Швейцарія
| Швейцарія нѣм. Schweiz фр. Suisse ит. Svizzera рет. Svizra лат. Helvetia | |
|---|---|
Прапор і ерб
„Швейцарьскый псалом“ | |
| Розлога | 41 277 км2[1] |
| Обывательство | 8 962 300 особ (2023)[2] |
| Столиця | Берн[3] |
| ГДП (ПНС) на особу | $106 097[4] |
| Интернет-домен | .ch, .swiss |
| Часова зона | UTC+1 (CET) UTC+2 (CEST) |
| Телефонный код | +41 |
 Швейцарія на Викискладѣ | |
Швейца́рія,[5] Швайча́рьско[5] або Швайц (нїм. Schweiz, франц. Suisse, італ. Svizzera, ретором. Svizra), офіціална назва Швейца́рьска конфедерáція (нїм. Schweizerische Eidgenossenschaft, франц. Confédération suisse, італ. Confederazione Svizzera, ретором. Confederaziun svizra) є штат в середнїй Европі. Є штат без приступу к морю, на северї гранічіть з Нїмецьком, на западї з Франціёв, на югу з Італіёв і на выходї з Австріёв і Ліхтенштайном. Де-факто головным містом і політічным центром штату є місто Берн.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Першыма знамыма племенами, котры обывали теріторії сучасной Швейцарії, были Келты (переважно Гелветы) і Гетовы. В 1. сторочу до н. е. были тоты теріторії добыти Римсков імперіёв і зачленїны до єй провінції.[6] По падї Западноримской імперії тоту область заселили ґерманьскы племена Алеманів і Бурґундів, пізнїше ся стала частёв Франьского кралёвства і Святой римской імперії.
За основу сучасного штату ся поважує заключіня оборонного союзу (тзв. „Федератівной харты“) трёми лїсныма кантонами – Урі, Швіцом і Унтервалденом – зачатком авґуста 1291. Почас 14. і 15. стороча ся Швейцарьской конференція поступно розшыровала припоїнём новых міст і теріторій (Луцерн, Цюріх, Берн) і успішно боронила свою незалежность во войнах проти Габсбурґовцїв і бурґундьскых войводів.[7] Реалну незалежность од Святой римской імперії здобыла конфедерація по швабскій войнї в роцї 1499 а офіціално меджінародне узнаня – на основі условій Вестфальского міру з року 1648.[8]
В 16. сторочу ся Швейцарія стала єдным з головных центрів европской реформації вдяка чінности Улріха Цвінґлі в Цюріху і Жана Калвіна в Женеві. То привело к серії внутрїшнїх реліґійных конфліктів, котры на довгу добу роздїлили кантоны на католицькы і протестантьскы.
В роцї 1798 была Швейцарія окуповане войсками револучной Франції, котры выголосили твердо централізовану Гелветьску републіку, тот режім лемже не мав підпору меджі обывательством. По паду Наполеона Віденьскый конґрес в роцї 1815 обновив незалежность країны в розшыреных граніцях a заручів єй статус вічного озброєного невтраліты.[9]
Сучасный федератівный штат быв заложеный в роцї 1848. По куртій обчаньскій войнї (тзв. Зондербурндьской войнї) была прията перша цїлонародна устава, котра перемінила вольны здружіня єднотливыє штатів на певну політічну федерацію з централнов владов в Бернї.
Вдяка дослїдній політіцї невтраліты ся Швейцарія уникла знічіню почас першой і другой світовой войны. В повойновім періодї ся країна стала містом многых меджінародных орґанізацій (в тім чіслї Меджінародного комітету Червеного хріста і европского велительства ОСН). Непозераючі на узку економічну інтеґрацію з Европов не є Швейцарія членом Европской унії і повноправным членом Орґанізації споєных народів ся стало аж на основі резултатів цїлонародного референдума в роцї 2002.[10]
Ґеоґрафія і клімат
[едітовати | едітовати жрідло]Швейцарія лежыть на стыку западной, середнёй і южной Европы. Рельєф країны творять три главнї ґеоґрафічны реґіоны: Швейцарьскы Алпы (котры занимають приближно 60% теріторії) на югу, горы Юра на северозападї і Швейцарьска плошина (Міттелланд) в центрї.[11] Найвысшов точков країны є верьх Дуфур (4634 м) в масіві Монте Роза. Країна є богата на солодководны жрїдла і має веце як 1500 озер, з котрых найвекшы суть Женевске, Боденьске і Нешательске озера.
Клімат в Швейцарії є переважно мірно контіненталный, але выразно залежить од надморьской вышкы. В горьскых областях переважають тіпічны алпскы кліматічны условія з крутыма заснїженыма зимами, затля як южный кантон Тічіно має особливости мірного середнёморьского клімату.[12]
Політічна сістема
[едітовати | едітовати жрідло]Швейцарія є федератівна републіка, котру творять 26 рівноцїнных кантонів. Країна є знама своёв унікатнов сістемов прямой демокрації, вдяка котрому можуть обчане прямо овпливнёвати леґіслатіву через реґуларны референдумы і народны ініціатівы.[13]
Выконна міць належить Федератівній радї, котра ся складать зо семох членів воленых парламентом. Функція презідента Швейцарьской конфедерації є ротуюча: є воленый спомеджі сучасных членів Федератівной рады на період лем єдного рока і выконує переважно репрезентатівны функції.
Обывательство і култура
[едітовати | едітовати жрідло]Обывательство Швейцарії творять приближно 8,8 міліона людей. Характерістічнов рисов демоґрафії є міморядно высокый подїл чуджінцїв (приближно 25%), котры в країнї тырвало бывають і роблять.[14]
Културный і языковый ландшафт країны є унікатный. На федералній уровни суть офіціалны узнаны штири народны языкы: нїмецькый (бісїдує нёв векшына обывательства), французьскый, італьскый і ретороманьскый. Подля реліґійной приналежности ся обывательства традічно дїлять на католиків і протестантів, хоць в послїднїх роках подїл людей, котры ся не односять к жадній реліґії, поступно росте.
Економіка
[едітовати | едітовати жрідло]Швейцарія має єдну з найрозвинутїшых, найстабілнїшых і найконкуренцієспособнїшых економік на світї.[15][16][17] Країна ся шпеціалізує на сектор служеб, головно на банковництво і асекурацію, котрых ключовы центра ся находять в Цюріху і Женеві.
Промысловый сектор є силно орьєнтованый на высоко технолоґічны і научны тяжкы выробы: фармацевтічный промысел, хемічный промысел, точне строярство і выробу світознамых годинок (котры суть традічно схранены означінём „Swiss Made“).[18] Народнов мінов є швейцарьскый франк, котрый має повість єдной з найсполягливішых резервных мін на світї.[19][20]
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ THE WORLD FACTBOOK/switzerland/
- ↑ Effectif et évolution de la population en Suisse en 2023: résultats définitifs
- ↑ Де-юре місто федералной важности; де-факто головне місто. Через історічну федералістічну особливость швейцарьскы законы не становлять офіціално головне місто, і дакотры федералны установы суть в іншых містах.
- ↑ Download World Economic Outlook database: October 2024
- ↑ 5,0 5,1 Швейца́рія/Швайча́рьско // Плїшкова, А., Копорова, К., Ябур, В. і кол. Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматічным словником. – Пряшів: Пряшівска універзіта, 2019. ISBN 978-80-555-2323-1 – С. 507 https://www.unipo.sk/public/media/39244/FINAL-lexika%2008-06-2021_1.pdf
- ↑ Kreis, G. (2014). Die Geschichte der Schweiz. Basel: Schwabe Verlag.
- ↑ Maissen, T. (2010). Geschichte der Schweiz. Baden: Hier und Jetzt.
- ↑ Historisches Lexikon der Schweiz (HLS). Westfälischer Frieden. Bern.
- ↑ Schweizerisches Bundesarchiv BAR. Wiener Kongress 1815: Anerkennung der Schweizer Neutralität. Bern.
- ↑ Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten EDA. Die Schweiz und die UNO. Bern.
- ↑ Federal Office of Topography swisstopo. Das geografische Informationssystem der Schweiz. Wabern.
- ↑ MeteoSchweiz. Klimanormwerte Schweiz. Zürich: Bundesamt für Meteorologie und Klimatologie.
- ↑ Die Bundesversammlung der Schweizerischen Eidgenossenschaft. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft. Bern.
- ↑ Bundesamt für Statistik (BFS). Ständige Wohnbevölkerung nach Staatsangehörigkeitskategorie, Alter und Kanton. Neuchâtel.
- ↑ World Economic Forum. The Global Competitiveness Report. Geneva.
- ↑ Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD). OECD Economic Surveys: Switzerland. Paris.
- ↑ The World Bank. Switzerland - Country Profile. Washington, D.C.
- ↑ State Secretariat for Economic Affairs SECO. Die wirtschaftliche Entwicklung der Schweiz. Bern.
- ↑ Swiss National Bank. The Swiss Franc as a Safe Haven. Zurich.
- ↑ International Monetary Fund (IMF). Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER). Washington, D.C.
| ||||||||