Перейти до вмісту

Воловець: Роздїлы міджі ревізіями

Матеріал з Вікіпедія
Вилучено вміст Додано вміст
Igor2022 (діскусія | приспівкы)
доповнѣня
Немає опису редагування
Значкы: Візуалне едітованя Едітованя з мобілного пристроя Едітованя через мобілну верзію
Рядок 39: Рядок 39:
|язык сайта =
|язык сайта =
}}
}}
'''Воловець''' — [[мѣстечко]] (од року 1957)<ref name="Tronko">Тронько П.</ref> в бывшом [[Воловецкый район|Воловецком районѣ]] (од 2020 [[Мукачовскый район|Мукачовскый]]) [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[Украина|Украины]]. Од року 2020 — центер Воловецкой громады [[Мукачовськый район|розширеного Мукачовского района]].
'''Воловець''' — [[мѣстечко]] (од року 1957)<ref name="Tronko">Тронько П.</ref> в бывшом [[Воловецкый район|Воловецком районѣ]] (од 2020 [[Мукачовськый район|Мукачовскый]]) [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[Украина|Украины]]. Од року 2020 — центер Воловецкой громады [[Мукачовськый район|розширеного Мукачовского района]].
== География ==
== География ==

Ревізія 11:13, 29 юлія 2024

Мѣстечко Украины
Воловець
Застава Герб
Застава Герб
Давны назвы Ewkermezew, 1430[1]
Держава Украина
Координаты 48°42′40″ с. ш. 23°11′18″ в. д. / 48.711111° с. ш. 23.188333° в. д. (G) (O) (Я)
Обывательство 4961[2] особ (2022)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380 3136
Поштовый индекс 89100
КОАТУУ 2121555100
Воловець (Украина)
Воловець

Воловецьмѣстечко (од року 1957)[3] в бывшом Воловецком районѣ (од 2020 Мукачовскый) Закарпатской области Украины. Од року 2020 — центер Воловецкой громады розширеного Мукачовского района.

География

В позадю справа верх Томнатик

Воловець оддаленый од Ужгорода ку выходу о 115 км и лежить в долинѣ под Верховинскым вододѣлом на сѣверѣ а полонинов Боржава на югу, на котру найлегше выступити через гору Томнатик (1343), што ся здвигать над мѣстечком и легко ся дасть спознати за крестом, якый добрѣ видко на ей вершку. Ту протѣкать рѣка Вича, приток Латорицѣ. Мѣстечко лежить в гористом рельефѣ, розчленованом невеликыма потоками з перепадом высот около 90 м. Середня высота 500 м над морьом. На околицях Воловця суть жерела минералных вод.[4]

Походжѣня назвы

Давна мадярска назва Ökörmező (Воловое поле) указовала на то, же ту ся зберала и спочивала марга, котру переганяли через Верецкый перелаз на продаж до Галича. Тота форма назвы задокументована од року 1570, а уже од року 1645 задокументованый ей славянскый одповѣдник Wolowecz, котрый пак од року 1808 во формѣ Volóc перейшов и до мадярской документации, де жие доднесь.[1]

История

Еден з найдавнѣйшых документох (1433) говорить о належности села землепанскым родам Перенѣовцьох и часточно Бѣлкейох. В зачатку XVII. стороча село включеной до Мукачовской доминии и року 1628 капитан Мукачова уложив Олексови Шимонови привести и поселити ту подданых. По поражцѣ антигабсбургского повстаня (1703–1711) Воловець переходить до маеткох австрийского рода Шенборн (1728). В 1850-х роках ту поставили найлѣпшу на тот час в Австро-Мадярщинѣ лыжарску одскочню, и в року 1862 новый лыжарскый центер навщѣвив сам император Ференц Йозеф I. В року 1872 через село пролягла желѣзниця од Мукачова, котра дале ишла до Львова. В року 1882 отворили державну зачаточну школу, а в зачатку нового стороча — фирес на паровый погон, де достали роботу 25-30 людей. В року 1900 ту жили 1284 обывателе, з котрых 839 Русины, 256 Нѣмцѣ, 177 Мадяре — переважно в деревяных хыжах под соломянов стрѣхов.[4]

Cписованя року 1910 подавать 1538 обывательох, переважно русинской народности, зо значныма мадярскыма и нѣмецкыма меншинами. До Трианона Воловець належав ку Нижньоверецкому округу (мад. Alsóvereckei járás) жупы Берег (мад. Bereg vármegye).[5]

В конци апрѣля 1919 (цѣлым роком скорше до Трианона!) Воловець быв окупованый чешскым войском.[4]

Подля списованя року 1930 село мало 2050 обывательох: 1482 Русины, 302 Евреи, 115 Чехы и Словакы, 100 Мадяре, 18 Нѣмцѣ, 2 иншых народностей, 31 чужоземцѣ. Православна громада мала 790, а грекокатолицка — 703 вѣрникы. Православна деревяна церква Вознесѣня поставлена року 1926, демонтована року 1943. Грекокатолицка мурована церква Вознесѣня поставлена року 1894. Державны установы: нотарскый уряд, жандармерия, пошта, телеграф, телефон, мытна иншпекция («финанцы»), лѣсозаготовна управа, школы — русинска (7 клас) и чешска (3 класы). Село мало Русинскый народный дом, де працовав и дохтор. Ту быв центер зимовых шпортох з лыжарсков одскочньов довжкы 40 м, лыжарскыма курсами цивилныма и войсковыма.[6]

9. октобра 1944 в село вступило совѣтске войско. В року 1945 отворили середню школу, 1946 — медичну амбуланту, 1947 — болницю на 40 постелей и породный дом на 30 постелей. В маю 1948 национализовали землю и створили колективне газдовство «Радянська Верховина». В року 1958 отворили соко-винный завод. В року 1963 на базѣ фиреса створили Воловецкый лѣсокомбинат. В року 1969 отворили туристичну базу и музичну школу. В року 1973 отворили Воловецкый завод «Електрон», филиалку Львовского "Електрона". В року 1990 ту фунговали завод безалкоголных напойох, соковый завод, лѣсокомбинат, хлѣбокомбинат, компресорна штация газоводу Уренгой–Помары–Ужгород, промысловка (укр. ПТУ), туристична база «Плай».[4]

Нижньоверецкый округ переименовали на Воловецкый округ (од 1953 — район) и центер перенесли до Воловця, котрый зачав скоро рости и достав статус мѣстечка (1957). На тот момент мав 8200 обывательох.[3]

Вызнамны родаци

Жерела и одказы

  • A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 ISBN 963 85683 3 X Доступно онлайн
  • Sebestyén Zsolt: Bereg megye helységneveinek etimológiai szótára. — Nyíregyháza: Bessenyei Könyvkiadó, 2010
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 укр.
  • Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Доступно онлайн укр.
  • Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 Доступно онлайн укр.

Референции