Андрій Карабелеш
| Андрій Карабелеш | |
|---|---|
 | |
| Чинность | поет, шкільний учитель |
| Горожанство | Чеськословеньско |
| Уроджѣня | 24 септембра 1906 Тибава |
| Упокоеня | 4 септембра 1964 Мукачово |
| Ошкола | Мукачівська гімназія (1918; 1925),[1][2] Карлова универзита (1929; 1934)  |
| Язык творов | російскый |
| VIAF:80752081; GND:136402259; NLKR/NLC:js2008479980; GKG:/g/1228xf9m; | |
Андрій Карабелеш (24. септембра 1906, Тибава, Підкарпатьска Русь, Австро-Угорьско; нынї Свалявскый район, Закарпатьска область, Україна — †4. септембра 1964, Мукачово, Закарпатьска область, СССР) — русиньскый поет, етноґраф і педаґоґ.
Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]
По анексії Підпарпатя гортійовскым Мадярьском А. Карабелеш одышов до Чеськословеньска і переселив ся до міста Літомішл в Чехії, котра была анектована як Протекторат Чехії і Моравії націстічным Німецьком. За свою актівность в протифашістічнім одбої быв А. Карабелеш заарештованый і од 1942-го року аж до кінця войны быв в концентрачных лаґрах в Маутгаузені і в Бухенвалді.
По войні зістав у Чеськословеньску і в рр. 1945–1953 робив директора в чеській ґімназії в місті Світавы. У 1953-ім році Карабелеш переселив ся до Пряшова, де зачав учіти російскый язык і літературу на Філолоґічній факулті (передходкыні нескоршой Універзіты Павла Йозефа Шафарика).
В періоді політічной крізы в році 1956 А. Карабелеш одкрыто крітіковав комуністічный режім, за што быв вылученый із общества писателів і вернув ся до Чеськословеньска. В тім часі была комуністічныма ідеолоґами на Підкарпатю проти нього зачата кампань у пресі, в рамках котрой была крітікована його творчость. Тяжко хворый писатель вернув ся на отцюзнину, втогды вже Закарпатьску область Совітьской Україны, у 1964-ім році, но в тот самый рік в Мукачові умер.
Творьба[едітовати | едітовати жрідло]
Писав лем по російскы. Як 23-річный став ся знамым поетом, выдавши по російскы писаны збіркы поезії Избранные стихотворения і В лучах расвета. Ёго поезію прияла позітівно крітіка[3]. Выдавав книжкы, публікації в розлічных журналах і календарях. Ёго рукописы (понад 500 стиxів) свідчать о патріотізмі, тематічній розлічности, жанровім богатстві. Поезія, проза, повіданя і новелы, переклады з чуджіх языків, малярьскы роботы, етноґрафічны матеріалы, публіцістіка А. Карабелеша суть позначены горячов любвов к родному краю. Далшы діла: повоєнный роман Жывые тени, повість Последние ночи, зборник повідань В горах и лесах, збірка віршів У чужих берегов.
Жрідла[едітовати | едітовати жрідло]
Референції[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ Про заклад, який і навчав, і прихищав, і опікував. Мукачівська гімназія. (по україньскый язык). http://mukachevonews.in.ua/novini/mukachevo/832-pro-zaklad-yakiy-navchav-prihischav-opkuvav-mukachvska-gmnazya.html. [перевірено 7 авґуст 2018].
- ↑ (по uk) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород: Видавництво В. Падяка. 2010. Wikidata Q121774278. ISBN 978-966-387-044-1.
- ↑ Співець Карпат не піддавав ся судьбі - Часопис Русин