Нелѣпино

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Неліпино)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Украины
Нелѣпино
Неліпино укр.
Еврорегион Карпаты
Область Закарпатска
Район Свалявскый
Сельска рада Нелѣпинска
Координаты 48°33′33″ с. ш. 23°02′10″ в. д. / 48.559167° с. ш. 23.036111° в. д. (G) (O) (Я)
Площа 6,623 км²
Надморска вышка 230[1] м
Жителей 3554 особы (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380-3133
Поштовый индекс 89308
КОАТУУ 2124083501

Нелѣпино — (укр. Неліпино) село в Украинѣ, в Свалявском районѣ Закарпатской области, центер Нелѣпинской сельской рады. Обывательство — 3554 особ (2001)[2]. Село лежить 3 км на сѣверо-восток од Свалявы (одстояня меджи центрами).

Полога[едітовати | едітовати жрідло]

Село лежить в долинѣ рѣкы Латорицѣ, межуючи з околицями районного центра. В селѣ е желѣзнична штация.

Нелѣпинска сельска рада[едітовати | едітовати жрідло]

До Нелѣпинской сельской рады входять села Нелѣпино, Сасовка и Вовчый. Число обывательох трьох локалит чинить 5150 особ, число домовых газдовств — 1254, территория — 8047 га.

Сельска рада мать 25 депутатох и голову. Адрес: 89308, Закарпатська обл., Свалявський р-н, с.Неліпино, вул.Головна,157 (укр.).

История[едітовати | едітовати жрідло]

Первый раз село споминать ся в документах под роком 1430.[3][4]

До Трианона село называло ся Hársfalva (мад.), належало до жупы Берег. В року 1910 в селѣ было 1485 обывателей, з того Русины - 962, Нѣмцѣ - 457, Мадяре - 51. Подля вѣры: грекокатоликы - 958, израелиты - 444, римокатоликы - 64.[5]

Тутешны купелѣ положены в листяных лѣсах, во вышцѣ 230 м, при устю рѣкы Вѣча, и мають 130 помѣщѣнь про бываня и 24 купалнѣ, котры ся наповняють з жерела Штефания лужной минералной воды. Окрем того ту мають водолѣчницю, а тыж лѣчать з помочов молока и жентицѣ.

— Енциклопедия Révai[1]

Року 1930 село жило 2116 особ, з того Русины - 1471, Евреи - 542, Чехы и Словаци - 36, Нѣмцѣ - 17, Мадяре - 16, чужоземцѣ (без чехословацкого подданства) - 34. Грекокатолицка громада мала 1457 особ, мала муровану церковь Вознесѣня, 1854. В селѣ были бальнеологичны купелѣ Штефания на основѣ мѣстных минералных вод.[6]

За рокы совѣтской добы в селѣ выставили 410 будинкы, середню школу, клуб, библиотеку, пионерскый табор «Ждимир».[3]

Вызнамны особы[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела[едітовати | едітовати жрідло]

  • Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
  • A történelmi Magyarország atlasza és adattára. 1914. ISBN 963 85683 3 X
  • Довганич О. и др. Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. ISBN 978-966-8924-33-0
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
  • Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Сс. 564-565.
  • Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Révai nagy lexikona, т. 9, с. 551.
  2. Обывательство населеных пунктох Закарпатской области подля списованя 2001 укр.
  3. 3,0 3,1 Тронько П. и др., с. 565.
  4. Федака С., с. 149.
  5. A történelmi Magyarország...
  6. Достал Я., с. 185.
  7. Хланта І.: Рудловчак Олена Михайлівна //Енциклопедія Закарпаття, сс. 282–283.