Василь Зозуляк

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Зозуляк
ФОТО
Уроджѣня cептембра 19, 1909(1909-09-19)
Чертеж, Мадярске кральовство
Умертя мая 15, 1994 (84 р.)
Брно, Чехия[1]
Занятя писатель, културный дѣятель
Дѣти Александер (1953)

Василь Зозуляк (*19. септембер 1909, Чертеж, Мадярске кральовство – †15. май 1994, Брно, Чехия) — писатель, сполоченскый активиста Пряшовского края.[1]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Школы
Походив зоз селянской родины. Освѣту достав в русской гимназии и учительской семинарии в Мукачовѣ (1933–1937).[1] По дипломованю зостав на Подкарпатю и учительовав в зачаточных школах. В часѣ войны быв участником партизанского руху.[2]
Карьера
В роках 1944–1947, уже за совѣтского режима, служив функционером културно-освѣтовой администрации края. В року 1947 вернув ся до Пряшовского края и працовав яко секретарь Украинской народной рады Прящовщины (УНРП) (1947–1949), директор украинской редакции Словацкого выдавательства красной литературы (1952–1960). Активно прислужив ся ку основаню Музея украинско-руськой културы во Свиднику и Свята културы русинох-украинцьох Словакии там же.[2]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Найпознатѣйшы суть повѣданя, романы и пьесы Василя Зозуляка. Ориентиром и взором про нього была класична русска литература. Коли в 1950х роках Русинам Словакии было комунистичнов владов нанучене украинство и соцреализм, дисциплиновано ся тому подрядив и зачав писати по украинскы, але по року 1989 радо вѣтав навернѣня Русинам можности писати своим языком.[2]

Шкодовав, же украинска литература в Чехословакии е малочитана, и поважовав, же административне мѣшаня ся в вопросы языка и литературы веде до их деградации.[3] В меншой мѣрѣ писав и по словацкы.[1]

  • Одноактные пьесы (1952) (русс.)
  • Пьесы (1953) (русс.)
  • В кровавом тумане (повѣданя, 1956) (русс.)
  • Буває і так (повѣданя, 1957) (укр.)
  • Нескорені (романова трилогия, (1962, 1967, 1973) (укр.)
  • Світло і тіні (повѣданя, 1971) (укр.)
  • V krvavej hmle (1974) (словац.)
  • На крутих поворотах (повѣсть, 1975) (укр.)
  • Наїзники (повѣсть, 1975) (укр.)
  • Незламні крила (повѣсть, 1977) (укр.)
  • Поривання і дійсність (повѣсть, 1977) (укр.)
  • Метаморфози (роман, 1979) (укр.)
  • Не глядячи на семафори (роман, 1981) (укр.)
  • Slzy a úsmevy (1983) (словац.)
  • Хмари і зорі над Бескидом (повѣданя, 1987) (укр.)

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Федір Ковач.
  2. 2,0 2,1 2,2 Анна Плішка.
  3. Штефан Сухый