Пряшів
Пряшів Prešov | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Центер міста | ||||
Основны інформації | ||||
Реґіон | Шаріш | |||
Край | Пряшівскый | |||
Окрес | Пряшів | |||
Перша змінка | 1247 | |||
Жытелїв | 83 897 (31. 12. 2021) | |||
Розлога | 71,18 км² | |||
Густота населїня | 1191,21 особ/км² | |||
Поштовы індексы | 080 01 | |||
Ґеоґрафічны коордінаты | 49°00′06″N 21°14′22″E / 49.00167°N 21.23944°E | |||
Надморьска вышка | 255 м | |||
Містьскый уряд | ||||
Адреса | Mestský úrad Hlavná 73 080 68 Prešov 1 | |||
Вебова сторінка | http://www.presov.sk/ | |||
Пріматор | Андреа Турчанова |
Пряшів (словен. Prešov, нїм. Eperies, Preschau, мад. Eperjes, лат. Fragopolis, Eperiessinum) — місто на Словеньску в Пряшівскім окресї Пряшівского краю. Лежыть у выходній части Словеньска, в долинї р. Торіса. Пряшів є адміністратівным центром Пряшівского окресу і Пряшівского краю. Пріматором є Андреа Турчанова.
Історія[едітовати | едітовати жрідло]
Початкы населїня той теріторії ідуть аж до добы камяной, о чім свідчать вызначны археолоґічны обявы, найджены в долинї потока Делня. Далшы стопы екзістенції населїня теріторії днешнёго Пряшова походять з добы бронзовой, коли гев были обявены бронзовы предметы, кераміка а і желїзный ножык і ігліцї. Найджіня золотых і стріберных мінц належыть ку дуже цїнным доказам о екзістенції господарьскых стыків той теріторії з Рімсков рішов. Історічно доложене є і населїня теріторії Пряшова Славянами з перелому 8. і 9. стороча.
На початку 12. стороча была тота теріторія зачленена до угорьского штату. Перше писемне спомянутя Пряшова ся находить в листинї краля Бела IV. з року 1247. У тім самім сторочу року 1299 удїлив краль Андрій III. Пряшову містьскы права, котры росшырив краль Людовит I. в року 1374, і тым ся місто Пряшів стало слободным кралёвскым містом.
В 14. і 15. сторочу місто зажыло міморядный господарьскый росквіт, основали ся ту цехы (скоряницькый, ковальскый і под.) і в тім часї ту жыло дас 2000 людей занимаючіх ся переважно ремеслом. В роцї 1455 дістало місто од краля Ладїслава Погробка свій першый містьскый ерб. Дякувші господарьскій просперітї міста 15. стороча значіло і розвой ставебного руху, котре ся одзеркалїло і на гоносній архітектурї міщаньскых домів.
Вывой міста в 16. і 17. сторочу овпливнили поступуюча реформація і протигабсбурьскы повстаня. Місто постигли і жывелны погромы, мор, пожары і пропад міста ся проглубовав. До історії ся записав і рік 1687 знамый як пряшівскы яткы, коли были на пляцї круто поправены 24 міщане за підпору Імріха Текеліго, ведучому протигабсбурского повстаня як варованя про другых. Місто ся ожывило кінцём 18. і початком 19. стороча, коли ся жытельство Пряшова доповнило пристяговалцями з другых міст. Зряджінём ґрекокатолицькой єпархії в роцї 1816 гев зачало приходити векше чісло Русинів і кінцём 18. стороча ту выникла і вызначна жыдівска комуніта. Велике господарьске значіня про місто мала і выроба солї і зато в 19. сторочу быв застаралый способ здобываня солї нагородженый модернїшым россяглым комплексом.
Походжіня назвы міста Пряшів[едітовати | едітовати жрідло]
Леґенда повідать, же кідь ся в 12. сторочу угорьскый краль Бело II. Слїпый стримовав у тім краю, стратив ся своёй дружынї. Глядавші стежкы ку допроводу собі спрагу і голод одганяв ягодами, якы у тых кончінах росли у великім множестві. Як го вечур нашли рытїре з дружыны, краль вырїшыв назвати недалеке село подля ягід. З історічного погляду тота леґенда не мать достовірну основу. Названя Пряшів ся обявує од 16. стороча.
Перегляд вызначных історічных подїй[едітовати | едітовати жрідло]
- 4.-5. стор. - приход Славян на теріторію Пряшова
- 1247 – перше писемне спомянутя Пряшова
- 1299 – удїлїня містьскых прав угорьскым крялём Андріём III.
- 1412 (80. рокы 15. стороча) – Пряшів належыть до Пентаполітаны (союз 5 кралёвскых міст – Пряшів, Кошіцї, Бардеёв, Левоча, Сабінов)
- 1429 – перше спомянутя містьской школы в Пряшові
- 1453 – першый ерб Пряшова
- 1455 – удїлїня права міста Пряшів орґанізовати шторічный триднёвый ярмак (од краля Ладїслава В. Погробка)
- 1502 – 1505 – початок будованя Дому св. Николая
- 1667 – Колеґіум в Пряшові, протестантьскый едукачный центер верьхнёго Угорьска, Народна културна памятка
- 1687 – Караффовы яткы, 24 поправеных міщанів
- 1703 – початок найвекшого протигабсбурского повстаня на чолї з Франтїшком II. Ракоціём
- Конець 18. стороча – першы Жыде пришли до Пряшова
- 1816 – Пряшів ся ставать резіденціов самостатного ґрекокатолицького єпіскопства
- 1848 – ставляня 1. жыдівской сінаґоґы
- 1886, 1887 – великы ничівы пожары постигують Пряшів
- 16.6.1919 – з балкона радніцї была выголошена Словеньска Републіка Рад
- 1923-24 – ставляня сецесной будовы Босаковой банкы
- 19.1. 1945 – ослободжіня Пряшова Червенов Арміёв, конець 2. світовой войны
- 1950 – центер ся ставать містьсков памятковов резерваціов
- 1972 – Солівары ся ставають народнов културнов памятков
Културны памяткы[едітовати | едітовати жрідло]
Храмы[едітовати | едітовати жрідло]
У містї є римокатолицькый храм св. Мікулаша з 1. пол. 14.ст., римокатолицькый франтішканьскый костол св. Йозефа, ґрекокатолицькый храм св. Йоана Хрестителя, православный храм св. Александра Невского з 1950 р.
Жытелї (Обывательство)[едітовати | едітовати жрідло]
У містї жыє 91 498 жытелїв.
Народностне зложіня (2001 p.):
- Словаци — 93,67 %
- Циґане (Ромы) — 1,43 %
- Русины — 1,20 %
- Українцї — 1,12 %
- Чехы — 0,84 %
- Мадяре — 0,22 %
- Поляци — 0,05 %
Реліґійне (Набоженьске) зложіня (2001 p.):
- римокатолици — 66,77 %,
- ґрекокатолици — 8,92 %,
- протестанты (євангелици) — 4,82 %,
- православны — 1,68 %,
- гуситы — 0,03 %,
- атеїсты або іншы — 16,66 %