Адалберт Ерделій
Адалберт Ерделій (Войтєх Ерделій, правым меном як Іван Гриць; 25. мая 1891, Загатя – 19. септембра 1955, Ужгород) быв вызначный маляр, заснователь підкарпатьской малярьской школы. Довєдна з Й. Бокшайом і Ф. Манайлом належали меджі трёми ключовыма фіґурами той школы.[1]
Біоґрафія
[едітовати | едітовати жрідло]Народив ся Адалберт Ерделій як Іван Гриць в селї Загатя на Підкарпатю, котре втогды належало Австро-Угорьску, 25. мая 1891. року.
Умелецьку освіту здобыв на Будапештьскій академії умень в рр. 1911–1915. Потім вернув ся на Підкарпатя до Мукачова і у 1921. роцї ся там став членом общества умелців, котре заложыв Юлій Віраґ. Но тото общество фунґовало лем куртый час. Меджі роками 1922–1926 Ерделій робив у Мнихові. У тім містї у Нїмецьку одбыла ся у р. 1923 його перша персонална выставка.
Повернувшы ся на Підкарпатя, Ерделій у 1927. роцї вєдно із далшым вызначным русиньскым малярём Й. Бокшайом заложыв в Ужгороді „Публічну школу малёваня“, но о два рокы пізнїше зась одходить і в рр. 1929–1931 працює в Паріжі. Там належав до ґрупы постімпресіоністів вєдно із такыма менами як Анрі Матіс, Моріс ды Фламінк ці Андре Деран. Найвекшый вплив на Ерделія мала творчость Пола Сезана. Як раз перебываня в Паріжі із Адалберта Ерделія зробило умелця світового мена, вызначного европского маляря – постімпресіоністу і майстра портрету.
По навернутю до Ужгорода Ерделій брав актівну участь на основаню Общества дѣятелей изобразительныхъ искусствъ на Подкарпатской Руси (1931), котре ся стало основов про формованя Підкарпатьской школы малёваня. Много років быв головов того общества, орґанізовав много выставок як на Підкарпатьскій Руси, так і в іншых містах Чехословакії.
Ерделій быв і педаґоґом. Учів у Мукачівскій ґімназії, Ужгородьскій ґрекокатолицькій учітельскій семінарії і в Публічній школї малёваня.
Через Другу світову войну Ерделій сотворив свої найкрасшы образы, головно портреты.
Од року 1945 аж до смерти у р. 1955 Ерделій учів у Ужгородьскім учілищі ужыткового вытварництва. Його намага перетворити Ужгородьску публічну школу малёваня на академію умень по взорї Западной і Середнёй Европы была высміяна. Добровольне зъєдинїня умелців Підкарпатя, котре сотворив і быв його головов, по войнї стало ся тіпічным совєтьскым обществом малярїв, котре было під контролёв комуністів і вырїшыло „перевыховати“ у Европі прославленого майстра в дусї соціалістічного реалізму.
Під тиском общества малярїв і совєтьскых властей Ерделій зробив дакілько творів в дусї соціалістічного реалізму, но і так намагав ся тым творам печатати властну умелецьку оріґіналность. Фактічно Ерделій зістав чуджім про совєтьску сістему, не прияв єй, і зістав повно ізолованым од навколишнього світа аж до свойой смерти.
Умер 19. септембра 1955. року як 64-річный в Ужгороді, у розквітї творчіх сил.
Жрідла
[едітовати | едітовати жрідло]- Медвідь, Петро (25. мая 2016). 125 років од народжіня основателя Підкарпатьской школы мальованя. Лем.fm. https://www.lem.fm/125-rokiv-od-narodzhinya-osnovatelya-pidkarpatskoy-shkolyi-malovanya/.
- Поп, Іван (2008). Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury (1 ed.). Libri. ISBN 978-80-7277-370-1.