Дезидерий Миллый
Дезидерий Миллый | |
---|---|
Dezider Milly (словац.) | |
![]() Портрет в бронзѣ од скулптора Яна Кулиха | |
Чинность | малярь, педагог |
Уроджѣня | авґуста 7, 1906 |
Мѣсто роджѣня | Кыйов, Словакия |
Упокоеня | cептембра 1, 1971 (65 р.) |
Мѣсто смерти | Братислава, Словакия |
Дезидерий Миллый на Викискладѣ |
Професор Дезидерий Миллый, (словац.) Dezider Milly, * 7 август 1906, Кыйов – † 1. септембер 1971, Братислава) — русинскый и словацкый малярь, график и педагог, сполоченскый и културный дѣятель серед Русинох Словакии.[1]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Походив з родины грекокатолицкого духовника.[2][3] По закончѣню гимназии в Левочи (1917–1922) абсолвовав грекокатолицку русинску учительску семинарию в Пряшовѣ (1922–1926), а в роках 1926–1933 выштудовав малярство на Умѣлецко-промысловой школѣ в Празѣ (UPŠ, днесь Высока школа умѣлецко-промыслова, VŠUP) у професорох Йозефа Шуссера и Арношта Гофбауера.[1] По штудиях одслужив военчину и вернув ся до родного края, де учительовав в закладной школѣ в Орловѣ (1935–1943), а в року 1943 перешов до Пряшова, де быв професором креслѣня на учительской семинарии.[4][2]
Од року 1946 до конця живота жив и творив в Братиславѣ. Быв педагогом на Педагогичной факултѣ Универзиты Коменского, на Словацкой высшой школѣ техничной (SVŠT, днесь Словацка технична универзита, STU), а од року 1949 професором на Высшой школѣ вытварного умѣня (VŠVU), на катедрѣ общого и пейзажного малярства. В року 1952 быв ректором той инштитуции.[3]
По смерти умѣлця, в року 1983 во Свиднику отворили галерею Д. Миллого.[1] В експозиции той галерии указаный вывой людового и фахового вытварництва Русинох и Украинцьох од XV. стороча доднесь, а она творить часть фонду Словацкого народного музея (SNM) – Музея украинской културы (MUK) во Свиднику.[2]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Ещи в часѣ штудий в Празѣ спознав ся з наданыма словацкыма умѣлцями, што ся там учили, з нима створив групу Generácia 1909, котра ся записала до истории вытварного умѣня. В року 1941 навязав тѣсны контакты з умѣлецкым простором Братиславы, быв приятый за члена Сполку словацкых умѣлцьох.[2]
Д. Миллый выступовав в розличных техниках: олѣйомальба, акварел, пастел, темпера, комбинованы техникы. Вызнамный подѣл в его творбѣ мать кресба, графика и книжна илустрация.[2][4]
При пестрости и богатости тем и техник про его творбу суть характерны майстровске указаня сельского челядника з проникнутьом до внуторной чутьовой атмосферы, поетичность и баладичность. Майстер створив свой властный штил, котрый доднесь очаровуе свойов оригиналностьов.[2][1]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Dezider Milly. ABART. 2017. https://cs.isabart.org/person/3149. Одказ перевіреный 2021-08-01.(словац.)
- TASR (7. augusta 2016). Dezider Milly prispel k pilierom moderného umenia. TERAZ.SK. https://www.teraz.sk/kultura/dezider-milly-prispel-k-pilierom-umenia/210742-clanok.html. Одказ перевіреный 2021-08-01.(словац.)
- Галерея образох Дезидерия Миллого. Web umenia. http://www.webumenia.sk/web/guest/search/-/simpleSearch/query=au:Milly. Одказ перевіреный 2021-08-01.(словац.)
- Іван Красовський: Діячі науки і культури Лемківщини. Довідник. Львів: Думка світу, 2000. — 124 с. ISBN 966-95740-0-5 С. 18 Доступне на lemko.org (укр.)
- Іван Поп: Миллий Дезидерій (Milly Dezider) //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 (укр.), с. 459