Русинськый алфавіт

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Руси́нськый алфаві́т (пораз руси́нська а́збука) — алфавіт русинського языка. У чотырёх варіантах русинського языка алфавіт не є докус єднакый и розлучат ся числом и рядом букв.

А а Б б В в Г г Ґ ґ Д д Е е Є є Ё ё[1][2] Ж ж З з І і[2]
Ї ї[1] И и Ы ы[1] Й й К к Л л М м Н н О о П п Р р С с
Т т У у Ф ф Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ѣ ѣ[3] Ю ю Я я Ьь Ъъ[1]

Русинськый алфавіт ся опират на гражданку, спрощеный варіант кіріліці и звычайно має 36 букв ци менше. Лемкувськый алфавіт ся уд пряшувського (горі у табличці) удлучат тым, ож не має букв Ёё и Її. У воєводинськум алфавіті не є Ёё, Іі, Ыы и Ъъ; Ии ся кладе сперед Її. Єдного кодифікованого пудкарпатського варіанта не є ани днесь. Алфавіт новых учебникув про русинські народні школы указує ся в учебнику Надії Печоры Русинськый язык. Розличат ся уд пряшувського алфавіта рядом букв (мнягкый и твердый знакы стоят сперед Юю и Яя). Мимо того ся в нюм хоснуют буквы Îî и Ôô, айбо за часть алфавіта ся не тримлят. Про запис закрытого переднёго округленого голосного звука (МФА [y]) обычно хоснуют букву Ӱӱ[4][5][6].

до 1945. рока[едітовати | едітовати жрідло]

До 1945. рока в русіньскім алфавітї ся хосновала буква кіріліцї Ѣ, ѣ (ять), котра ся нынї хоснує тілько в церьковнославяньскім алфавітї.

Зазначкы[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 хыбит у воєводинськум варіантови
  2. 2,0 2,1 хыбит у лемкувськум варіантови
  3. до 1945. рока.
  4. Печора 2013, с. 13
  5. Михайло Алмашій, Ігор Керча, Василь Молнар, Степан Попович Материнськый язык: писемниця русинського языка — Мукачово: Общество им. Александра Духновича, 1999. — 98 с., с. 5
  6. Падяк 2007, с. 79—80

Література[едітовати | едітовати жрідло]