Гукливскый лѣтопис
Гукливскый лѣтопис — запис подѣй з року 1660 до 1830-х, зробленый священиками в селѣ Гукливому на Угорской Руси.[1] Плануе ся го помѣстити в будучый музей Гукливского лѣтописа.[2]
- Авторство
- Авторами записок были мѣстны священикы, але з них лем еден познатый: Михайло Григаши (1782-1823). Григаши быв сыном кмѣтя Григы. Його запискы датують ся роками 1782 аж 1830. По ньому подѣи записованы по-латинскы иншым священиком. Запискы до року 1782 суть переписаны з якогось иншого оригинала, або веце оригиналох, або выгляданы Григашием з розличных жерел.[1]
- Обсяг
- Лѣтопис называть ся “Новѣйшая яже когда случишася”. Се запис тых новин, котры доходили до верховинского валалу Гукливый, опис подѣй и явох, котры мали вагу, подля авторох. Найвеце записох ся дотыкать хвѣлѣ, сельськых газдовскых робот, уроджаю, газдовского стану валалчанох, России (зачаток войны з Турками, смерть царицѣ Катарины в року 1797, програна война Наполеона и др.). Пише о голодѣ в року 1786, земелных реформах Йозефа II., о политичном животѣ Мадярского кральовства, односинах зоз сосѣдныма державами.[1]
- Язык
- Авторы часто пишуть образно и доимливо, зашто лѣтопис мать и литературну якость. Язык лѣтописа — тогдышный людовый язык Угорской Руси з домѣшков церковнославянского. Вырывкы зоз лѣтопису публиковав Евмен Сабов у Хрестоматіи церковнословянскихъ и угро-русскихъ памятниковъ литературныхъ, Унгвар, 1893.[1]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Д-р Богдан Романенчук. Азбуковник. Енциклопедія української літератури. Том 2. — Філядельфія: «Київ»-1973 — 536 с.
- Біленький Я. Угроруські літописні записки. ЗНТШ т. СІУ/1911/73-81; Див. О. Мишанич. Література Закарпаття. Доступне онлайн
Референції[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Д-р Богдан Романенчук. Азбуковник, том 2, сс. 504-505
- ↑ Василь Бедзір. На Закарпатті реставрували найстарішу дерев'яну церкву. Урядовий кур’єр. https://ukurier.gov.ua/uk/news/na-zakarpatti-restavruvali-najstarishu-derevyanu-c/. [перевірено 27-10-2020].