Сусково
Село Украины
Сусково
|
Су́сково, мад. Bányfalu — село в Украинѣ, Закарпатска область, бывшый Свалявскый район (з 2020 Мукачовскый).
Полога
[едітовати | едітовати жрідло]Село лежить на правом березѣ Латорицѣ, о 7 км на юговосток од районного центра Свалява.[2] В южной околици села бѣгне дорога М-06 Киев-Чоп, а на другом березѣ Латорицѣ е желѣзнична штация Пасѣка.
История
[едітовати | едітовати жрідло]Перва упоминка походить з року 1456, але тото село заникло. Далшым закладательом (кенизьом) села быв Василь Цѣванко, а его кенизскы права наслѣдовав его сын и внук. О том свѣдчить кенизска листина Дьердя І. Ракоци з дня 6. апрѣля 1645. В року 1649 в селѣ жили уже 4 родины. И тото село в року 1677 заникло, але по Раковциовой войнѣ обновило ся. В року 1749 ту были 6 газдовств з 4 волами, 4 коровами и едным коньом. З року 1844 позната печатка села, на котрой зображене потя на сусѣку. В року 1845 в селѣ были 192 обывателѣ. В роках 1868-1880 усилованями о. Иоанна Силвая выставили муровану церковь Св. Николая. Зачатком 20. ст. зоз Сусковом ся злили сосѣдны Йовбовиця и Ервинсдорф (новоселиця, закладена в року 1850 Шенборнами.[3]
В року 1910 в селѣ были 710 обывателей, подля народности 575 Русины, 102 Нѣмцѣ, 23 Мадяре, подля конфесии 585 грекокатоликы, 97 израелиты, 27 римокатоликы.[4]
В року 1930 в селѣ обывателей было 828, меджи нима Русины 687, Евреи 99, Чехы и Словакы 11, Нѣмцѣ 8, чужоземцѣ 23. Грекокатолицка мурована церковь Св. Николая з року 1880 служила громадѣ в числѣ 704 вѣрникох. Была русинска трикласна школа и жандарска станиця.[5]
25. октобра 1944 в село зашла Червена Армада и зачала ся доба УССР. В року 1969 село мало 1333 обывательох, восемрочну школу, клуб и библиотеку.[2] В року 1954 створена Сусковска сельска рада, до котрой входить тыж сосѣдне село Пасѣка.[6]
Вызнамны особы
[едітовати | едітовати жрідло]- Иван Силвай (1838-1904) — грекокатолицкый священик, русинскый писатель, етнограф, културный дѣятель на Угорской Руси — родак зо Сускова.
Рекреачны капациты
[едітовати | едітовати жрідло]В сучасности в селѣ фунгують:[3]
- пензион Латориця з капацитов 200 гостей;
- готеловый комплекс У газды з капацитов 60 гостей.[7]
Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 ISBN 963 85683 3 X
- Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
- Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. укр.
- Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2
- Сусково на сайтѣ Свалявской районной влады укр.
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]
|
|