Клара Балог

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клара Балог
родж. Клара Керечанин
Чинность хореографка, фолклористка
Уроджѣня юла 17, 1928(1928-07-17)
Мѣсто роджѣня Ужгород, Чехословакия
Упокоеня юна 9, 2018 (89 р.)
Мѣсто смерти Ужгород, Украина
***

Клара Балог (*17. юл 1928, Ужгород, Чехословакия — †9. юн 2018, Ужгород, Украина) — хореографка и фолклористка на Подкарпатской Руси и Украинѣ.

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Пришла на свѣт яко пята дѣтина зоз семерох в родинѣ школного беделуша (дозорцѣ) Федора Керечанина, котрый служив в престижной чешской школѣ в центрѣ Ужгорода (днешна школа №1), де родина достала двѣ комнаты в сутеренѣ.[1] В родинѣ ся говорило трьома языками: з няньом по русинскы, з мамов по мадярскы, з бабов по нѣмецкы,[2] а в школном дворѣ меджи дѣточыма забавами по чешскы.[1]

В шѣстьрочном вѣку пошла до русинской зачаточной народной школы, а в 10-рочном до русинско-мадярской горожанкы (1938-1942), пак абсолвовала чешско-мадярску учительску семинарию (1943-1947). За час ей наукы в семинарии пережила въедно з Ужгородом четыри державы, а матуровала уже в Украинѣ, яко Украинка. На тот час учительска семинария была переменована на музично-педагогичне училище.[3] [2]

Первы хореографичны знаня достала в 6-рочном вѣку в штудию танця, котре вела солистка пражского балета Аврелия Кремницка.[2] Од року 1945 Клара Балог уже солистка танечной групы Закарпатского державного ансамбла пѣснѣ и танцю, а од року 1969 — балетмейстерка и режисерка.[4] Перве выступлѣня з колективом в Москвѣ мали 23. новембра 1948, а уже в року 1951 по далшом выступлѣню в Москвѣ достала свое перве державне вызнаменаня — орден «Знак Пошани» (1951).[3] З тым ся зачала ей триумфална карьера хореографкы.

Клара Балог штудировала в селах народны танцѣ, подробно описала их и выдала книгу «Танці Закарпаття». На основѣ того створила понад 30 хореографичных композиций. Вела курсы народного танця и режисерску хореографичну роботу в Киевѣ, Пряшовѣ, США, Канадѣ, Франции.[4]

Мати ей умерла в року 1966, отець в року 1978.[5] Муж, Василь Балог, режисер областной телевизии, о рок скорше од ней. Дѣтей не мали.

Еще и 80-рочна каждоденно ходила на любену роботу, аж року 2013, коли серйозно охворѣла, мусѣла ся того лишити.[6]

Погребена на теметовѣ Калвария 12. юна 2018.

В конци своей книгы споминок лишила нам одказ:

Будьме людми, жийме в злагодѣ и взаимном честованю!
Клара Балог. Мої роси і зорі, с. 58.

Вызнаменаня[едітовати | едітовати жрідло]

  • 1951 — Орден «Знак Пошани»[3]
  • 1957 — Заслужена артистка УССР
  • 1960 — Орден Трудового Червоного Прапора[7]
  • 1974 — Народна артистка УССР
  • 1996 — Честна одзнака Президента Украины[8]
  • 2000 — доживотна державна стипендия[4]
  • 2003 — Орден княгині Ольги III ст.[9]
  • 2008 — Орден князя Ярослава Мудрого V ст.[10]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Додаточны жерела[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 15-16.
  2. 2,0 2,1 2,2 Пішла з житя... (видео).
  3. 3,0 3,1 3,2 Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 24-27.
  4. 4,0 4,1 4,2 Ільченко Л. О.
  5. Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 37.
  6. Штефаньо О.
  7. Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 30
  8. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 739/96
  9. Указ Президента України від 6 жовтня 2003 року № 1159/2003
  10. Указ Президента України від 10 вересня 2008 року № 824/2008