Кмѣть
Кмѣть або кметь — в розличных державах и розличном часѣ означав переважно селянина або воина на службѣ у землепана. Были тыж иншы вызнамы.
История и вызнамы[едітовати | едітовати жрідло]
Упоминать ся в в памятках южных и западных славян, одты в XI. – XII. сторочах было позычене в давноруськый язык, напримѣр стрѣчать ся в Словѣ о полку Игоревѣ.[1] В давной Руси были то дружинникы князя; на западных украинскых землях и в Бѣлой Руси были то вольны селяне, што платили дань державѣ; В Болгарии, Боснии, Сербии и Чехии были то бировы, што стояли в чолѣ сельской громады и мали судцьовскы права; в Польщи и Хорватии были то зависимы селяне.[2] На украинскых землях под Польщов од XIV. стороча селяне зачали трафляти в зависимость од пана и называти ся кметями.[3]
- У подкарпатскых Русинох
- кмѣтѣ — селяне, што жиють на панскых землях на правѣ многорочной аренды, мають хыжу, по звычаю, земля и хыжа переходять потомкам. Инша категория — жилярѣ — таксамо роблять на земли пана, але не мають свою хыжу, ани контракт их паном.[4] В Угорской Руси еще до XX. стороча кмѣтями называли худобных бараб, котрых приимали до хыжы за повинность обробляти землю.[3]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Вілкул Т.Л.: Кмет. //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2003-2013. ISBN 966-00-0632-2; 2007 т. 4 ISBN 978-966-00-0692-8 С. 358.
- Дэжё, Ласло. Деловая письменность русинов в XVII–XVIII веках. Словарь, анализ, тексты. Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia 4. — Nyíregyháza: Bessenyei György Tanárképző Főiskola,1996 — 336 с. ISBN 963-7170-7
- Кубійович В.; Кметь. //Енциклопедія українознавства. Гол. ред. В. Кубійович. Париж - Ню Йорк: Молоде життя, 1959. Том 3, с. 1049.
- Кмети (Кметі). //Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: «Генеза», 1993.
- Кмети // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т. / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6]
Референции[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ Вілкул Т.Л.: Кмет.
- ↑ Кмети // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т. / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6]
- ↑ 3,0 3,1 Кубійович В.; Кметь, том 3, с. 1049.
- ↑ Дэжё, Ласло. Деловая письменность русинов..., с. 70.