Русиньска оброда
Русиньска оброда (Русиньска оброда на Словеньску), скорочіня РОС є найвекша, найвызнамнїша і найстарша орґанізація заступуюча русиньску народностну меншыну на Словеньску, котра є членом Світовой рады Русинів. Резіденція орґанізації „Русиньской оброды“ на Словеньску ся находить в Пряшові. Орґанізація мать на містах чіселны окресны і містны орґанізації РОС. Закладаючі згромаджіня Русиньской оброды ся одбыло 17. новембра 1990 в Меджілабірцях. Уж 23.-24. марца 1991 ся „Русиньска оброда“ і представителї русиньского руху з пятёх европскых державах і зо Северной Америкы зышли в Меджілаборцях на Першім світовім конґресї Русинів,[1] котрый мав про Русинів середнёй Европы великый вызнам в їх народнім возроджіню.
Зачаткы в Меджілабірчінї
[едітовати | едітовати жрідло]Снагы Русинів о заложіню єднотной орґанізації, котра бы їх заступовала проти штатной моци, тырвали, такповіджено, 100 років, але конкретно к тому дошло аж із розпадом СССР і з посилнїнём думкы о Русиньскій обродї і, формално, єй першым зъяздом 17. новембра 1990, рік по зачатю такзваной нїжной револуції, котра поступно завершыла процес трансформації сполоченьского, културного і економічного жывота на теріторії Словеньской републікы.
Іщі перед револуціёв в роцї 1989 приправив в середовиску Основной умелецькой школы в Меджілаборцях учітель і доктор педаґоґікы Михал Бицко выставу о Енді Варголови. Енді Варгол, америцькый умелець і філмарь, закладатель поп-арту во світовім уменю, быв сыном Русинів з недалекого села Микова при Меджілаборцях. Многы предметы і експонаты про споминану выставу были тогды пожычены од родин Завадьскых з Миковы і Противняковых з Выдрани. Выстава была в тых бурливых часах силным імпулзом про многых обывателїв Меджілаборцїв і іншпіровала плодны діскусії о русинстві. Уж рокы было очівісным фактом, же русиньска свідомость меджі людми екзістує, же є ту і чекать лем на приязну хвілю, жебы ся знову повно проявило. Тот час настав і в основі ся вшытко змінило 17. новембра 1989, кедь зачала нїжна револуція. Настали великы зміны, повороты, формовали ся новы цїлї нелем в сполочности, але ай в поглядах многых людей на нову реаліту.
Резултаты твердой українізації
[едітовати | едітовати жрідло]Дослова о рік пізнїше, 17. новембра 1990, ся в Меджілаборцях одбыв першый зъязд Русиньской оброды. Взник Русиньской оброды передходила майже півсторочна тверда українізація, котра зохабила глубокы слїды, але новы зміны ся тыкали вшыткых: тых, котры были за новы зміны, ай тых, котры были проти тым змінам. Тому треба особливо оцїнити намагы тых, котры безусловно удїлили свій час народным проблемом ожывіня і посилнїня русинства.
Ожывіня русинства на Словеньску спроваджав єден шпеціфічный процес — великый одпор ведучіх проукраїньскы орьєнтованых представителїв „Културного союзу україньскых робочіх“ (КСУР), котры мали в руках орґанізачну штруктуру на цїлім Словеньску, мали своїх заступцёв в штатных орґанах і інштітуціях, во вшыткых тіпах школ, в розгласї, в телевізії, як ай в театрї і новинах.
Головнов базов при обнові русинства на Словеньску была силна молода і середня ґенерація інтелектуалів, котрой ся подарило пробудити русиньску свідомость у людей в центрах, де дїяли. То ся проявило уж при списованю людей в роцї 1990, при котрім ся к русиньской народности і к русиньскому материньскому языку приголосило овелё веце людей як к україньской. Ту треба підкреслити факт, же од самого зачатку прорусиньскы ініціатівы і нескорша актівность Русиньской оброды нїґда не были намірены проти Українцїв, проти україньского народу, ёго языку і културї. Прорусиньска сторона предложыла сполупрацу рівного із рівным, але головны представителї „Културного союзу україньскых робочіх“, котрый быв од 20. януара 1990 переменованый на „Союз Русинів-Українцїв Чехословакії“ і аж по днешнїй „Союз Русинів-Українцїв Словеньской републікы“ (СРУСР), таку слопупрацу неприяли. Як противагу предложеній сполупрацї вытворили свою платформу чінности, на котрій зістали в наслїдуючіх десятьрочах аж доднесь.[lower-alpha 1]
Розвой і посилнёваня русиньской ідеї
[едітовати | едітовати жрідло]Народну проблематіку зачали рїшыти передовшыткым в нововытворенім русї під назвов „Обчаньскый форум“ в містї Меджілабірцї, причім першу ініціатіву в тім дїлї подали доктор Михал Бицко, Петро Фецура, Йозеф Ґрамат і маґістра Любоміра Оначіла. „Обчаньскый форум“ было по дакількых днях екзістенції переменовано на „Обчане проти ґвалту“ і ёго председом быв в першім ай в другім волебнім періодї Петро Фецура.