Чеськый язык

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Чешскый язык)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чеськый язык
Čeština, Český jazyk
Говорить ся ним в Чесько Чесько
Цалково говорцїв 12 міліонів
Языкова родина Індоевропска
Писмо Латиніка (Чеськый алфавіт)
Офіціалный статус
Офіціалный язык в Чесько Чесько
Европска унія ЕУ
Реґулованый Чеськый языковый інштітут
Языковы коды
ISO 639-1 cs
ISO 639-2 ces/cze
ISO 639-3 ces
Славяньскы языкы.png

Чеськый язык (чеськ. čeština высловность: [ˈt͡ʃɛʃcɪna]) є западославяньскый язык, котрым ся бісїдує передовшыткым у Чеську. Бісїдує ним приближно 12 міліонів людей на цілім світї. Чеськый язык є подобный і взаємно зрозумілый зо словенчінов, значно менше з польщінов, лужіцков сербчінов.

Історія[едітовати | едітовати жрідло]

Чештіна ся розвила на кінцї 1. тісячроча з западного говора праславянчіны. В прачеськім періодї всокотила дакотры праславяньскы знакы, такы як єры, носовы гласны, палаталізацію ці сістему четверых минулых часів (аоріст, імперфект, перфект, плусквамперфект). Тоты знакы не пізднїше 15. стороча поступно счезли (в указанім порядку).

Писомны памняткы з найстаршого періоду суть лем спорадічны. Чітати і писати тоды знало векшынов лем духовенство. Функцію офіційного языка выконовала латінчіна, даколи старославянчіна. Першов чеськов писомнов памнятков суть дві речіня з документу о заснованю літомеріцькой капітулы з 1057. року, котры суть очівидно май молоды, судячі з ушыткого аж із 12. стороча. Тоты речіня были писаны тзв. прімітівным правописом, котрый хосновав незмінену латиніку і про запис звуків, котры были латинї чуджі (єдна буква могла означати веце звуків).

У 14. сторочу чештіна проникла до літературы і сферы урядных контактів. Обявили ся першы чеськы писаны книгы. Рїшінём Карла IV. быв зробленый першый чеськый переклад Біблії. Хосновав ся діґрафный правопис. На переломі 14. і 15. сторіч ся обявила пропозіція о реформі правопису, котра завела до чештіны хоснованя діакрітічных знаків. Пропаґатором той реформы быв Ян Гус, айбо не є докус ясно ці быв ай ї автором.

Великый розвиток чеськой писаной літературы ся став по вынаходжіню книгодрукованя в 16. сторочу. За примір списовного языка ся довго хосновала тзв. краліцька Біблія. По поражцї ставового повстаня в 1620. роцї дошло до поступного упадку чеськой літературы, спричіненого передовшыткым еміґраціёв чеськой некатолицькой інтеліґенції (Яна Амоса Коменьского, Павла Страньского ітд.). Але і в тій добі выходила чеська література, котра єднач підлїгала строгій цензурї. У 16271628. роках другым урядным языком у Чехах і на Мораві ся став нїмецькый язык, одтоды прирівненый до чештіны (і фактічно вдяка політичному тиску дістав у часї слїдуючіх сторіч верьх). Снага завести нїмецькый язык єднотным на вшыткых землях габсбурской монархії ся обявила у 18. сторочу (Марія Терезія, Йосиф II.) з практічных (скорше як націоналных) причін. Не позераючі на тото ся вказала нереалнов, бо чеськоязычноє общество было великым і по стратї векшыны земель понїмченой Сілезії мало в остатку Чеськой коруны над нїмецькоязычныма процентну перевагу. Зрушіня невольніцтва доволило пак на кінцю 18. стороча обяву двиганя, означеного народным возроджінём.

Вдяка снагам народных будителїв была у 19. сторочу зась піднята уровень чеськой літературы. А вдяка повинному школованю і высокій ґрамотности общества списовный язык перестав быти завислым од узкой верствы інтеліґенції. По вшелиякым пробам кодіфікації была наконець прията ґраматіка Йосифа Добровского, котра першыраз вышла в 1809. роцї. Обновлїню чеськой лексікы приспіло передовшыткым выданя пятитомного Словника чесько-нїмецького (1830-1835) Йозефа Юнґманна. Розвила ся публіцістіка, красна література ся намагала наближыти ід жывому языку. Были одвержены дакотры зостаткы застарїтого правопису краліцькой Біблії. Списовна чештіна в тій добі дістала веце-менше днешню подобу.

Говоры[едітовати | едітовати жрідло]

Говоры чештіны: 1 – чеська ґрупа (підґрупы: 1a – северовыходочеська, 1b – середнёчеська, 1c – югозападочеська, 1d – чеськоморавска), 2 – середнёморавска ґрупа, 3 – выходоморавска ґрупа, 4 – сілезьска ґрупа (4a – сілезьскоморавска підґрупа, 4b – сілезьскопольска підґрупа), 5 – говорово многородны областї.
Головна статя: Говоры чештіны

Чештіна має много говорів, котры суть векшынов взаємно зрозумілы. Під впливом медії а бісїдной чештіны ся стирають роздїлы меджі нима. Чеськы говоры ся дїлять на 4 ґрупы:

  • Чеська говорова ґрупа (з бісїднов чештінов, котра фунґує за інтердіалект)
  • Середнёморавска говорова ґрупа (ганацька)
  • Выходоморавска говорова ґрупа (моравскословеньска)
  • Сілезьскы говоры

На меджовых землях, населеных перед 1945. роком Нїмцями, говоры суть многородны.

Писмо[едітовати | едітовати жрідло]

Головна статя: Чеськый алфавіт

Чештіна хоснує латиніку, доповнену діакрітічныма знаками і діґрафом ch, котрый ся тримле за окрему букву.
Надшоровый знак гачок (чеськ. háček) означає сычачі і мнягкы согласны, а кідь стоїть над гласнов e — мнягкость опереднёго согласного; обычайно буква ě одповідать старославяньскому ятёви (ѣ). Довжень (čárka) означать довгость гласных (над u ся щі хоснує кружок (kroužek), кідь тото u іде з давного о). Буквы q, w і x ся хоснують лем в пожычках.

A a Á á B b C c Č č D d Ď ď
E e É é Ě ě F f G g H h Ch ch
I i Í í J j K k L l M m N n
Ň ň O ó P p Q q R r Ř ř S s
Š š T t Ť ť U u Ú ú Ů ů V v
W w X x Y y Ý ý Z z Ž ž

Фонетіка і фонолоґія[едітовати | едітовати жрідло]

Чештіна мать 10 гласных фонем (по пять куртых і довгых), 27 согласных і три діфтонґы.

Монофтонґы[едітовати | едітовати жрідло]

Высловность чеськых гласных.
Голосный МФА Правопис
Довгы гласны
/í/ /iː/ í, ý *
/ú/ /uː/ ú, ů *
/é/ /ɛː/ é
/ó/ /oː/ ó
/á/ /aː/ á
Курты гласны
/i/ /ɪ/ i, y *
/u/ /ʊ/ u
/e/ /ɛ/ e, ě *
/o/ /o/ o
/a/ /a/ a

* Ґрафічноє роздїлёваня тых гласных в писмі є дане історічныма причінами і не мать ниякый уплив на їх днешню высловность.

Діфтонґы[едітовати | едітовати жрідло]

В чештінї суть три двогласкы (діфтонґы):

/au/ [aʊ̯] (хоснує ся лем в чутєсловах і словах чуджоязычного походжіня)
/eu/ [eʊ̯] (хоснує ся лем в словах чуджоязычного походжіня)
/ou/ [oʊ̯]

Вшыткы тоты двогласкы суть падаючі, складовый у них першый компонент, а другый є півгласным (нескладовым u). Злучіня гласных ia, ie, ii, io, iu в словах чуджоязычного походжіня ся за двогласкы не тримлють, высловлюють ся з [j] меджі гласныма ([ɪja, ɪjɛ, ɪjɪ, ɪjo, ɪju]).

Согласны[едітовати | едітовати жрідло]

Місто артікулації → Губны Зубны Заднёязычны (Фарінґалны)
Спосôб артікулації ↓ Губно-губны Губно-зубны Переднёясновы Заднёясновы Переднёпіднебны Заднёпіднебны Голосівковы
Носовы m (ɱ)1 n ɲ (ŋ)2
Выбуховы p b t d c ɟ k ɡ3 (ʔ)4
Афрікаты     t͡s d͡z5 t͡ʃ d͡ʒ5    
Фрікатівны f6 v7 s z ʃ ʒ x8 (ɣ)9 ɦ910
Ховзаючі j
Хриплячі r 11
Боковы l12
Вказати познамкы
1 Така реалізація /m/ ся обычайно зъявляє перед губно-зубныма звуками (/f, v/), напр. у слові tramvaj.
2 Така реалізація /n/ ся обычайно зъявляє перед заднёпіднебныма звуками (/k, g, x/), напр. у слові banka.
3 /g/ як окрема фонема ся стрїчать лем у пожыченых словах. В домашнїх словах [g] є звонков реалізаціёв /k/. Зачаточне праславяньске /g/ ся в чештінї по 14. сторочу змінило на /h/.
4 Раз ся не тримле за окрему фонему. Хоснує ся в чештінї лем факултатівно. Высловность з разом ці без раза не мінить значіня слов. Раз не мать діштінктівной функції.
Стары правила списовной высловности жадали, жебы ся раз хосновав фурт, коли ся склад зачінав гласным. Такым способом раз замінює хыблячій зачаток складу. Теперь ся раз у высловности хоснує менше. Хоснованя разу подмінене головно реґіоналныма обычаями, мож уповісти, же в моравскій высловности ся раз вжыває омного менше.
У днешнїй чештінї раз выконує дві функції:
Означіня подїлу меджі словами і частями складеных слов. Обычайно ся вкладує меджі двох гласных, котры вєдно двогласку не творять, напр. používat [po.ʔuʒi:vat], táta a máma [ta:ta ʔa ma:ma]; у словах, што ся зачінають гласным, оддїлює приназывник, напр. z okna [s ʔokna]; вкладує ся перед гласным в другій части складеного слова, напр. trojúhelník [troj.ʔu:ɦɛlɲi:k]. Раз у такій функції ся хоснує головно в Чехах, на Мораві ся обычайно высловлює без разу, напр. [troju:ɦɛlɲi:k], [zokna]. Обадва варіанты высловности суть тримлены за справны.
Выдїленя. Раз ся може хосновати про выдїленя даякого слова, высловность без разу обычайно є емотівно невтралнов.
У списовній высловности ся нїґда раз не хоснує в словах чуджоязычного походжіня, у котрых є злучіня двох гласных, напр. у слові koala.
5 Фонемы /ʒ/ і /ǯ/ ся в писмі позначають діґрафами <dz> і <dž>. Як окремы фонемы ся тоты звукы стрїчають головно в словах чуджоязычного походжіня. У домашнїх словах суть звонкыма реалізаціями фонем /c/ і /č/.
6 Як окрема фонема /f/ ся в словах славяньского походжіня стрїчать лем выїмково. Обычайно звук /f/ є глухов реалізаціёв /v/.
7 Звук /v/ підлїгать реґресівній асімілації по глухости, напр. vzpomínka [fspomiːŋka], айбо сам ї не запричінює, напр. svět [svjɛt]
8 В писмі ся обозначає діґрафом <ch>.
9 Глухе заднёпіднебне /x/ творить пару зо звонкым голосівковым /h/, хоць обидві приголосны ся розлучають містом утворїня. Носителї чують обидві як «заднї». Звонков реалізаціёв /x/ (напр., у злучіню abych byl) може быти голосівкове [ɦ] ці заднёпіднебне [ɣ]. Они суть вольны алофоны, їх хоснованя є подмінене реґіоналныма обычаями.
10 Звонкоє /h/ є помірно шпеціфічноє про чештіну і дакотры славяньскы языкы (напр. словенчіну). У векшынї языків, котры мають /h/, тот звук є глухый. Даколи підлїгать проґресівній асімілації по глухости, передовшыткым у злучіню /sh/, напр. shořet [sxor̩ɛt]. Така высловность є тіпічна в Чехах. На Мораві в теперїшности екзістує реґресівна асімілація, [zɦor̩ɛt].
11 Звук /ř/ є шпеціфічный про чештіну, правдоподобно ся в іншых языках не стрїчать. Має двояку реалізацію, причім звонкый варіант є основным, під впливом окружіня согласных і на кінцю слова ся высловує глухо. Підлїгає як реґресівній (напр. přetvářka), так і проґресівній (напр. při) асімілації по глухости.
Характерізує ся тїснїшым контактом языка з твердым піднебям як /r/, вдяка чому набывать фрікатівного характеру. Має веце шуму, страчає властности соноры – не годен стати в позіцію ядра складу. На роздїл од /r/, котре ся характерізує 1–3 выразныма ударами языка, /ř/ має 3–5 меншых і скоршых ударів. Уста суть при артікулації /ř/ помірно заокруглены.
12 /l/ є єднотным боковым звуком у чештінї. При высловлїню ся язык дотыкать алвеолы, притім воздух проходить около боків языка.

До характерных знаків чеськой высловности належать передовшыткым:

  • опозіція гласных по довгости (довгый—куртый), независлой од притиску;
  • опозіція согласных (окрем сонорів і півгласных) по глухости-звонкости (s–z, t–d, p–b ітд.), асімілація по глухости-звонкости;
  • страта звонкости в кінцёвых позіціях (напр. led [lɛt]);
  • фіксованый притиск на першім складї.

Ґраматіка[едітовати | едітовати жрідло]

Головна статя: Чеська ґраматіка

Чештіна є флектівный язык, котрый выражає сінтаксіс речіня з помочов флексій (склонёваня і часованя).

Части речі

В чештінї суть десять частей речі, котры ся дїлять на змінны і незмінны:

Ґраматічный род

Чештіна выдїлює три ґраматічны роды: мужскый, женьскый і середнїй. Мужскый род ся дале дїлить на жывый і нежывый.

Чісло

Чештіна выдїлює дві ґраматічных чісла: єднотне і множне. Окрем того ся при склонёваню стрїчають зостаткы двойного чісла.

Склонёваня

Чештіна має сїм Падів (номінатів, ґенітів, датів, акузатів, вокатів, локал, інштрументал), котры ся хоснують при склонёваню назывників, придавників, містоназывників і чісловників. Закладнов формов обычайно є номінатів єднотного чісла.

Часованя

Чеськы часослова мають три часы: минулый (претеріт), теперїшнїй (презенс) і будучій (футурум). Мають ай семантічну можность роздїліня одношіня до плынутя часу і завершености дїяня з помочов виду (аспекту). З того погляду ся дїлять на завершены і незавершены. Завершены слова не годны выразити притомность, їх притомны формы выражають будучность. Выдїляють ся три часословны способы: ознамовый (індікатів), условный (кондіціонал) і розказовый (імператів). Закладнов формов є інфінітів.

Порядок слов

Порядок слов є дуже вольный, рядить ся передовшыткым тзв. актуалным членїням речіня Закладный порядок слов є типу SVO (пôдметприсудокпредмет).

Одказы[едітовати | едітовати жрідло]