Білоруськый язык

Білоруськый язык
	беларуская мова
	; Єдноязычный білоруськый надпис при станіцї метра в Мінску.
Высловность	[bʲe̞ɫɐˈruskɐjɐ ˈmo̞vɐ]
Говорять ним в	Білоруси
Етніціта	Білорусы
Native speakers	; 1.3 міліонів говорячіх, про котрых є білоруськый язык другым языком (списованя обывателїв 2009)
Языкова родина	Індоевропскы языкы Балтославяньскы языкы Славяньскы языкы Выходославяньскы языкы Рутеньскый язык Білоруськый язык; ; ; ; ;
Early forms	Індоевропскый праязык Балтославяньскый праязык Праславяньскый язык Староруськый язык Рутеньскый язык (старобілоруськый язык) ; ; ; ;
Писомна сістема	кіріліця (білоруськый алфавіт); латиніка (білоруська латиніка); Брайллове писмо (білоруське Брайллове писмо); перзьско-арабске писмо (білоруськый арабскый алфавіт)
Офіціалный статус
Урядный язык в	Білорусь; 5 двойязычных ґмін в Польску
Узнаный меншыновый; язык в	Польску; Чеську; Українї;
Реґулованый	Націонална академія наук Білоруси
Языковы коды
ISO 639-1	be
ISO 639-2	bel
ISO 639-3	bel
Glottolog	bela1254
Linguasphere	53-AAA-eb < 53-AAA-e; (варіанты: ; 53-AAA-eba to 53-AAA-ebg) язык меншыны
	Світ, в котрім ся говорять білоруськым языком, высвітлїня: теріторія, де є білоруськый язык главным языком теріторія, де є білоруськый язык меншыновым языком
	Білоруськый язык є в „Атласї огрозеных языків світа“ (2023) орґанізації UNESCO зарядженый до катеґорії „огрозеный“.
	Тота статя обсягує фонетічны сімболы МФА. Без потребной підпоры зображіня ся намісто знаків Unicode можуть зображовати вопросникы, квадраты або іншы сімболы. Вступный навод к сімболам МФА найдете в статї Поміч:МФА.

Діалект: пряшівскый

Білору́ськый язы́к^[7] (білорус. беларуская мова) є выходославяньскый язык індоевропской языковой родины, народный язык Білорусів і єден з двох урядных языків Білоруси.

Історія

Старовік і золотый вік

Білоруськый язык мать сполочне походжіня з україньскым і вывинув ся з діалектів Кієвской і Полоцькой Руси. В 14.–16. сторочу ся на основі тых говорів сформовав писомный язык Литовского великокнязївства (старобілоруськый язык). Здобыв штатут штатного языка: в нём ся писали лїтопиcы, метрікы і штатуты Литовского великокнязївства (1529, 1566, 1588). Великый вклад к розвою языка мав першый тіпоґраф Франтїшек Скоріна, котрый в роцї 1517 выдав першу друковану книгу в тім языку.^[8]

Упадок і ренесанція

Од конця 17. стороча, по приятю закона польскым Сеймом о переходї урядной корешпонденції на польскый язык (1696), старобілоруськый язык перешов твердов полонізаціёв і пізнїше русіфікаціёв у рамках Російской імперії. Жывый язык ся заховав переважно у сельскых областях.

Нове літературне ожывіня ся зачало на переломі 19. і 20. стороча вдяка чінности писателїв Франтїшка Богушевіча, Янкы Купалы, Якуба Коласа і кругу около новин „Наша Ніва“. В роцї 1918 выдав Броніслав Тарашкевіч першу комплексну ґраматіку, котра штандартізовала языка.

Сучасны правописны нормы

В роцї 1933 перебігла в Білоруській совєтьскій соціалістічній републіцї політічно мотівована реформа правопису, котрой цїлём было умело приближіня білоруського языка к російскому („наркамавка“). В резултатї того дошло к розколу. Днесь екзістують паралелно два штандарты:

Офіціалный правопис: поужывать ся в штатных інштітуціях і в освітї Білоруси.
Класічный правопис („тарашкевіця“): заховала тіпічны фонетічны особливости (асімілачну мягкость), актівно го поужывать діаспора і незалежны медіумы.^[9].

Алфавіт і писмо

Сучасный білоруськый язык офіціално поужывать кіріліцю (32 буквы). Єй характерістічным знаком є буква Ў (у нескладове), котре означує перово-перовый сонант [w]. В алфавітї тыж хыбать буква И, на місто котрого ся поужывать І. Історічно мали Білорусы унікатну скушеность з поужыванём трёх алфавітів:

Кіріліця: главный ґрафічный штандарт.
Білоруська латиніка (Łacinka): выходить з польского алфавіту з чеськыма управами (буквы č, š, ž, ў). Была популарна в 19. і на зачатку 20. стороча.
Арабське писмо (Кітабы): поужывали го литовскы Татары в 15.–17. сторочу на записованя білоруськых текстів фонетічным способом.

Діалекты

Діалектална штруктура білоруського языка ся дїлить на два главны наріча, оддїлены переходнов зонов:

Северовыходне наріча: характерізує ся дісімілачным аканём і мягкым звуком [р'].
Южнозападне наріча: мать недісімілачне „аканя“, близше к україньскым говорам полїського тіпу.
Середнёбілоруськы говоры: переходна зона, на основі котрой (конкретно на основі міньско-маладзєчнаньскых говорів) ся сформовала літературна норма.

Література

Суднік М. Р. Беларуская мова // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. — Мн., 1984.
Тарашкевіч Б. Беларуская граматыка для школ. — Вільня: Беларуская друкарня ім. Ф. Скарыны, 1929.
Czekman V. З гісторыі беларускай мовы. — Мінск, 1999.

Поз. тыж

Референції

↑ Хыбна цітація: Хыба в таґу <ref>; цітації означеной "belstat.gov.by" не є доданый жаден текст
↑ Jan Jiřička (3 July 2012). Česko má nové oficiální národnostní menšiny. Vietnamce a Bělorusy – iDNES.cz. http://zpravy.idnes.cz/vietnamci-oficialni-narodnostni-mensinou-fiq-/domaci.aspx?c=A130703_133019_domaci_jj. [перевірено 2017-01-10].
↑ To which languages does the Charter apply?. European Charter for Regional or Minority Languages. Council of Europe. p. 3. http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227. [перевірено 2014-04-03].
↑ Про затвердження переліку мов національних меншин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення. 7 June 2024. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/670-2024-п.
↑ Єфім Карьскій. "Belarusians. II. The language of Belarusian people". В. 1. — [S.l.], 1908.
↑ Population classified by knowledge of the Belarusian and Russian languages by region and Minsk City. Belstat.gov.by. http://belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city. [перевірено 2 December 2018].
↑ Плїшкова, Анна; Копорова, Кветослава; Ябур, Василь (2019). Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації. Acta Universitatis Prešoviensis. Пряшів: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity. с. 15. ISBN 978-80-555-2243-2.
↑ Свяжынскі У. (2001). Гісторыя беларускай мовы. Мінск. с. 112.
↑ Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі. http://www.slounik.org/. [перевірено 2026-08-29].

[belstat.gov.by-1] Хыбна цітація: Хыба в таґу <ref>; цітації означеной "belstat.gov.by" не є доданый жаден текст

[2] Jan Jiřička (3 July 2012). Česko má nové oficiální národnostní menšiny. Vietnamce a Bělorusy – iDNES.cz. http://zpravy.idnes.cz/vietnamci-oficialni-narodnostni-mensinou-fiq-/domaci.aspx?c=A130703_133019_domaci_jj. [перевірено 2017-01-10].

[3] To which languages does the Charter apply?. European Charter for Regional or Minority Languages. Council of Europe. p. 3. http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227. [перевірено 2014-04-03].

[4] Про затвердження переліку мов національних меншин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення. 7 June 2024. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/670-2024-п.

[5] Єфім Карьскій. "Belarusians. II. The language of Belarusian people". В. 1. — [S.l.], 1908.

[6] Population classified by knowledge of the Belarusian and Russian languages by region and Minsk City. Belstat.gov.by. http://belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city. [перевірено 2 December 2018].

[7] Плїшкова, Анна; Копорова, Кветослава; Ябур, Василь (2019). Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації. Acta Universitatis Prešoviensis. Пряшів: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity. с. 15. ISBN 978-80-555-2243-2.

[8] Свяжынскі У. (2001). Гісторыя беларускай мовы. Мінск. с. 112.

[9] Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі. http://www.slounik.org/. [перевірено 2026-08-29].

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]