Дмитро Данилюк
| Дмитро Данилюк | |
|---|---|
| укр. Дмитро Дмитрович Данилюк | |
 фото | |
| Познатый як | історік, викладач університету |
| Горожанство | СССР, Україна |
| Уроджѣня | септембра 19, 1941 |
| Тересва, Мадярске кральовство | |
| Упокоеня | юна 6, 2020 (78 р.) Ужгород, Украина |
| Похованя | Минай |
| Научна робота | |
| Сферы наук | історія, історіографія, історіографія в Україні |
| Ученый ступень | кандидат историчных наук (1975), доктор историчных наук (1994) |
| Учене званя | професор (1996)[4] |
| Alma mater | Ужгородска народна универзита (1960; 1965) |
| Узнаня | |
| Одзнакы | |
| орден «За заслуги» III ступеня, 2006[1][2][3] | |
| *** VIAF:32940999; GND:124844391; LCCN:no98096796; FAST:420249; | |
Дмитро Данилюк (укр. Дмитро Дмитрович Данилюк; *19. септембер 1941, Тересва, Мадярске кральовство — †6. юн 2020, Ужгород, Украина) — украинскый историк, доктор историчных наук (1994), професор (1996).[3][1][2]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Походив з селянской родины. Закончив школу в Тересвѣ (1947–1957), историчну факулту Ужгородской державной (дн. народна) универзиты (1960–1965). Як молодый педагог быв посланый учительом истории и социологии до середньой школы в Миколайовской области на югу Украины, пак быв педагогом и администратором в школах Закарпатской области. Закончив ашпирантуру з истории при УжНУ (1971, вед. проф. М. Троян).[2][3]
В роках 1971–2015 на педагогичной роботѣ в УжНУ, спочатку в филиалцѣ (Виноградово, до 1975), кандидатска дизертация (1975, Львов), доцент (1984), докторска дизертация (1994, Ужгород), професор (1996).[5] Тема докторской дизертации: «Розвиток історичної науки в Закарпатті (з кінця XVIII до середини XX ст.)»,[6][3] Ведучый катедры истории Украины (2001–2013).[2]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Автор понад 300 публикаций.[2]
Основна сфера научных робот — подкарпатска историография XVIII. – XX ст. в контекстѣ домашной и заграничной историчной думкы. За свою цѣль, як подавать библиографичный указовач его робот (Ужгород, 2011),[7] поклав «указати забыту плеяду имен подкарпатскых ученых, подвижникох народно-културной оброды».[3]
- Монографии укр.
- Історіографія Закарпаття в новітній час (1917—1985). — Львів: Вид-во Львів. держ. ун-ту, Вища школа, 1987. — 130 с.
- Ю. І. Гуца-Венелін. — Ужгород, 1995. — 45 с.
- Михайло Лучкай — патріарх Закарпатської історіографії. — Ужгород, 1995. — 62 с.
- Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). — Ужгород: Ужгородський держ. ун-т, 1997. — 289 с.
- Історична наука на Закарпатті (кінець ХVIII — перша половина ХХ ст.). — Ужгород: Патент, 1999. — 352 с.
- Іван Семенович Орлай. З наукової спадщини. — Ужгород, 2005. — 144 с.
- Історія Закарпаття: навчальний посібник з краєзнавства / Ред. Л. Ільченко. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Держ. вищий навч. заклад «Ужгородський національний університет». — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2013. — 304 с.
Критика[едітовати | едітовати жрідло]
Окремы историци Угорской и Подкарпатской Руси выступили з критичныма зазначками в адрес робот Дмитра Данилюка. Они поважують, же автор «не все вольный од идеологичных шаблонох»,[8] его роботы «складають ся з описовых биографий з обмеженов историографичнов анализов, ...указуючи невысоке запознаня з богатов историчнов литературов о Русинах, котра походить споза меж Подкарпатской Руси»,[5] «автор не знать языкы историографичних памяток (латинскый, мадярскый, нѣмецкый), котры он "анализує", не знать епоху, циже историографичну ситуацию, яка ествовала, напримѣр, в добѣ Базиловича або Лучкая, не знать епоху, о якой пишуть тоты памяткы, не овладать метод историографичной анализы жерел, не знакомый або зовсѣм игноруе роботы своих предходникох, котры штудовали историю историчной думкы Закарпатя, а вѣрнѣйше Угорской Руси».[9]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Бедь В. В., Олашин М. В.: Данилюк Дмитро Дмитрович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр., сс. 113–114
- Вегеш М., Віднянський С., Міщанин В. (2020). Данилюк Дмитро Дмитрович. 2020. Число 3. Український історичний журнал. pp. 238–239. http://resource.history.org.ua/publ/UIJ_2020_3_24. укр.
- Вегеш М. М. (2020). Данилюк Дмитро Дмитрович. in І. М. Дзюба та ін.. Енциклопедія сучасної України: електронна версія НАН України, НТШ. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=23573. [перевірено 2021-09-24]. укр.
- Павло Роберт Маґочій: Дмитро Данилюк //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр., сс. 174–175
- Ільченко Л. О., ред. (2011). Історіограф Дмитро Данилюк: Бібліографічний покажчик. Історія. - 2011. - Вип. 27.. Науковий вісник Ужгородського університету. pp. 328–348. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvuuist_2011_27_48. укр.
- Світлій пам’яті професора Дмитра Данилюка. Факультет історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету. 09.06.2020. https://www.uzhnu.edu.ua/uk/news/svItlIy-pamyatI-profesora-dmitra-danilyuka-.htm. [перевірено 2021-09-24]. укр.
Референции[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ 1,0 1,1 Вегеш М. М.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Світлій пам’яті професора Дмитра Данилюка
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Вегеш М., Віднянський С., Міщанин В.
- ↑ (по uk) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород: Видавництво В. Падяка. 2010. Wikidata Q121774278. ISBN 978-966-387-044-1.
- ↑ 5,0 5,1 Павло Роберт Маґочій
- ↑ Бедь В. В., Олашин М. В.
- ↑ Ільченко Л. О.
- ↑ Иван Поп (2001). Данилюк Дмитрий. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В. Падяка. p. 153. ISBN 966-7838-23-4.
- ↑ Мазурок О. С. (2015). Чому мовчать сурми Кліо? Анатомія фальсифікації історії та історіографії Закарпаття. Ужгород: ПП «Мельник». p. 28. ISBN 978-966-7936-87-7.