Емилиан Грабовскый
| Емилиан Грабовскый | |
|---|---|
| укр. Еміліан Романович Грабовський | |
 Увидьте фото | |
| Чинность | малярь, график |
| Жанр | пейзаж |
| Горожанство | Австро-Угорьско, Западноукраинска людова република, Перша Чехословацька Республіка, Мадярске кральовство (1920—1946), СССР |
| Етнос | Поляци |
| Уроджѣня | новембра 20., 1892 |
| Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство | |
| Упокоеня | октобра 20., 1955 (62 р.) |
| Ужгород, Закарпатска область, Украина | |
| Ошкола | Угорський університет образотворчих мистецтв |
| Учні | Якубек Карел Михайлович |
| Членство | Народный сполок умѣлцьох Украины (1946) |
 Емилиан Грабовскый на ВікіскладѣGKG:/g/11gfjtbrhl; ЕСУ:26775;
| |
Емилиан Грабовскый, укр. Еміліан Романович Грабовський, * 20. новембер 1892, Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство – † 20. октобер 1955, Ужгород, Закарпатска область, Украина— подкарпатскый малярь и график, польского походжѣня.[1][2][3]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Походив зоз многодѣтной родины польского емигранта, участника повстаня 1863, и быв наймолодшым в родинѣ. Уже в зачаточной школѣ выказав наданость ку мальованю. В септембрѣ 1911, по закончѣню Ужгородской гимназии з одзначѣньом, склав вступный испыт до училища ужиткового умѣня в Будапештѣ (1911–1915). Продовжив штудии на Высшой школѣ вытварного умѣня в Будапештѣ (1915–1917), котру на третьом рочнику мусѣв лишити через финанчну тѣсню. До року 1918 жие во Великой Бани, мад. Nagybánya, де ся прилучать ку богатой традициями великобанской малярской школѣ, але в року 1919 через смерть матери вертать ся до Ужгороду. Ту въедно з Ерделийом, Бокшайом ай иншыми малярями активно ся участнить творчого живота Подкарпатя. На улици Собранецькой в родичовском домѣ отварять свою майстерню. В 1920-х роках бере участь в малярскых выставках в Ужгородѣ, Мукачовѣ, Береговѣ. Кошицях, помалы доставать вызнаня.[3]
Несталы заробкы го примушують в року 1926 одыйти до Будапешту, де бывали его братя, и прияти пост рештавратора образох в Мадярском кральовском земледѣлском музею. Але в 1930-х роках економична криза заберать од него ай тот заробок. До Ужгороду ся вертать ещи раз в року 1939, жие во великой худобности, заробляючи на живобытя як помочник библиотекаря мерии аж до року 1944. Аж послѣдне десятьроча свого живота, в повойновой добѣ, мав можность в повности оддати свою енергию умѣню. В року 1946 прияв го за члена Сполок совѣтскых малярьох УССР, образы Грабовского купуе Державна закупна комисия при Кабинетѣ Министрох УССР. Од року 1945 бере активну участь в областных, републичных и всесоюзных выставках. Зокрема, в року 1947 его образ Рѣка Латориця быв експонованый на Всесоюзной умѣлецкой выставцѣ в Москвѣ.[2][3]
В децембрѣ 1953 в Ужгородѣ ся отворила персонална выставка Грабовского, до котрой ся приготовляв довго й серйозно. Там представив 96 творы, з них — 32 мальбы, иншы — графика. В часѣ организации выставкы умѣлець быв уже тяжко хворый. 20. октобра 1955 Емилиан Грабовскый умер.[3]
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]Умѣлецке наслѣдство Грабовського обсягуе понад 500 малярскы и графичны творы, переважно пейзажы. В них ся все усиловав точно, правдиво указати краину, майстерно передавав настрой, певный стан природы. Майстру ся удавало влапити и зафиксовати на полотнѣ тот момент, коли послѣдны лучи сонця падуть на землю, а пак уже настане змерьк, або ранну мряку в горах, яка туй-туй ся розыйде. Типовы назвы образох: «Лѣтный змерьк», «Зимова мряка», «Перед бурьов».[3]
Наперек тиску, котрый чинила комунистична влада на умѣлцьох, обы служили идеологичным потребам режиму, Грабовскый продовжовав творити во своем старом штилу, лем на вонок, ту-там додавав своим мальбам назвы, котры мали одбивати совѣтскы политичны реалии 1950-х: Колгоспны стогы (1950), Путик в колгоспных полях при Доманинцях (1950).[2]
Окрем пейзажох импресионистичного напряму быв автором карикатур, плакатох. Векша часть робот ся хранит в Закарпатском умѣлецком музею. На родичовской хыжи Грабовского была отворена памятна табла.[4]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Ivan Pop. Hrabovs'kyi, Emilian. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 203. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3.англ.
- Володимир Мишанич. Еміліан Грабовський. // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2006. https://www.kolyba.org.ua/unikalne–zakarpattja/vidomi–zakarpatci/616–vidomiz3.укр.
- Иван Поп. Грабовский Эмилиан. in Иван Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. С. 144. ISBN 966-7838-23-4. http://history.org.ua/LiberUA/966-7838-23-4/966-7838-23-4.pdf.русс.
- К. Є. Стельмах. Грабовський Еміліан Романович. // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Т. 6.. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. https://esu.com.ua/article-26775. [перевірено 28.11.2022].укр.