Суботӯв
Субо́тӯв (укр. Суботів) (рус. Суботов) — село у Черкаському районови Черкаськой области, Украйины.
село України
Суботӯв
| |||||||||||||||||||||||||
VIAF:123335833;
|
Обывательство
[едітовати | едітовати жрідло]У селі на 2001 рӯк живе 875 людий, из них:
Націоналность | Число нації | Процент |
---|---|---|
украйинці | 835 | 95.43% |
русы | 18 | 2.05% |
цигани | 11 | 1.26% |
мадяры | 6 | 0.69% |
білорусы | 4 | 0.46% |
румыны | 1 | 0.11% |
Усёго | 875 | 100% |
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Поселеня туй были ищи у часы Руси, и были найдены иппен стоянкы Кімерійцю̄в и городища бронзовой добы.
XVII стороча
[едітовати | едітовати жрідло]Село первый раз ся споминать у зачатку XVII стороча: оно, ге хутор, было ґаздӯвством шляхтича, козацького сотника Михайла Хмельницького. За ёго часӯв туй быв деривляный двӯр.
По згыбели Михайла Хмельницького у 1620 році ёго сын Богдан по 1648 рӯк сприятствовав стройці у Суботові пляца-каштиля, якый став єдным из ёго опшарь(1664 рӯк), яку скоро заломили польські воякы.
У 1648 році из Суботова Богдан Хмельницькый рушив на Січ удкӯть и зачав во̄йну за слободу Украйиньского народа.
У 1653 році пляц быв обведеный двойным валом. Туй жив Тимош Хмельницькый въедно из Розандов Лупул. Даякый час проживав иппен сват Б. Хмельницького Васілє (Василь) Лупул.
Не обойшло Суботӯв и гайдамацькоє кываня. У 1734 и 1741 роках гайдамакы здобывали село. У 1750 році отряд, пуд командованём К. Уса, што мав 100 повстанцю̄в, убалив у селі панські хыжі.
У 1741 році туй было 100 дворӯв. 1765 року — 85 опшарь.
У 1880-ых роках у Суботові уявлено картину неизнамого автора середины XVIII стороча «Богдан из полками».
У марцови 1919 року у селі зачала робити зачаткова школа.
У авґустови 1919 у село зайшли воякы Денікіна а у януарови 1920 село узяли воякы РСЧК.
Знамі Родаци
[едітовати | едітовати жрідло]- Богдан Хмельницькый — ґетьман всія Украйины.
- Коцур Свирид Дементіёвич (род. 30.1.1890, с. Суботӯв, Чигириньского повіта Кийӯвськой ґубернії — ?) — воєнный и общественный діяч Суботӯвськой сотні Вольного козацтва (1917), глава Чигириньского востанкома Чигириньской «републікы» (1919—1920), повстанськый отаман.