Юрко Цимбора
| Юрко Цимбора | |
|---|---|
| Juraj Cimbora (сл.) | |
 | |
| Чинность | Учитель, збератель фолклора, културный дѣятель, композитор, хормайстер |
| Уроджѣня | юна 6, 1919 |
| Мѣсто роджѣня | Свидник, Словакия |
| Упокоеня | октобра 1, 1989 (70 р.) |
| Мѣсто смерти | Пряшово, Словакия |
| *** | |
Юрко Цимбора, (сл.) Juraj Cimbora, * 6. юн 1919, Свидник, Словакия – † 1. октобер 1989, Пряшово, Словакия — педагог, хормайстер, композитор, фолклориста меджи Русинами Восточной Словакии.[1][2]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Юрко Цимбора, родак зо Свидника, походив зоз селянской родины.[1]
Абсолвовав Пряшовску грекокатолицку учительску руську семинарию (1938), пак концьом 1930-х ай в 1940-х роках по русинскых селах Пряшовского края и меджи штудентами Пряшовской русской гимназии пропаговав балалайкову музику.[2]
Од року 1949 учительовав в Хмельовой, Гаваю, во Свиднику, Гуменному и на середной педагогичной школѣ в Пряшовѣ (1949–1957). В року 1955 в Братиславѣ абсолвовав шпециалны курзы хорового спѣваня, а од року 1958 став ся умѣлецкым ведучым Поддуклянского украинского людового ансамбла PULS (1958 – 1967, 1970 – 1980).[1] Быв там фахман на вшитко: хормайстер, хореограф, драматург, композитор и текстарь, а то му ся дарило, бо в повности знав мѣстну людову музику.[2]
О животѣ и творбѣ Юрка Цимборы в року 2016 выдав книжку Ян Калиняк, з котрой ся мож дознати, же не лем записовав людовкы, але компоновав музику про хореографичны сцены, писав властны тексты спѣванок, инштрументалну музику, написав ай оперету в трьох дѣях Рождение жизни, 1947, котру в добѣ наставшой украинизации переробив на украинску: Незабутня весна, 1969. В той добѣ мусѣв писати и парадны соцреалистичны украинскы кантаты: Спів нашой молоді, Назавжди відкинуто горе, У сонячнім колі, Сонце Жовтня, Слався Жовтень, Наш прапор багряний, Фестивальна пісня, Слава героям и далшы.[3]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Позберав скоро 1 000 народных спѣванок. Автор даколькох публикаций и зборникох, еден час сполупрацовав з катедралным хором св. Йоана Крестителя. Тоты, котры го в хорѣ знали, доднесь на нього споминають з ласков и почливостьов. Быв решпектованый нелем як фахман в области музикы, але и як вѣруючый чоловѣк, котрый моцно любив свой старославянскый обряд и Грекокатолицку Церковь.[4]
Про людовы аматерскы фолклорны колективы выдав:[1]
- Народні пісні для мішаного та жіночого хору (1956, 1958)
- Українські народні пісні Пряшівського краю (1958)
- Українські народні пісні Східної Словаччини ІІ (1963)
- Збірник пісень (1969)
- Співаю і граю (1971)
- Заспіваймо собі двома голосами (1974)
- Поляна, поляна (1978)
- На майданах (1979)
- Музика на слова поетів (у зб. Молодії серця, 1980) и то еще не вшитко.
- Найпопуларнѣйшы спѣванкы властной композиции:
- Ей гой, тили-тили-тили, 1950-ы рокы PULS
- Ой, заграла музика-музиченька
- Яничку за водов
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Федор Ковач: Цимбора Юрій //Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. ISBN 80-85137-15-1 (по украинскы)
- Павло Роберт Маґочій: Цимбора Юрій (Cimbora Juraj) //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 (по украинскы)
- Богдан Гамбаль (2016). Ей, прид до нас... Юрий Цимбора (по русинскы) (ФОТО). http://www.lem.fm/ey-prid-do-nas-yuriy-tsimbora/. Одказ перевіреный 2019-06-09.
- Петро КРАЙНЯК, ст. (2009). Спомин на Юрка Цимбору (по русинскы). http://www.rusynacademy.sk/master_rus.html. Одказ перевіреный 2019-06-08.