Ы
Русиньскый алфавіт | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Юнікод (hex) | ||||
маюскул: U+042B | ||||
мінускул: U+044B | ||||
А | Б | В | Г | Ґ |
Д | Е | Є | Ё | Ж |
З | И | І | Ы | Ї |
Й | К | Л | М | Н |
О | П | Р | С | Т |
У | Ф | Х | Ц | Ч |
Ш | Щ | Ѣ | Ю | Я |
Ь | Ъ |
Ы — буква кирилицѣ, котра ся хоснуе в русинском, білоруськом и російском кириличных алфавитах.
В украинском скасовали руску букву «ы», а охабили лем «и»[1].
Хоснованя в языкох[едітовати | едітовати жрідло]
Словяньскы языкы:
- В русиньском языку пише ся у булшости письмовых стандартув, кроме Бачвано-Сримского, позначат задньогыртанковый округленый звук [ɤ], што в булшости припадув взник на мѣстови етимолоґічного прасловяньского *y
- В російском языку хоснує ся на позначѣня звука [ɨ], айбо лем по непалаталізованых консонантох.
- В білоруском языку хоснує ся на позначѣня звука середнього ряда, подобного на украинской «и» ([ɪ]).
- В украинском языку хосновав ся в рузных правописаньох аж до XX стороча як етимолоґічна буква, котра вже не позначала унікалну фонему, бо в живом языку люди не роздѣляли «и» тай «ы» як окремі фонемы.
- В церковнославяньском языку хоснованя буквы «ы» є подобне до російського, но має друбні роздѣлы, як наприклад раби (номінатів множины рабъ) — рабы (локатів тай інструментал множины выд рабъ);
Неславяньскы языкы:
- Буква «ы» хоснує ся у многых кириличных алфавитах неславяньскых народох Росіи, де ся часто уживат на передачу авадь звука [ɨ], авадь близкых за артикулаційов голосных середнього авадь заднього шора, гикой [ɯ] у казахськув, ци [ɤ] у татарскув.
- Буква «ы» ся стрѣчала ай у румунськув азбуци, но не часто ся хосновала. Замѣсто неѣ часто писали букву Ѫ («юс великый»).
- У молдавском кириличном алфавітови буква «ы» позначат звук [ɨ].