Юрко Цимбора

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрко Цимбора
Juraj Cimbora (сл.)
Чинность Учитель, збератель фолклора, културный дѣятель, композитор, хормайстер
Уроджѣня юна 6, 1919(1919-06-06)
Мѣсто роджѣня Свидник, Словакия
Упокоеня октобра 1, 1989 (70 р.)
Мѣсто смерти Пряшово, Словакия
***

Юрко Цимбора, (сл.) Juraj Cimbora, * 6. юн 1919, Свидник, Словакия – † 1. октобер 1989, Пряшово, Словакияпедагог, хормайстер, композитор, фолклориста меджи Русинами Восточной Словакии.[1][2]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Юрко Цимбора, родак зо Свидника, походив зоз селянской родины.[1]

Абсолвовав Пряшовску грекокатолицку учительску руську семинарию (1938), пак концьом 1930-х ай в 1940-х роках по русинскых селах Пряшовского края и меджи штудентами Пряшовской русской гимназии пропаговав балалайкову музику.[2]

Од року 1949 учительовав в Хмельовой, Гаваю, во Свиднику, Гуменному и на середной педагогичной школѣ в Пряшовѣ (1949–1957). В року 1955 в Братиславѣ абсолвовав шпециалны курзы хорового спѣваня, а од року 1958 став ся умѣлецкым ведучым Поддуклянского украинского людового ансамбла PULS (1958 – 1967, 1970 – 1980).[1] Быв там фахман на вшитко: хормайстер, хореограф, драматург, композитор и текстарь, а то му ся дарило, бо в повности знав мѣстну людову музику.[2]

О животѣ и творбѣ Юрка Цимборы в року 2016 выдав книжку Ян Калиняк, з котрой ся мож дознати, же не лем записовав людовкы, але компоновав музику про хореографичны сцены, писав властны тексты спѣванок, инштрументалну музику, написав ай оперету в трьох дѣях Рождение жизни, 1947, котру в добѣ наставшой украинизации переробив на украинску: Незабутня весна, 1969. В той добѣ мусѣв писати и парадны соцреалистичны украинскы кантаты: Спів нашой молоді, Назавжди відкинуто горе, У сонячнім колі, Сонце Жовтня, Слався Жовтень, Наш прапор багряний, Фестивальна пісня, Слава героям и далшы.[3]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Позберав скоро 1 000 народных спѣванок. Автор даколькох публикаций и зборникох, еден час сполупрацовав з катедралным хором св. Йоана Крестителя. Тоты, котры го в хорѣ знали, доднесь на нього споминають з ласков и почливостьов. Быв решпектованый нелем як фахман в области музикы, але и як вѣруючый чоловѣк, котрый моцно любив свой старославянскый обряд и Грекокатолицку Церковь.[4]

Про людовы аматерскы фолклорны колективы выдав:[1]

  • Народні пісні для мішаного та жіночого хору (1956, 1958)
  • Українські народні пісні Пряшівського краю (1958)
  • Українські народні пісні Східної Словаччини ІІ (1963)
  • Збірник пісень (1969)
  • Співаю і граю (1971)
  • Заспіваймо собі двома голосами (1974)
  • Поляна, поляна (1978)
  • На майданах (1979)
  • Музика на слова поетів (у зб. Молодії серця, 1980) и то еще не вшитко.
  • Найпопуларнѣйшы спѣванкы властной композиции:

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Федор Ковач, с. 368.
  2. 2,0 2,1 2,2 Павло Роберт Маґочій, сс. 794–795.
  3. Богдан Гамбаль
  4. Петро КРАЙНЯК, ст.