Пряшівска Русь

Пря́шівска Русь (Пря́шівска óбласть,^[⇨] даколи Пря́шівщіна; під.-русин. Пряшӯвська Русь, панон.-русин. Прешовска Русь, словац. Prešovská Rus) є історічна назва области на северовыходї Словакії, обываного переважно Русинами і Українцями.

Тота область в основнім належить до юрісдікції пряшівской ґрекокатолицькой єпархії (заложеной в роцї 1816), котра з погляду історічных мадярьскых жуп обсяговала северны части Спіша, Шаріша і Земпліна, як ай западну часть Унґа. Назва области є одводжена од міста Пряшів, котре є од зачатку 19. столїтя центром ґрекокатолицькой єпархії і културным центром Русинів і Українцїв в Лемковинї, але в сучасности не є частёв русиньской і україньской етнолінґвістічной теріторії. Днесь є тота теріторія адміністратівно частёв Пряшівского краю Словакії.

Етімолоґія і вжываня терміну

Термін „Пряшівска область” є помірно новый і зачав ся вжывати аж по першій світовій войнї, кедь были Русины жыючі на югу Карпат роздїлены адміністратівнов граніцёв: спочатку Руськов країнов у рамках короткочасной Мадярьской републікы (1918–1919), потім меджі чехословацькыма країнами як Підкарпатьска Русь і Словакія (1919–1938).

Жебы ся одлишали Русины під словацьков адміністраціёв од тых в теоретічній самосправі Підкарпатьскій Руси, термін „Пряшівска область“ (русин. Пряшівска Русь/Прешовска Русь, рос. Пряшевщина/Пряшевская Русь, укр. Пряшівщина) зачали вжывати на зачатку 20. років 20. стороча русиньскы обчаньскы і културны актівісты.

Хоць то нїґда не быв офіціалный термін означуючі конкретну теріторіалну єдиніцю, по другій світовій войны ся „Пряшівска область“ (в формах „Пряшевщина“ і „Пряшівщина“) вжывав як назва новозаложеной Україньской народной рады (1945–1949) і єй новин „Пряшевщина“, котрых дакотры підпорователї пожадовали русиньску теріторіалну автономію у рамках Словакії.

Словацькы комуністічны ай некомуністічны політічны і културны актівісты были проти терміну „Пряшівска область“ (в словацькім языку неекзістує еквівалент), протоже назначує, же на „словацькій” теріторії екзістує певна залюднена область, в котрім Русины творять ясну векшыну а не народностну меншыну. Публікації заміряны на Русинів, в тім чіслї „Енціклопедії русиньской історії і културы“ вжывають термін „Пряшівска область“ на означіня вшыткых сел у рамках сучасных граніць Словакії, котры мали в минулости 50% або веце русиньского обывательства.

Ґеоґрафія

Пряшівска Русь гранічіть зо Закарпатьсков областю Україны, в минулости Підкарпатьсков Русю, і розпростерать ся на запад аж к селу Остурня при передгоря Татер на северї Словакії. До той область належать асі тристо сел.

Освіта і реліґія

Русиньска ґрекокатолицька церьков в Свіднику

Русиньскы дїти ся часточно учіли в школах в русиньскім языку, основных школ з „народным русиньскым языком“ было в роцї 1924 лем 95 а в роцї 1933 111, переважна векшына школярїв ся учіла в словацькых школах. Але в 50. роках 20. столїтя орґаны ЧССР зачали українізацію тых школ. В дослїдку того з 275 русиньскых школ в роцї 1948 зістало в роцї 1955 во выходній Словакії 245 україньскых а в роцї 1966 уж лем 68. Належить до Пряшівской єрархії Православной церькви чеськых земель і Словакії. Векшына пряшівскых Русинів і Українцїв суть ґрекокатолици, найвекше чісло православных суть 29% обывательства, є в окресї Меджілабірцї.

Сполоченьскы і културны орґанізації

Українцїв на Словакії здружовав „Културный союз україньскых працуючіх“, в 90. роках ся тота орґанізація, фінанцована Українов, трансформовала на „Союз Русинів-Українцїв Словацькой републікы“ (СРУСР). Од школьского рока 1997/1998 ся зачав навчати шестых школах в Пряшівскім краю і в апрілї 1999 было при Інштітутї народностных меншын Пряшівской універзіты отворене „Оддїлїня русиньского языка і културы“. В Пряшові выходить в русиньскім языку тыжденник „Народны новинкы“ і часопис „Русин“.

Найчісленїшов і найрепрезентатівнїшов орґанізаціёв Українцїв в сучаснім Словакії є „Союз Русинів-Українцїв“, котрой чісло членів в сучасности представлює приближно 3 000 особ. Председом Головной рады СРУСР є Павел Богдан.

Періодічны выданя

„Союз Русинів-Українцїв“ і „Союз україньскых писателїв Словакії“ мають свої періодічны публікації, котры выходять в україньскім языку

• Новины „Нове життя“ (выходить од року 1951), друкованый орґан Союзу Русинів-Українцїв. Головным редактором є Мирослав Ілюк.
• Літератуно-умелецькый і публіцістічный часопис „Дукля“ (выходить од року 1953), друкованый орґан Союзу україньскых писателїв Словакії. Головным редактором є Іван Яцканин.
• Дїтьскый часопис „Веселка“ (выходить од року 1951). Головным редактором є Іван Яцканин.

Остатнї актівны орґанізації

Меджі далшых україньскых орґанізацій в Пряшівскім краю мож выдїлити:

• Союз скавтів „Пласт“ україньско-русиньской молодежі на Словакії. Председов є Лев Довгович.
• Україньскый народный аматерьскый хор „Карпати“. Умелецькым директором є Лев Довгович.
• Коордіначный комітет репатріантів в Словацькій републіцї. Председкынёв є Марія Долиньска.
• Словацько-україньске общество, председов є Антон Новак.
• Україньскый музично-драматічный ансамбел Т. Г. Шевченка. Умелецькым директором є Василь Грицак.