Юрий Костюк
| Юрий Костюк | |
|---|---|
| укр. Юрій Юрійович Костюк | |
 Увидьте фото, 1982 | |
| Чинность | педагог, композитор, музикант, културный дѣятель |
| Уроджѣня | марца 3., 1912 |
| Сѣрма, жупа Угоча, Мадярске кральовство | |
| Упокоеня | юла 12., 1998 (86 р.) Пряшов, Словакия |
| Похованя | Пряшів |
| Ошкола | Карлова универзита |
| Участь | Друга світова война |
| ЕСУ:6158;
| |
Юрий Костюк, укр. Юрій Юрійович Костюк, (правдиве призвиско Ко́стьо) *3. марца 1912, Сѣрма, жупа Угоча, Мадярске кральовство – †12. юла 1998, Пряшов, Словакия — подкарпатскый педагог, композитор и културный дѣятель.[1][2][3][4]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Родина и штудии
[едітовати | едітовати жрідло]Походив з родины жиляря Юрия Ко́стя (1882–1961) и Марты Фегер (1888–1966).[5] Учив ся в народной школѣ Сѣрмы (1918–1924), в севлюшской горожанской школѣ (1924–1927), мукачовской учительской семинарии (1927–1931).[2] З дипломов учителя зачаточной школы учительовав в Росвиговѣ, Кайдановѣ, Старому Давыдковѣ (1931–1935).[6]
В тых роках екстерно ся учив на мукачовской гимназии, де матуровав в року 1935, а такой того року ся в Празѣ записав на третий курз конзерватории и на первый курз оддѣлѣня музичных наук филозофской факулты Карловой универзиты. В року 1936 ся оженив з 16-рочнов штудентков Йоланов Лаутнер з Мукачова, а року 1939 им ся родив сын Антон. Штудии завершив року 1938 и з двома пражскыма дипломами вернув ся на осень до Подкарпатской Руси.[5]
Педагог, фолклориста, музикознатель
[едітовати | едітовати жрідло]Уже в Празѣ, в штудентскых роках быв диригентом 50-членного мужского хору пражскых карпаторусскых штудентох „Возрождѣніе”.[5]
Дома быв професором музикы и спѣву в учительской семинарии Севлюша (1939–1941) и Ужгорода (1941–1944). В роках 1942–1943 усиловно зберав людовы спѣванкы меджи Русинами Войводины, румынского Марамуреша и в около 20 селах днешнього Закарпатя. Резултатом стала ся зберька Народнѣ пѣснѣ подкарпатскихъ русиновъ сполуавторох Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославского (Унгваръ: ПОН, 1944; перевыдана 1992)[2]
Основав около 40 фолклорны ансамблы в Подкарпатской Руси и Пряшовском краю. В послѣдных роках войны (1944–1945) быв капелмайстром Чехословацкого армадного корпуса. По демобилизации зостав в Чехословакии и працовав яко преподаватель музикы в середних школах в Празѣ (1945–1948), Пряшовѣ (1948–1958), организатор профессионалных фолклорных ансамблох в Пряшовском краю. Быв преподаватель, доцент (1966), ведучый катедры музикы (1966–1977) Универзиты Павла Йозефа Шафарика в Пряшовѣ.[4]
Интересны факты
[едітовати | едітовати жрідло]Правдиве призвиско Юрия Костюка было Ко́стьо. А змѣнив го 1944 року при вымушеных обстоянях. В януарѣ 1944 быв мобилизованый до мадярского войска, де як гимназиалный професор, знаючый веце языкох (русскый, мадярскый, чешскый, словацкый, французскый и нѣмецкый) служив за штабного товмача. В октобрѣ 1944 дезертовав и, не маючи ниякых документох, доброволно дав ся заяти русскым, назвавши себе „Костюком”. Аж бы ся назвав правдиво и повѣв, кым быв в мадярском войску, быв бы поважованый за шпиона, етапованый на Сибирию, а може ай розстрѣляный. Под прибраным призвиском трафив до партизанской школы, а наконець до 1. чехословацкого армадного корпуса, веденого Лудвиком Свободом. Прибране призвиско зостало му на цѣлый живот.[5]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Михайло Алмашій: Костюк Юрій //Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. ISBN 966-2674-43-Xукр. Сс. 125–126
- Федір Ковач: Костюк Юрій //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. Сс. 179–180
- Мадяр-Новак В. В.: Костюк Юрій Юрійович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 175–176
- М. І. Мушинка. Костюк Юрій Юрійович. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.;. НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=6158. [перевірено 05.03.2022]. укр.
- Микола Мушинка (1.02.2012). Із Закарпатської України через Дуклю і Прагу – до Пряшева. До століття з дня народження Юрія Юрійовича Костюка (1912-1998). Закарпаття онлайн. https://zakarpattya.net.ua/Special/92572-Iz-Zakarpatskoi-Ukrainy-cherez-Dukliu-i-Prahu-%e2%80%93-do-Priasheva#_ftn11. [перевірено 05.03.2022].укр.
- Иван Поп. Костюк Юрий. in Иван Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. Сс. 221–222. ISBN 966-7838-23-4. http://history.org.ua/LiberUA/966-7838-23-4/966-7838-23-4.pdf.русс.