Перейти до вмісту

Клара Балог

Матеріал з Вікіпедія
Клара Балог
родж. Клара Керечанин
Чинность хореографка, фолклористка
Сфера балет
Горожанство Перша чехословацька республіка, Мадярске кральовство (1920—1946), СССР, Україна
Уроджѣня юла 17., 1928(1928-07-17)
Ужгород, Чехословакия
Упокоеня юна 9., 2018 (89 р.)
Ужгород, Украина
Похованя Теметов Калвария
Ошкола Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора
Праца Київський державний фаховий хореографічний коледж, Закарпатскый народный хор
Награды
орден «Знак Пошани», заслужений артист УРСР, орден Трудового Червоного Прапора, народний артист УРСР, Почесна відзнака Президента України, орден княгині Ольги III ступеня, орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
VIAF:223153061255719200060, 26359207; LCCN:n97847974; NLKR/NLC:js2018996014; GKG:/g/12mkz58z4; ЕСУ:40162;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Клара Балог (*17. юл 1928, Ужгород, Чехословакия — †9. юн 2018, Ужгород, Украина) — хореографка и фолклористка на Подкарпатской Руси и Украинѣ.

Пришла на свѣт яко пята дѣтина зоз семерох в родинѣ школного беделуша (дозорцѣ) Федора Керечанина, котрый служив в престижной чешской школѣ в центрѣ Ужгорода (днешна школа №1), де родина достала двѣ комнаты в сутеренѣ.[1] В родинѣ ся говорило трьома языками: з няньом по русинскы, з мамов по мадярскы, з бабов по нѣмецкы,[2] а в школном дворѣ меджи дѣточыма забавами по чешскы.[1]

В шѣстьрочном вѣку пошла до русинской зачаточной народной школы, а в 10-рочном до русинско-мадярской горожанкы (1938-1942), пак абсолвовала чешско-мадярску учительску семинарию (1943-1947). За час ей наукы в семинарии пережила въедно з Ужгородом четыри державы, а матуровала уже в Украинѣ, яко Украинка. На тот час учительска семинария была переменована на музично-педагогичне училище.[3] [2]

Первы хореографичны знаня достала в 6-рочном вѣку в штудию танця, котре вела солистка пражского балета Аврелия Кремницка.[2] Од року 1945 Клара Балог уже солистка танечной групы Закарпатского державного ансамбла пѣснѣ и танцю, а од року 1969 — балетмайстерка и режисерка.[4] Перве выступлѣня з колективом в Москвѣ мали 23. новембра 1948, а уже в року 1951 по далшом выступлѣню в Москвѣ достала свое перве державне вызнаменаня — орден «Знак Пошани» (1951).[3] З тым ся зачала ей триумфална карьера хореографкы.

Клара Балог штудировала в селах народны танцѣ, подробно описала их и выдала книгу «Танці Закарпаття». На основѣ того створила понад 30 хореографичных композиций. Вела курсы народного танця и режисерску хореографичну роботу в Киевѣ, Пряшовѣ, США, Канадѣ, Франции.[4]

Мати ей умерла в року 1966, отець в року 1978.[5] Муж, Василь Балог, режисер областной телевизии, о рок скорше од ней. Дѣтей не мали.

Еще и 80-рочна каждоденно ходила на любену роботу, аж року 2013, коли серйозно охворѣла, мусѣла ся того лишити.[6]

Погребена на теметовѣ Калвария 12. юна 2018.

В конци своей книгы споминок лишила нам одказ:

Будьме людми, жийме в злагодѣ и взаимном честованю!
Клара Балог. Мої роси і зорі, с. 58.
  • 1951 — Орден «Знак Пошани»[3]
  • 1957 — Заслужена артистка УССР
  • 1960 — Орден Трудового Червоного Прапора[7]
  • 1974 — Народна артистка УССР
  • 1996 — Честна одзнака Президента Украины[8]
  • 2000 — доживотна державна стипендия[4]
  • 2003 — Орден княгині Ольги III ст.[9]
  • 2008 — Орден князя Ярослава Мудрого V ст.[10]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]

Додаточны жерела

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Клара Балог. Танці Закарпаття. / Вступ. сл. В. Габорця. Ужгород, 1998. 143 с. укр.
  • Капраль М.: Балог Клара. // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 Сс. 37-38. укр.
  • Конькова Г. В.: БА́ЛОГ Клара Федорівна. // Енциклопедія сучасної України. укр.
  1. 1,0 1,1 Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 15-16.
  2. 2,0 2,1 2,2 Клара Балог (видео, Тиса-1).
  3. 3,0 3,1 3,2 Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 24-27.
  4. 4,0 4,1 4,2 Ільченко Л. О.
  5. Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 37.
  6. Штефаньо О.
  7. Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 30
  8. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 739/96
  9. Указ Президента України від 6 жовтня 2003 року № 1159/2003
  10. Указ Президента України від 10 вересня 2008 року № 824/2008