Українцї
Цілкова популація
| |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
44-45 млн. (2001) | |||||||||||||||||||||||||||
Реґіоны із значнов популаціёв
| |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
Языкы
| |||||||||||||||||||||||||||
Повязаны етнічны ґрупы
| |||||||||||||||||||||||||||
|
Русины та іншы |
Українцї суть выходославяньскый народ, головне і автохтонне обывательство Україны од найстаршых часів,[13] найвекша славяньска етнічна ґрупа на теріторії сучаcной Україны.[14][15] Як етнікум ся сформовали на теріторіях сучаcной Україны і в частях сусїднїх теріторій сучаcной Польщі, Білоруси, Молдовы, Румунії, Словакії, Словінії і Мадярщіны. Українцї бісїдують по україньскы, котрый належить до выходославяньской языковой ґрупы. Подля реліґійной приналежности суть переважно хрістіане. До 20. столїтя хосновали властне означіня Русины і козаци.[16] Українцї были в минулости названы і Рутены, і Черкесы.
Мімо теріторії Україны жыють в Польщі, на Словакії, в Словінії, в Чехах, в Нїмецьку, в Великій Брітанії, в Канадї, в США, в Казахстанї, в Бразілії, у Мадярщінї, в Росії і в многых далшых країнах. Цїлкове число пересягує 46 міліонів особ. З того 37 міліонів жыє в Українї.
Література
[едітовати | едітовати жрідло]- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.
- ↑ (перепис 2001)
- ↑ (перепис 2002)
- ↑ Канада
- ↑ США
- ↑ (перепис 1999)
- ↑ Бразілія
- ↑ Молдавія
- ↑ [1]
- ↑ Нїмецько
- ↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?AddButton=pages\U\K\Ukrainians.htm
- ↑ http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00082/02700.htm?text=%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8B&stpar3=1.1
- ↑ http://www.encyclopedia.com/doc/1G2-3404101422.html
- ↑ Праісторія і рання історія (200 000 р. до Хр. — IX ст. по Хр.) //
Европска уніяЧлены ЕУ: 
- ↑ Стрілко А. Українці // Малий словник історії України / Ред. кол.: В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін.; гол. ред. С. Головко; М-во освіти і науки України. — Київ: Либідь, 1997. — С. 417. — 463 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- ↑ В. Кубійович, Б. Струмінський, А. Жуковський, В. Наулко. «Українці, одна з галузів сх. слов'янства, основне і корінне населення України» Архівовано 8 квітня 2016. // Енциклопедія українознавства. Т. 11.: «Доповнення і виправлення» / Голов. ред: Аркадій Жуковський. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі, 1995. — С. 231. — 398 с.
- ↑ Галушко К. Ю. Українці Архівовано 21 квітня 2016. // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — 842 с.
