іщі за фунґованя Габсбурьской монархії можеме відїти зачаток навчаня русиньского языка. Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатолицького духовенства была в роцї 1774 у Відню (і з ініціатівы Андрія Бачіньского) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатолицька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая семинария в Вене при св. Варваре – Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва Барбареум (Barbareum). Церьква св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і єпіскопской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатолицькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з Мукачевской єпархії, 6 про Перемиську єпархію і 6 про Крижевацьку єпархію. 6 абсолвентів семінарії ся стало єпіскопами, 10 професорами універзіт і єпархіалных семінарій, 8 директорами семінарій і 8 писателями. Міджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і Ґріґорій Тарковіч, першый уніатьскый метрополіта Антоній Ангеловіч, Алексій Повчій, Михайло Щавницькый (першый ректор Ґенералной ґрекокатолицькой семінарії у Львові) і др. В 1784 роцї было Барбареум заперте. Священіцї церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з Пряшова, Мукачева і Перемышля, котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій міджі роками 1803 – 1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. Михаил Лучкай, Віктор Добряньскый ці єпіскоп і галічскый метрополіта Йосіф Сембратович. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста – філолоґ Бартоломій Копітарь. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік споминаний Михаил Лучкай і Іван Фоґарашій. Міджі священіками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты Іван Ольшавскый і Миколай Нодь. Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге Барбареум, котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у Львові заложенав Ґенерална ґрекокатолицька духовна семіїнарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став Михаил Щавницькый (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів Австрійской імперії. Щавницькый быв і орґанізатором штудія. На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з Галічіны. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цілый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів. Од 1848 рока фунґовала на львівскій універзітї Катедра русиньского языка і літературы.

Русиньске школство в Угорьску[едітоватиедітовати жрідло]

Перша універзітна катедра, яка ся занимала Русинами жыючіми на юг од Карпат была заложена на Будапештьскій універзітї в роцї 1919. На єй челї стояв Александер Бонкало. В 20. сторочу ся русинистіка зачала учіти на універзітї аж в послїдній четвертінї на Універзітї в Новім Садї. Закон з рока 1868 о тзв. „рівноправности народностей“ допущав лем єден народ, мадярьскый, зато нияка орґанізація народностных меншын ту не могла леґално екзістоваты. Комплікованый быв і факт, же освітна сістема не продуковала ниякых новых актівістів. На середнїх школах у Пряшові, котры были під справов ґрекокатолицькой церькви, педаґоґічный процес проходив в мадярьскім языку. Зато навчіти ся кіріліку і заміряти ся на свойу первісну културу могли школярї лем на низшых уровнях школьской сістемы – в основных школах. В 1874 роцї былп у пряшівсім реґіонї 247 школ, в котрых ся в педаґоґічнім процесї даяков формов вжывав русиньскый язык. Но о 30 років пізнїше, в р. 1906, їх кількость упала лем на 23 а в 68 основных школах ся вело білінґвалне русиньско-мадярьске навчаня. Далшый рік ся тото чісло наслїдком інтензівной мадярізації зменшыло докінця на 9 школ. З історічных документів є інтересный вырочный справодай в мадярьскім языку з білінґвалной Пряшівской кралёвской католицькой главной ґімназії, зо школьского року 1910/11. Выука русиньского языка там была орґанізована од 2. по 8. класу шість раз до тыждня. В єднім школьскім роцї 1910/11 ся русиньскый язык нараз учіло аж 60 штудентів з ґрекокатолицькых родин.

Русиньске школство Лемковины[едітоватиедітовати жрідло]

Выслїдкы народнобудительского снажіня ся стали очівісныма в XIX. сторочу, коли з Лемковины вышла ціла плеяда вызначных людей в конфесійнім, научнім, літературнім і културнім жывотї Ґаліції, міджі котрыма суть і особности цілоевропского вызнаму. З них уведеме двох галічскых ґрекокатолицькых метрополитів – Ёзефа і Сілвестра Сембратовічовых, єпіскопів Фому Поляньского і Юліяна Пелеша (Пелеш быв окрем іншого і учітелём наслїдника цісарьского трону – князя Рудолфа), професорів теолоґії, окрем высше спомянутых тыж Онуфрея Криницького, Тіта Мішковского і Василя Масцюха. Хоць лемківска інтеліґенція в бівшій мірї была інтеліґенціов церьковнов, в тім часї ся у Лемків профіловало світьске навчаня. Велику популаріту здобыли штудії права. В XIX. сторочу Лемковина вступила і до світа юрісдікції – мала едукованых судцїв, адвокатів, но і політіків і журналістів. Могли бы сьме спомянути іщі много далшых вызначных Лемків про годновірность школьской сістемы на Лемковінї. Едукачному процесу Лемків в другій половинї XIX. стороча были великыма помічниками тзв. „Руськы бурсы“, дякуючі котрым могли штудовати і дїти з худобнїшых померів. В „бурсах“ штуденты мали забезпечене не лем бываня і страву, але і патріотічну выхову і едукацію. Одхованцї сандецькой і ґорліцькой „бурсы“ были найактівнїшыма патріотами і културныма дїятелями Лемковины в міджівойновім періодї. Їх думаня і почутя было наміряне в дусї еманціпації лемківской културы. Тот факт має велике значіня про статус лемківского языка. Од року 1891 ся жывый язык лемківского села навсе дістає до писаных текстів. То значіть, же зачінать выходити першый часпис в лемківскім языку – двотыжденнік, нескорше тыжденнік Лемко (1911-1914). Школярї ся учіли з учебників, котры написав Метод Трохановскый і были выданы Штатным выдавательством школьскых учебників у Львовї. Были то: Лемківскій Буквар (Львів 1933) і Перша лемківска чытанка (Львів 1934). Прирїхтованы были і далшы учебникы, про высшы класы, но тоты уже небыли выданы.

Русиньске школство у Чеськословеньску[едітоватиедітовати жрідло]

На Підкарпатьскій Руси „містный язык“ ся став (вєдно з чеськым языком), едным з двох офіціалных “штатных“ языків. Ческословеньска влада уж 18. новембра 1919 в Ужгородї выдала Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси, в якім назначіла рїшіня языкового вопросу Русинів: навчалным і урядным языком ся мав стати „народный язык“. Штатур тыж рекомендовав „орґанізовати як найскорше русиньскы школы“, причім русиньскый язык бы быв навчалным языком у першых класах а поступно тыж у высшых класах у вшыткых школах. При уводжованю до жывота, взникали многы проблемы, котры были найвыразнїшы в школстві. В школьскім роцї 1923/1924 на выходнім Словеньску было лем 95 народных школ, в котрых ся вжывав русиньскый діалект. По крітіках америцькых Русинів быв і презідент Масарик примушеный конштатовати, же Русины на Словеньску не мають адекватну кількость школ. В роках 1932-1937 ческословеньске міністерство школства поволило, жебы 59 народных школ зо словеньского языка перешло на русиньскый а в 43 далшых ся завело навчана русиньского языка в россягу найменше по три годины на тыждень. То значіть, же в р. 1938 было на Словеньску довєдна 168 русиньскых народных школ а в далшых 43 ся счасти учів русиньскый язык. Од рока 1940 навчаня в народных школах мало належати до компетенції церькви. То доволило навчаня і в русиньскім языку а зарівно сі то выжадало выданя штирёх новых учебників. Настолїня комуністічного режіму в 1948 роцї значіло загамованя природного процесу самоідентіфікації русиньского жытельства на Словеньску, як і політічны амбіції русиньской меншыны. Русины были у вшыткых офіціалных документах евідованы як Українцї а самособов так то было і в русиньскых народных школах (в р. 1952 адміністратівным способом змінены на україньскы). Мушена українізація принесла із собов далшый важный проблем, котрый нарушів і до теперь нарушує русиньскый самоідентріфікачный процес – добровольну словакізацію, в тім часї приниману як лїпшу путь із двох не приятелных.

Сучасна школьцка сфера у Польску[едітоватиедітовати жрідло]

Пять річный період фунґованя лемківского языка в штатній школьскій сістемі охабило тверды шляпаї в самоусвідомлюючім процесї Лемків. Кідь язык Лемків быв на конець заміненый україньскым языком, нескорше польскым, Лемкове были уже пересвідчены о едукачнім потенціялї свого материньского языка, котрого навчаня загамовала політічна сістема. Зачали ся мобілізовати ку тому, жебы назад здобыли можность школованя в материньскім языку в штатных школах. Довгый час ся то не дало. Основна зміна в процесї навчаня лемківского языка пришла аж в посткомуністічнім Польску. В згодї з демократізаціёв штату, жытелї Польска надобыли право слободного выберу світоназору і заложіня орґанізації в згодї із своїма потребами. Потреба Лемків презентовати ся, была така велика, же уже в маю 1989 заложыли орґанізацію – Стоваришыня Лемків. Цілём орґанізації є: Захрана, розвиток і шыреня духовной і матеріалной културы Лемків, навчаня в лемківскім языку, популарізація історії Лемковины і здобываня зналостей о жывотї і актівітах Лемків за граніцями Польска. На реалізацію тых цілїв має уведжена орґанізація Комісію про едукацію, котра зачала боёвати о можность офіціалного навчаня Лемків в материньскім языку. В септембру 1991 в основній школї в Устю Ґорліцьком (в минулости ся село звало Устя Руске) ся першый раз по войнї, дякуючі тогдышнїй председнічцї Комісії про едукацію Мірославы Хоміаковой, зачали школяры учіти лемківскый язык як неповинный предмет. О рік нескорше Міністерство народного школства быдало поволїня на навчаня меншыновых языків як материньскых, што зініціовало навчаня лемківского языка в далшых школах на Лемковінї – в Криніцї і Роздїлю. В далшых роках ся лемківскый язык розшырив і до іншых школ – в западных областях Польска, де жыє много Лемків. В сучасности є подля штатістікы очівісный процес підвышованя чісла школ і школярїв, котры ся учать лемківскый язык. Кідь подля дан Міністерства внутра і адміністрації Польской републікы в школьскім роцї 2001/2002 было в Польску 14 школ, в котрых ся учіло лемківскый язык 127 школярїв, в школьскім роцї 2005/2006 то уже было 37 школ, в котрых ся лемківскый язык учіло 295 школярїв. В академічнім роцї 2001/2002 ся зачала нова етапа в навчаню лемківского языка. По першый раз в історії ся лемківскый язык дістав на уровень высокого школства. На Педаґоґічній академії в Кракові, на Інштітутї русской філолоґії взникла апробація: русска філолоґіа і русиньскый лемківскый язык. Є то форма подвойного філолоґічного заміряня. Штуденты дістають паралелно повну дотацію предметів з обсягу русской філолоґії і тыж повну дотацію предметів з лемківской філолоґії. Міджі предметами в лемківскім языку суть: практічне навчаня русиньско-лемківского языка, описна ґраматика русиньско-лемківского языка, познаткы з історії і култуты русиньско-лемківской меншыны, русиньско-лемківска література, історія русиньско-лемківского языка, конфронтачна ґраматика польско-лемківска і україньско-лемківска, методіка навчаня русиньско-лемківского языка, діпломовый семінарь з русиньско-лемківского языка. Першый раз в історії была можна едукація філолоґів з повноцїннов приправов на учіня лемківского языка. Першы абсолвенты, котры здобыли діплом в роцї 2006, уже наступили до практікы – то значіть, же зачали учіти лемківскый язык в школах. Школованя в материньскых языках меншын на верейных школах є дотоване штатом. На основі уставы, части О сістемі едукації, може быти такый сістем школованя орґанізованый тыж в сукромнім школстві. В Польску але сукромны школы має лем жыдівска меншына, і то лем дві. Правны управы тыкаючі ся прав на школованя в материньскых языкaх приналежників народностных і етнічных ґруп в Польску суть годночены позітівно. Гірша є сітуація з учебникамі. Навчаня лемківского языка ся реалізує подля учебых основ, одобреных Міністерством народного школства Польска, авторів М. Хомяковой, Г. Ґрантовской, П. Трохановского, О. Дуц-Файфер, М. Ванцю-Шавлука і А. Квоку: Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły podstawowej i gimnazjum. Про школьскы потребы быв тот проґрам схваленый розгоднутём MEN-DKW – 4014 – 133/99 із дня 31. 3. 1999. Одобрены суть і основы авторкы Мірославы Хомяковой - Program nauczania języka łemkowskiego (rusyńskiego) dla szkoły średniej (liceum, technikum, szkoła zawodowa). Kurs podstawowy. Быв одобреный на основі MEN-DKW-4015-7/00 із дня 18. 9. 2000. Што ся тыкать учебників, можеме сконштатовати, же їх чісло ся звышіло, но не забезпечують в достаточній мірї едукачный процес в лемківскім языку, літературї і културї. В початкох учітелї і школярї поужывали Букварь выданый іщі в міджівойновых часах. Пізнїше быв в сондажнім накладї выданый учебник зоставеный з матеріалів сформованых главно М. Хомяковов, просередництвом културно-сполоченьской орґанізації Стоваришыня Лемків. В роцї 2003 Міністерство народного школства і шпорту, по одобрїню учебників про навчаня лемківского языка кваліфікованыма одборниками, увело до свого выдавательского плану першы учебникы лемківского языка. По дакілько роках орґанізованого навчаня лемківского языка в школьскій сістемі Польска, можеме реґістровати много позітівных явів в розвої процесу навчаня. Передовшыткым все ся підвышує чісло школ і школярів, котры ся учать лемківскый язык. Розшырує ся база учебників, підвышує ся чісло кваліфікованых учітелїв лемківского языка. Є іщі много дефіцітів, котры взникають переважно зато, бо Лемкове суть розметаны по цілім Польску, зато ся і дуже скоро асімілують. Вшыткы тоты факты суть прічінов того, же на навчаня лемківского языка ся не голосить таке чісло школярів, яке бы ся очековало а наконець то веде ку споёваню клас або творїню міджішкольскых форем навчаня лемківского языка. В такій сітуації є тяжка приправа гармоноґраму навчалных годин так, жебы то выговлёвало вшыткым учасникам навчалного процесу. Кідь возьмеме в увагу вшыткы аспекты і зроблены аналізы, можеме конштатовати, же лемківскый язык має в процесї едукації перспектіву. Одстраниня недостатків є про Лемків першоряднов задачов.

Сучасна школьцка сфера у Сербії[едітоватиедітовати жрідло]

Кінцём 19. стороча, коли штат вырішив перетрансформовати конфесійны школы на штатны ся змінив язык навчаня на мадярьскый. Жебы ся навчаня і надале реалізовало в русиньскім языку і жебы школярї непереходили на навчаня в штатнім мадярскім языку, церькевно-школьскый выбор в Рускім Керестурї і Коцурї перебрав на себе повинность плаченя учітелїв. Світлым прикладом є рускокерестурскый учітель Мікола Будіньскый, котрый демонштратівно одышов із школы в Рускім Керестурї, перешов до школы в Коцурї і запоїв ся до педаґоґічной праксі народных учітелїв, котры мали підпору, так повісти, вшыткых Русинів і особито німецкого обывательства в Коцуре (Biljnja 1987, с.51). Конфесійна школа в Коцурї екзістовала до року 1921, чім зробила велику задачу в утриманю народной ідентіты Русинів а їх народного усвідоміня. В р. 1921 Русины здобыли право на школованя в материньскім языку. Тым были фактічно узнаны за народностну меншыну. На основі того были нескорше в міджівойновім періодї основаны дві културно-освітны орґанізації а зачала ся плодна выдавательска дїалность. Выходили календарї, першы учебнікы про ОШ, новинкы і часопис про дїти – Наша заградка, котрый выходить до днесь. Іщі до ІІ. світовой войны было основане Низша реална мішана штатна ґімназія в Рускім Керестурі з навчалным языком русиньскым (1945). Была одкрыта на основі тогдышнїх леґітімных школьскых законів: Закона о штатных школах (1944), Закона о сімрічній повинній школьскій освітї про вшыткы дїти до пятнацять років (1945), што ся потім реалізовало на штирирічных основных школах і трирічных ґімназіях. Середня школа з навчалным языком не єствовала довго, бо до 1948 рока ся штирирічны ОШ і трирічны середнї школы трансформовали на вісямрічны основны школы. Історічным моментом про середнёшкольску освіту быв рік 1970, коли ся основало в Руськім Керестурі особите оддїліня ґімназії Жарка Зренянина з Вербасу. Быв сформованый Освітный сентр Петра Кузмяка, котре вязало до себе Основну школу Петра Кузмяка а сучасно і середнёшкольску освіту, выхову і професіонално-одборне навчаня од школьского рока 1977/78. Зміны школьскых законів в роцї 1990 значіли обновлїня ґімназіалной освіты, што дало можность, жебы ся тогдышня середня школа перетрансформовала на ґімназію. На штирирічній ґімназії ся річно одкрыють три оддїліня – дві з навчалным языком серьбскым і єдно з навчалым языком русиньскым. Навщівлять го коло 25 школярів. Ґімназія є унікатна освітна інштітуція на світї, бо в ниякім другім штатї ся навчаня не проводить в русиньскім языку (вшыткы предметы). На вшыткы предметы з вынятком чуджіх языків має школа учебникы. Дакотры написали русиньскы авторы а дакотры были переложены із серьбского языка. Ґімназія має і свій інтернат з капацітов 70 місц і находить ся безпосередно в ареалї. В Руськім Керестурі компактно жыє русиньске жытельство, зато вшыткы дїти в містній основній школї Петра Кузмяка здобывають освіту в русиньскім языку. В Коцуре і Дюрдёве є сітуація шпеціфічна, бо жытельство є там мултінародностне. Зато ся в тых двох двоязычных серьбско-русиньскых школах знижує чісло школярів поступно аж під 15, што значіть мінімалне можне чісло потрібне на одкрытя оддїліня. Міністерство школства Серьбской републікы має в тім одношіню позітівный приступ, бо підпорує намаганя школьскых выборів, жебы тоты оддїліня могли быти одкрыты і при нізшім чіслї школярів. В каждім із спомянутых міст екзістує матерьска школка. В Руськім Керестурі при матерьскій школцї фунґують і яслї. В містах і селах де жыють Русины в меншім чіслї ся орґанізує кружкова дїялность русиньского языка, тзв. Пестованя русиньского языка з елементамі народной културы. Тоты ся реалізують во веце як десятёх містах ці селах і навщівлять їх коло 400 школярів. Про потребы кружків ся ужывають три учебникы, котры подля їх головного рецензента суть на тілько оріґіналны, зроблены путавым інтересным способом, же немають конкуренцію ани міджі учебникамі іншых народностных меншых у Войводинї. Русиністіка, як універзітна дісціпліна на Філозофічній факултї в Новім Садї екзістує од року 1972, коли быв на місце ректора зволеный Юлій Рамач. Навчаня русиньского языка і літературы як факултатівного предмету і зарівно выберового предмету належала до компетенцій Лекторату русиньского языка і літературы. В роцї 1981 была на Педаґоґічнім інштітутї основана Штудійна ґрупа про русиньскый язык і літературу а в роцї 1983 ся утворила Катедра русиньского языка і літературы. Штуденты спочатку штудовали паралелно два одборы (русиньскый язык і літературу і серьбскый язык і літературу) а промовали в апробації: учітель русиньского языка і літературы і серьбского языка і літературы про школы з навчалным языком русиньскым. Штуденты сі могли выбрати і єдноодборове штудіюм русиньского языка і літературы. Днесь ся катедра называть Оддїліня русиністікы. Єдным найвекшых успіхів Оддїліня русиністікы є богата научна публікачна чінность зо сферы русиністікы. Дотримованя прав на навчаня в русиньскім языку в Сербії суть ґарантованы в „Законє о предшколскім воспитаню и образованю, Законє о основней школи, Законє о штреднєй школи и Законє о високим образованю “ Повінне школованя в матерьскій школї є так само як і у нас, т. з. єден рік перед зачатком школьского навчаня. Основне школованя є повинне до 15 років. Середнёшкольскы штудії суть роздїлены до двох сеґментів, як общі штудії і як одборны (професійно-фаховы) штудії. Высокошкольскы штудії суть професійно напрямены. Школованя в русиньскім языку на тых школах є можне в такім припадї, же в класї не є менше як 15 школярів, котры ся в русиньскім языку хотять школовати. Кідь ся навчаня не веде в русиньскім языку, тогды є можность русиньскый язык проводиты формов выберового предмету. Матерьскы школы суть в Сербії наставлены так, же суть до них придїлёваны дїти подля місца перебываня, т. з., же окремо в містах то родічам і дїтём стяжує можность навщівлёвати русиньску школку. Основне шолованя в русиньскім языку є реалізоване на трёх основных школах: в Руским Керестурі, Коцурі і Дюрдёві. В Коцурі і Дюрдёві ся не наповнять законне мінімум – 15 школярів єднакого віку, зато ся хоснує іщі часть реґулатівы, котра допущать можность, жебы міністер освіты доволив ухопити і менше чісло школярів, як є становлене в законї. В основнім школстві ся такым способом в русиньскім языку школує коло 560 дїтей. Про дїти котрых языком навчаня є серьбскый язык, є можности навчаня русиньского языка на годинах з предмету „Руски язык з елеменнтами националней култури“. Є то єден із 15-тёх выберовых предметів, заступленых 2 годинами до тыждня. На середнїх школах штудує коло 60 штудентів, на высокій коло 35.

Сучасна школьцка сфера у Хорватії[едітоватиедітовати жрідло]

Векша часть Русинів в Хорватьску жыють в селах Петорвці і Міклошевці і творять там векшыну жытельства. Освітна сістема в русиньскім языку має в Хорватьску довгу традіцію. Першы школы в Петровцах і Міклошевцах были церьковны. Взникали під патронатом Кріжевацького єпіскопства і екзістовали аж до року 1874, коли быв приятый Закон о народній штирикласній школї, подля котрого патронат над школами і учітелями перебрав штат. Школы были переменованы на общонародны школы. Навчаня ся проводило в хорватьскім языку. Русиньскый язык ся хосновав лем на годинах реліґії і то лем тогды, кідь быв священік Русин, т. з. знав тот язык. Хоць ани в міджівойновім періодї ся не навчало в русиньскім языку, народне чутя, котре ся дїдило з ґенерації на ґенерацію было барз міцне. Русиньскый язык міджі Русинами пошырёвали і пестовали русиньскы народны учітелї, котры зо школярями по школї бісїдовали по русиньскы, приготовлёвали културны проґрамы про родічів і цілый валал на кажде церьковне свято. В Петровцах ся русиньска културы пошырёвала іщі посередництвом співацькой ґрупы. Церьковный збор дїяв і в Міклошевцах, котрого основателём і диріґентом быв Йоакім Костелник. Позітівны зміны в навчаню материньского русиньского языка ся зачали ралізовати по другій світовій войнї. З ініціатівы народностной орґанізації Руска матка в школьскім роцї 1949/50 ся по першый раз обявив премет „rusinski jezik“ як рівноцїнный навчалный предмет в школї. Навчаня русиньского языка ся зачало в Петровцах, Міклошовцах і в Раёвом Селе. Навчаня в материньскім языку ся перерывать в шістьдесятых роках, в Міклошевцах і Раёвом Селе іщі скорше. Міджі роками 1956 – 1969 навчаня в русиньскім языку цалком абсентує. Од 70-ых до 90-ых років мінулого стороча ся утримала контінуіта школства в русиньскім языку і быв зазначеный ёго выразный розвиток. Во Вуковаре быв в 1968 роцї приятый Закон о поужываню языка меншынового жытельства, подля котрого ся міг материньскый язык навчати як рівноцїнных повинный предмет в ОШ там, де тоту школу навщівлёвали школярї, про котрых штатный язык не быв материньскый. Так было навчаня русиньского языка і културы орґанізоване в Петровцах, Міклошевцах, Вуковаре і в Раёвом Селе. Материньскый язык ся учів в дотації пятёх годин до тыждня: 3 – языка, 2 – културы. Учебникы забезпечовало Дружство за руски язик в Новом Садї. Кінцём 70-ых років на основі жадостей родічів і сельскых урядів была в Міклошевцах одкрыта матерьска школа, як перша сельска школа в Хорватьску з русиньскым выховным языком. Од рока 1982 аж до рока 1991 ся проводили „лєтнї школи за руско-українску младеэ Горватскей“, котрых орґанізатором быв Союз Русинох и Українцох Горватскей , што доста помагало розвитку русиньского школства. Свою традіцію утримали доднесь, прічім ся орґанізовали і в тяжкім войновім періодї (обчаньска война в роках 1991-1997). Тот быв про Русинів в Хорватії барз не приємным періодом, бо найтяжшы воєньскы операції ся одбывали праві на теріторії компактно заселеній Русинами. Навчаня русиньского языка ся та неутримало ани на єдній школї. В часї войны ся в Вінковцах находило доста русиньскых выселенців, зато ту была зорґанізована Мала школа русиньского языка, котра зосереджовала школярів з різных клас, різных міст і сел, дочасно жыючіх во Вінковцах. Была під справов Хорватьской републікы. Навчаня ся реалізовало кажду суботу в 5 годиновых блокох. Навчаня проходило найперше в просторах основной школы, нескорше в штудентьскім центрі. Навчаня русиньского языка теперь проходить періодом ренесанції. По скінчіню войны ся люде назад вернули до своїх сел а Мала школа русиньского языка во Вінковцаы укончіла свою дїялность. Но з ініціатівы Союзу Русинів і Українців Хорватьска ся русиньскый язык завів до школ в Петровцах і Міклошевцах од першой аж по восьму класу, як выберовый предмет з три годиновов дотаціёв. В роцї 2000 быв приятый Закон о выхові і школованю в языку народностных меншын. На основі того были реалізованы дакотры зміны в навчаню русиньского языка: предмет ся называть Пестованя русиньского языка і културы і навчаня было одгласовано подля моделу Ц, што значіть по 5 годин до тыждня, причім учіво повязує до себе 4 основны предметы: Русиньскый язык, Історія Русинів, Ґеоґрафія Русинів, Вытварне уменя і музычна култура Русинів. З цілём інформовати школярів з літератнов і културнов дїдовізнёв Русинів, як і з далшыма аспектами їх жывота, жачала розвивати културну дїялность школа в Петровцах і зачали орґанізовати Школьскый вечур літерарной творбы Русинів. Навчаня русиньского языка в Хорватьску є од 1999 рока лем в примарній едукації. Проблемами суть недостаток учебників, абсенція платных учебных основ, одборня приправа і розшырёваня кваліфікації учітелїв русиньского языка.

Сучасна школьцка сфера у Мадярьску[едітоватиедітовати жрідло]

В сучасности ся освіта школярів народностных меншын в Мадярьску реалізує подля проґраму мадярьской освітной сістемы. Основным цілём освіты народностных меншын є захованя і укріплёваня їх ідентіты. За важне ся бере навчаня наукы о власти, історії, фолклору, културы і уменя, котры суть частёв школьскых учебных основ. О навчаню школярів Мадярьска в русиньскім языку можеме говорити з позіції трёх діалектів, котры доднесь в Мадярьску пережыли (подкарпато-русиньскый, діалект села Комлошка – основаный на прицїпі выходославяньскых языків з хоснованём словеньскых і мадярьскых слов; діалект села Мучонь – подобный діалекту бачско-срємскых Русинів) Комлошка: В 1994 роцї ся зачало з факултатівным навчанём русиньского языка, нескорше была орґанізована недїльня школа русиньского языка і културы. Потім ся з дїтей, котры мали інтерес основала єдна класа, в котрій ся довєдна учать школярї 1. – 4. класы. Реалізує ся в дотації штирёх годин до тыждня. Затоже в Мадярьску іщі не были выданы учебникы азбуков, чітанкы про русиньскых школярів, в Комлошцї были найприятелнїшы учебникы, котры были выданы на Словеньску, бо словеньскый варіант русиньского спісовного языка є про жытелїв Комлошкы найближшый. Што є інтересне, же одколи ся зачало з навчанём русиньского языка, містны педаґоґове собі самы доповнили освіту, жебы і они были приготовлены на нову сітуацію. Докінця і учітелькы в матерьскых школах обогатили свій выховный проґрам о русиньску културу (співанкы, традіції), жебы дїтвак, кторый наступить до першой класы быв уже на навчаня материньского языка приготовленый. Мучонь : Навчаня русиньского языка ся ту зачало в 1995 роцї. Напроти Комлошцї є Мучонь векше село, но парадохно ся ту русиньскый язык утримав в меншій мірї. Жебы тот факт пригамовати, завели в містній школї по дві годины навчаня русиньского языка до тыждня. Мучоньскый діалек має сполочны знакы з войводиньскым русиньскым языком, зато мучоньскый школярї ся на годинах учать з учебників выданых у Войводинї. В Будапештю і ыншых реґіонах Мадярьска Русины комунікують підкарпатьскым варіантом русиньского языка. Од року 2002 при реґіоналных і окресных самосправах екзістують недїльны школы про дїти. Навчаня ся реалізує раз до тыждня по дві годины. Навчаня ся реалізує з учебників на базї підкарпатьского варіанту русиньского языка. В роцї 1992 была основана катедра україньской а русиньской філолоґії на містній высшій школї в Нїредьгазї. Єй основателём є вызначный славіста, фахман в области історії языка і културы Русинів 18. стороча Іштван Удварій. Основаня катедры было з єдного боку продовжованём научно-выскумной роботы в области русиністікы, котру Іштван Удварі зачав омного скорше, но з другого боку назвов катедры потвердив, же академічна громада в Мадярьску має моралну повинность вернути ся по довгых роках ку традіції, заложеній містныма русиністами Антоніём Годинком і Александром Бонкалом. Першорядов задачов Русинів у Мадярьску є кодіфікація русиньского языка, котра є в штадію приправы. Далшов задачов є приготовити адрів, т. з. мати професіоналных учітелїв русиньского языка, бо кідь будуть професіоналы, потім мож основати оріґіналны тематічны планы на выучіня родного языка. Уже ся в тім дїлї даякы крокы зробили.

Спочату фунґовала в Америцї Руска Школа, котра была веджена в русиньскім языку. Были то державны школы або припадовали під парохію ґрекокатолицьку або православну. Про потребы такых школ были выдаваны букварї і чітанкы писаны кіріліков, з котрых найвеце популарным быв букварь писаный ґрекокатолицькым священиком Йозефом Ганулём і лаічным лемківскым актівістом Дімітріём Выслоцькым . Русиньскый язык заникнув в тых школах до кінця 50-ых років. Днес лем в семінарях повязаных з двома традічныма церьквами ся якымесь способом утрымав русиньскый у Візантинскій Католицкій семінарії св. Кіріла і Мефодія в Піцбурґу в Пенсинльванії, або карпаторуськый в Православній Семінарії Христа Спасителя в Джонстави в Пенсильванії. Не позераючі на орґанізоване формалне навчаня русиньского пзыка, выдиме ту індерес о індівідуалну самоосвіту в тім языку або через не формалны ґрупы, чому шлужыли і популарны выданя Русиньско-анґліцького бісїдника выданого в двох діалектных варіянтах. Од кінця 70-ых років 20. стороча ся уже продало веце як шість тисяч копій, головно другому, третёму і четвертому поколїню першых русиньскых еміґрантів. Поступно наймолодша ґенерація бадать і слїдує своє корїня і хоче ся што найвеце тому приближыты, жебы познати історію і вшытко што з тым повязане, зато інтерес і о язык там є, хоць проблемы з ёго поужыванём суть великы. Хоснує са переважно у фолклорї.

Сучасна школьцка сфера на Українї[едітоватиедітовати жрідло]

Русиньске школьство на Українї было зліквідоване в часах, коли совєтьскый тоталітный режім розгоднутём прикапчав ку совєтьскій Українї Підкарпатьску Русь і заказав русиньску народность. Такой в роцї 1945 заперли вшыткых 636 русиньскых школ і выголосили їх за школы україньскы. То значіть же на Підкарпатю быв доста добрї розвинута сістема русиньскых школ, зато мусїме розуміти намаганям містных Русинив мати свої народностны школы. На штатній уровни ся Русины помочі не дочекали і влада в Кієві не має дяку тоты проблемы рїшати. Інакша сітуація є але на уровни містной самосправы, де мож видїти чутливішый приступ к порозуміню даной сітуації як і пасівна поміч Русинам (напр. безплатне ужываня просторів школ про навчаня в недїльных школах). Довести русиньску школу під стрїху общоосвітной школы доволює штатный вынос о факултатівных предметах, котры школярям може (но і мусїть) орґанізовати директорство штатной школы на основі жадостей родічів (на даный предмет мусить быти приголошеных мінімално 20 школярів). Родічі переважно жадають орґанізовати годины почітачовой технікы і інформатікы, хореоґрафії, таньців і т.д. а директорство має задачу найти одповідного учітеля і заплатити ёго роботу з фінанцій школы. Одкрытя каждой русиньской школы ся зачінать од того, же родічі, котры хотять, жебы ся іх дїти учіли русиньскый язык і културу адресують жадость о одкрытя русиньской класы при даній школї директорству. Тота документація ся подає на окресне оддїліня освіты, і потім ся верне розгоднутя о основаню ку директорови школы. Директорству штатной інштітуції закон заказує забезпечовати русиньского шпеціалісту і мож конштатовати, же до днешнёго дня бы ся не было дало одкрыти ани єдну русиньску класу, кібы фінанцованя і інтерес найти одповідных педаґоґів не перебрав на себе сам орґанізатор русиньского недїльного навчана – Школьска рада русиньскых недїльных школ. Недїльны школы на Підкарпатю суть фінанчно підпорованы спонзорами із Севернёй Америкы (США і Канады). Русиньска недїльня школа загорнює пятьступнёве навчаня. Школярї суть роздїлены подля віку. Проґрам загорнює такы предметы: Русиньскый язык, Русиньска література, Історія Карпатьской Руси, Ґеоґрафія Карпатьской Руси, Етіка і набоженьство, Русиньскый народопис і Русиньска народна култура (естетіка).

Сучасна школьцка сфера на Словеньску[едітоватиедітовати жрідло]

Выразны зміны пришли аж по роцї 1989, коли зачінаме говорити о новім народнім возроджіню. Новоприниманы законы демократічной репунліы возродный процес Русинів і їх материньского языка – дякуючі сістематічному дожадованю ся Русиньсой обреоды на Словеньску – зачали акцептовати, в наслїду чого од школьского рока 1997/1998 в 12 основных школах севернёвыходного Словеньска быв проявленый інтерес родічів школярів завести выучованя русиньского языка. З цілём заставити проґресивну словакізацію Русинів, возродный рух в бывшім Ческословеньску по роцї 1989 собі як першорядный ціль поставив обнову русиньского народностного школства, бо лем в нїм видїв ґаранцію захованя і розвоя народной і языковой ідентіты Русинів. Днесь можеме конштатовати, же од року 1989 ся подникли прінціпіалны крокы ку тому, жебы русиньскы дїти назад здобыли право учіти ся материньскый русиньскый яазык в школах. Русиньска оброда од початку свого взнику пожадовала навчаня русиньского яазыка в ОШ. Спочатку то было на 1. ступню а потім мали переходити на списовный укарїньскый або російскый язык. Але первісны пропозіції ся поступно модіфіковали у звязї з процесом профілації проґраму русиньского руху на Словеньску і в цілоевропскім контекстї, котрый пожадовав узнаня Русинів як самостатной народности і створїня русиньского списовного языка. Ёго кодіфікація в р. 1995 ся стала основнов крітеріов про заведжіня языка до освітной сістемы. Заведжіню языка до практікы передходило вытворїня основных документів. В першім рядї: 1. Концепція навчаня русиньского языка як материньского в основных школах з навчанём русиньского языка (1996), вытворена Штатным педаґоґічным уставом в Братїславі, деташованым центром у Пряшові (автор: доц. ПгДр. Василь Ябур, к.н.), і 2. Концепція школованя дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996), вытворена Міністерством школстава Словеньской републікы. В навязности на них дале взникали, а поступно в залежности од потреб освітного процесу ся і модіфіковали далшы педаґоґічны документы, якы схвалило Міністерство школства СР. Бівшу вагу має перша концепція, котра была збудована на інакшій філозофії, як то было звыком при навчаню материньскых языків. Основов ся стала комунікатівна метода (намісто аналітічно-сінтетічной), котра є в сучасности найрозшыренїша при навчаню чуджых языків. З того выходить, же цілём концепції не суть знаня, як то є переважно при навчаню іншых языків, але актівіты, наслїдны роботы і дїятельность на основі здобытых знань. То значіть, же навчаня русиньского языка ся тым зараджує міджі нетрадічны, ці алтернатівны, бо хоць бы з такыма цільми мала робити ціла школьска освіта на Словеньску до днесь є то пріорітов переважно алтернатівных школ. Школа бере за основный ціль освоїня сі списовной подобы русиньского языка в звязї з выразным розвытком речовых способностей. Шпеціфіков навчаня русиньского языка є особитый процес освоёваня. Звычайно ся дїти учать языкы через зорный поле материньского языка, но при навчаню русиньского языка то є так, же сі го дїти спочатку будуть освоёвати через зорный поле словенчіны. Є то парадокс, но треба го решпектовати. В згодї зо шпеціфіаціов учіня ся, дана концепція навчаня русиньского языка роздїлює до трёх етап – передазбукова, азбукова а поазбукова етапа. Друга концепція в рамках уводжіня языка до школьской сістемы, го задїлёвала уже до матерьскых школ, котры мали взникнути на основі жадостей родічів. Но наперек тому до днешнёго часу маєме лем дві МШ з выховным русиньскым языком. За неповнїня той концепції можущ так родічі, як і компетентны інштітуції, юкы даному проблему не придїлюйють достаточну увагу і не родумують над тым, ці треба дану сітуацію мінити, т. з. ці закладати новы, респ. трансформовати уж єствуючі школкы з выховным языком русиньскым. Наслїдком того дїти родічів русиньской народности на Словеньсу ся і в сучасносты выховлююти, подобно як до р. 1989, в школках з офіціалным языком словеньсым, ці докінця з україньскым. Но можеме повісти, же такый став очівіснї корешпондує і з не цалком ідеалнов сітуаціов при выхові педаґоґів про такы матерьскы школы. Уведжіню русиньского языка до школьской сістемы на Словеньску передходили дві сондажы інтересу родічів. Першый быв в роцї 1994 і быв заміряный на сондованя інтересу родічів о навчаня русиньского языка а културы в 2. класї ОШ. Інтерес проявило в трёх окресах 251 школьярів. Друге, уже детайлнїше сондованя было реалізоване зачатком 1996 рока. Было роздїлене на дві части, де перша є заміряна на інтерес родічів при записї до 1. класы а друга на інтерес родічів уже школоповинных дїтей од 2. по 8. класы. Довєдна во вшыткых 6 окресох, на 57 ОШ інтерес о навчаня русиньского языка мало 582 школярїв. Дня 12. юна 1996 ся в Бардеёві одбыла робоча стрїтча заміряна на рїшиня орґанізачно-педаґоґічных проблемів заведжіня предмету Русиньскый язык і література до ОШ. Договорили ся на трёх крітеріях, на основі котрых было можне і реалне в школьскім роцї 97\98 завести предмет Русиньскый язык і література до 12 школ в пятёх окресах. Но практічне рїшиня в тім школьскім роцї было інакше. Навчаня ся досправды зачало лем в штирох школах , што было прямо звязане із роботов Русиньской оброды в тых окресах. Анґажованость єй членів была наконець розгодуюча і при взнику далшых шестёх ОШ, єдной ґімназії а так само і высокошкольского Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на ПУ з Оддїлінём русиньского языка і културы (1999). Нескорше в роцї 04\05 ся предмет русиньскый язык і література учів в девятёх ОШ і єдній ґімназії як неповинный, на єдній ОШ як повинный а як розшыруюча форма штудія на ПУ. В рамках розшырованя русиньскых школ, можеме быти свідками стаґнації а в гіршім припадї знижованя чісла основных школ з навчанём русиньского языка. В школьскім роцї 06\07 їх было уж лем вісем. Русиньскый язык ся поступно перестав учіти на 5. ОШ в Снинї, на 2. ОШ у Свіднику і на єдиній середнїй школї – на ґімназії в Міджілабірцях, де было рік на то обновлене навчаня формов кружка русиньской културы. В школьскім роцї 08\09 отворили першу народностну школу з навчалным русиньскым языком в Чабинах. В шк. роцї 11\12 отворили другу ОШ з навчалным русиньскым языком в Баєрівцах. Особито треба спомянути ОШ в Радвани над Лабірцём, де є навчаня русиньского языка орґанізоване Мґр. Мареком Ґаём, методіком русиньского языка. Подля ёго слов: „Каждый учітель русиньского языка ся стрїчать іщі із єдным, досправды чудным феноменом – із непорозумінём проблематікы школованя дїтей родічами. Тоты часто не розумлять змысел навчаня русиньского языка, мішають собі го із україньскым або російскым языком і многы суть пересвідчены о тім, же учіти ся русиньскый язык є про їх дїти збыточне. ... В тім виджу найвекше посланя і хосен навчаня русиньского языка в будьякій формі, бо лем так ся дїтём може навернути їх страчена ідентічность і любов ку азбуцї і своїй історії.“ Марек Ґай завів на тій школї навчаня русиньского языка нелем на першім але і на другім ступню. Так само ся дякуючі нёму підвышує інтерес о русиньскый язык на радваньскій школї. Учітель ся може пышыти знанями і талентом своїх школярїв, бо їх малы літературны творы можме чітати на сторінках нашой русиньской пресы але і в школьскім часописи Русначок. На середній школї ся в рамках повинного ці неповинного предмету русиньскый язык неучіть. Є ведженый лем формов кружка – днесь уж не є ани тот. Найвекшым проблемом в процецї розвытку школства є проґресівна асімілація середній і молодій ґенерації. Далшым проблемом є клесаюча тенденція кількости учітелїв, котры суть охотны учіти русиньскый язык, зато, бо быти учітелём р. я., не значіть учіти го дїти в школї, але патрить ку тому якась будительска робота обернута на родічів. Найчастїшым проблемом была од зачатку абсенція кваліфікованых педаґоґів. Аж в школьскім роцї 2003/2004 в дакотрых школах з навчанём русиньского языка зачали учіти першы абсолвенты Пряшівской універзіты з апробаціов на русиньскый язык. Іде о абсолвентів преглбеной формы штудія одбору Учітельство про І. ступінь ОШ Педаґоґічной факулты ПУ, котре ся такым способом реалізовало од акад. р. 1999/2000 до р. 2006/2007. В тім академічнім роцї Пряшівска універзіта зачала реалізоваты бакаларьску форму нового акредітованого штудійного проґраму Русиньскый язык і література в комбінації з 12 далшыма штудійныма проґрамами в рамках одбору Учітельство академічных предметів. В сучасности суть акредітованы далшы два ступнї штудія – маґістерьскый і докторандьскый. Цалком новым феноменом в навчаню русиньского языка на Словеньску є проєкт новооснованой орґанізації – обчаньского здружіня Колысочка, котра сі за цїль дала етнічну і языкову ревіталізацію русиньской народностной меншыны як вымераючого народа Европы. Здружіня передложыло на Уряд влады три проєкты, з котрых їм быв одобреный єден, тот найважнїшый – основаня вечернёй школы русинського языка. На основі того было в дакілько містах і селах одкрыте навчаня языка про вшыткы віковы катеґорії. Передходила тому приправа учітелїв, котры мали навчаня забезпечовати. Таке навчаня было наплановане до децембра 2013 рока, но орґанізаторы і самы участници продовжують в навчаню і в далшых роках а днес можеме бісїдовати о 27 вечурных школах русиньского языка. [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17]

Референції[едітоватиедітовати жрідло]

  1. Barbareum. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum>
  2. DUC-FAJFER, O. Lemkovský jazyk v edukačnom systéme v Poľsku. In PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 217-231
  3. FEJSA, M. Vzdelávací systém Rusínov v Srbsku. In PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 192-201
  4. ГНАТКО, Н. Проблеми виучованя мацеринского язика Руснацох у Републики Горватскей. Ін ПЛЇШКОВА, А. 2008. Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка. Пряшів. с. 164-169
  5. HNATKO, N. Rusínske školstvo v Chorvátsku. In PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 202-216 ҐАЙ, М. О проблемах навчаня русиньского языка на 1. і 2. ступнях основных школ у Словакії. Ін ПЛЇШКОВА, А. 2008. Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка. Пряшів. с. 158
  6. ҐАЙ, М.: Сучасный став русиньского народностного школства і перспектівы до будучности. Ін: РУСИН, роч. XX, 2010, ч. 6, стр. 6 - 8
  7. KAPRÁĽ, M. Moderná maďarská rusinistika a jej zakladateľ Ištván Udvári. In PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 253-262
  8. КОНЄЧНІ, С. 2009. Капітолы з історії Русинів на Словеньску. Пряшів : Русин і Народны новинкы, 2009. с. 72. ISBN 978-80-88769-99-6.
  9. ЛАТЯК, Д. 2012. Руски студенти и стредньошколци (1927-2001). Орґанізачна дїялносц. In Думки з Дунаю 13-14. Буковар. с. 259 (с.171-263, ISBN 978-955-7767-07-5)
  10. LJAVINEC, M. Kultúrny život a edukácia Rusínov v Maďarsku.Ін PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 244-251
  11. ЛЯВИНЕЦЬ, М. Проблемы обученія русинському языку у Мадярщінї. Ін ПЛЇШКОВА, А. 2008. Русиньскый язык меджі двома конґресами. Зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка. Пряшів. с. 170-176
  12. МАҐОЧІЙ, П. Р. Штадтконвікт. Ін МАҐОЧІЙ, П. Р. - ПОП, І. 2010. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2010, с. 823. ISBN 978-966-387-044-1.
  13. МАҐОЧІЙ, П. Р. Щавницький Михайло. Ін МАҐОЧІЙ, П. Р. - ПОП, І. 2010. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2010, с. 828. ISBN 978-966-387-044-1.
  14. Одбор за науку Националного совиту рускей нацлоналней меншини. Национална стратеґия Руснацох у Сербиї. [online] [ціт. 2013-12-12]. Доступне на інтернетї: <http://files.zavod.rs/2013/06/strategija-ruski.pdf>
  15. ПЛЇШКОВА, А. Пряшівска Русь. Школьска сфера. In Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык. Redaktor naukowy Paul Robert Magocsi. Opole : Uniwersytet Opolski – Instytut Filologii Polskiej, 2004, с. 427-462, доповнене выданя з дакотрыма змінами 2007, с. 343-345
  16. ПЛЇШКОВА, А. 2008. Русиньскый язык на Словенську. Короткый нарис історії і сучасности. Пряшів : Світовый конґрес Русинів. PLIŠKOVÁ, A. Rusínsky spisovný jazyk vo vzdelávacom systéme Slovenskej republiky. In PLIŠKOVÁ, A. 2008. Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989. Prešov. s. 177-192
  17. Studium Ruthenum. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum>