Олга Грабарь
Олга Грабарь | |
---|---|
родж. Олга Добрянска | |
Олга Грабарь зоз сынами Владимиром, Игорьом и мужом Еммануилом Грабарьом | |
Чинность | сполоченска дѣятелька |
Горожанство | Австрійска імперія, Цислейтанія, Російска імперія, Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СССР |
Уроджѣня | децембер 1843[1] |
Банска Щавниця, Мадярске кральовство | |
Упокоеня | май, 1930 (86 рокы)[2] Москва, СССР |
Причина смерти | раковина[2] |
Похованя | Ваганьковське кладовище |
Отець | Адолф Добряньскый |
Манжелство | Еммануил Грабарь |
Діти | Владимир Грабарь, Игорь Грабарь |
Олга Грабарь на Вікіскладѣ GKG:/g/120wl78s;
|
О́лга А́долфовна Гра́барь, родж. Олга Добрянска, русс. О́льга Адо́льфовна Граба́рь, *децембер 1843, Банска Щавниця, Мадярске кральовство – †май, 1930, Москва, СССР — русинска сполоченска активистка русофилской ориентации, дѣвка Адолфа Добрянского, жена Еммануила Грабаря, мати маляря Игоря Грабаря и правника Владимира Грабаря.[3][4]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Ольга была найстаршов дитинов Адолфа Добрянского. Побрала ся з Еммануилом Грабарьом в року 1863. Сын Грабарьох Владимир родив ся во Вѣдню (1865), а Игорь в Будапештѣ (1871), а дѣтство им перейшло в маетку Добрянского — Чертижне в Пряшовском краю Угорской Руси, де по вымушеной емиграции отця жили з матерьов практично под дозором полиции.[3]
В року 1879 Владимир перебрав ся ку отцьови до России, а по року слѣдом за ним пошов ай его брат Игорь. Их дѣдо — Адолф Добрянскый перебывав в России од року 1875 по 1881, пак перебрав ся до Львова. Ту го, ай дѣвку му Олгу, ай ещи даколько галицкых русофилох в року 1882 арештовали и поставили перед суд (12. юн – 29. юл) за удайну штатну зраду, котрой ся допустили. Штатна зрада домнѣвала ся в их намѣрѣню одорвати Галицию от Австрии и прилучити ку России. Доказом мали служити их русофилскы симпатии и контакты з горожанами России. Отець и дѣвка му были главны обвинены, и штатный обвинитель жадав про них кару смерти. Хоть были оправданы через недостаток доказох, Добрянскому заказали бывати в мѣстах, оселеных славянскымах народами, зато выбрав собѣ австрийскый Иннсбрук и бывав там до своей смерти (1903). А Олга Грабарь по судѣ одышла до Измаилу, де в тот час перебывав ей муж, а уж до конця живота жила в Российской империи и СССР.[3]
Перед смертьов тяжко хворѣла. Звекша хвора дрѣмала, но даколи, дас на годину, пробрала ся и упорно позирала десь вперед своима страдалницкыма очима. В еден такый момент Игорь Грабарь за даяку повгодину впамятнив свою матерь, знаючи, же то — ей послѣдный портрет. Олга Грабарь умерла о три тыжднѣ.[2]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Genealogy BROWN PAGE 49. https://www.cisarik.com/BROWN-PAGES-49.htm. [перевірено 2021-04-01].англ.
- Игорь Грабарь. Моя жизнь: автомонография. — Москва – Ленинград: "Искусство", 1937 — 375 с. (text/pdf). Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва. https://dlib.kiev.ua/items/show/364. [перевірено 2021-03-23]. русс.
- Иван Поп: Грабарь Ольга (рожд. Добрянская, псевд. Храброва) //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 С. 144 русс.