Перейти до вмісту

Юрий Гойда

Матеріал з Вікіпедія

Юрий Гойда

УроджѣняGojda György
марца 15., 1919(1919-03-15)
Зняцьово, Руська Крайна
Умертяюна 2., 1955 (36 р.)
Ужгород, УССР
ПогребТеметов Калвария
ПсевдонимГ.А. Карпатскій, И. Карпатскій, Гойда-Карпатський
Занятяпоет, публициста
Язык творохросійскый , україньскый
ГорожанствоМадярщина, Чехословакия, УССР
Alma materДебреценска универзита
ПрацаГуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету, Закарпатська правда, Дзвін, Радянське Закарпаття
ЧленствоНародный сполок писательох Украины (1947)
Партія
Час творбы1940–1955
Жанрыпоезия
Трендсоцреализм
ДѣтиГойда Андрій Юрійович

Юрий Гойда — *15. марец 1919, Зняцьово,[1] Руська Крайна — †2. юн 1955, Ужгород, УССРпоет и публициста на Подкарпатской Руси и в Украинѣ.[2][3][4]

Штудии
Юрий Гойда походив з «худобной»[5] селянской родины.[4] Абсолвовав Ужгородску реалну гимназию и природно-географичну факулту Дебреценской универзиты (1944). В гимназиалных роках зачав писати поезию (по русскы). В року 1943 вышла му перва поетична зберька Живая синь (1943) з темами социалныма и лирично-романтичныма.[2][3]
Карьера
По войнѣ выучуе географию в Мукачовском педучилищу, пак е ведучым литературной секции Областного Дома народной творчости, редактором главной областной новинкы Закарпатска Правда.[4] В обстоянях нового, совѣтского, режима зачав писати по украинскы и довгы рокы быв на посту предсѣдника-еднателя Закарпатской областной секции Сполку писательох Украины (1947–1954). Ставать ся официалным поетом соцреализма, а каждорочно му выходять зберькы поезий, в котрых оспѣвуе «оброду» отцюзнины под совѣтсков владов и радость «воззъеднаня» з Украинов.[2][3] Занимать важны посты яко член обкома комунистичной партии, депутат областной рады, член умѣлецкой рады областной филгармонии, редактор алманаха «Радянське Закарпаття» (Совѣтске Закарпатя), член редакчной колегии часописа «Жовтень» (Октобер).[4][6]

Творчость и карьеру Юрия Гойды урвала передчасна смерть при чудных обстоянях.[3] В музею Гойды мож видѣти печатну машинку, на котрой в день своей смерти напечатав свой послѣдный верш «Україні».[7]

Окрем выданя властных зберьок, выступав з окремыма вершами в областных, всеукраинскых и заграничных новинках и часописах, алманахах и антологиях, перевыдавав ся и посмертно. Двѣ его книгы вышли в перекладѣ по русскы, а окремы вершы перекладены на вецей языкох. Немало верши змузыкалнены вызнамныма композиторами.[4]

Гойдова поезия доимать и тѣшить простым высловом, яснов думков, чистым чутьом, милозвучностьов. Гойда заняв в истории украинской литературы вызнамне и честне мѣсто.
Оригиналный текст (укр.)
Той поетичний доробок, що залишився від нього, вражає і тішить простотою вислову, ясністю думки, чистотою почуття, милозвучністю вірша. Юрій Гойда має своє визначне місце в історії української літератури, в історії українського радянського громадянства. І це місце почесне.

Максим Рильський: Слово про Юрія Гойду // Гойда Ю. Поезії. Ужгород, 1962[8]

Екзистуе тыж думка, же соцреалистична творчость Гойды безвартостна, а «литературну вартость мають лем его дѣточы поезии, лирика и переклады з мадярской поезии».[3]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. Подля литературознателя Ю. Туряницѣ, а тыж музея Гойды, Юрий Гойда ся родив в приселку Драгыня села Зняцьова, котрый по часѣ осамостатнив ся.
  2. 2,0 2,1 2,2 Поп Іван.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Поп Иван.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 Хланта І.В. (Енциклопедія Закарпаття)
  5. В реалности Гойдова родина была заможна, як подавать Музей Гойды, але подля правил соцреализма мала быти змальована яко худобна.
  6. 6,0 6,1 Пагиря Василь.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 Туряниця Ю.
  8. Цитуеме подля спомянутой книгы Василя Пагирѣ.