Кмѣть

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Русинска сельска хыжа, Скотарске, 1907. Fortepan 86858

Кмѣть або кметь — в розличных державах и розличном часѣ означав переважно селянина або воина на службѣ у землепана. Были тыж иншы вызнамы.

История и вызнамы[едітовати | едітовати жрідло]

Упоминать ся в в памятках южных и западных славян, одты в XI.XII. сторочах было позычене в давноруськый язык, напримѣр стрѣчать ся в Словѣ о полку Игоревѣ.[1] В давной Руси были то дружинникы князя; на западных украинскых землях и в Бѣлой Руси были то вольны селяне, што платили дань державѣ; В Болгарии, Боснии, Сербии и Чехии были то бировы, што стояли в чолѣ сельской громады и мали судцьовскы права; в Польщи и Хорватии были то зависимы селяне.[2] На украинскых землях под Польщов од XIV. стороча селяне зачали трафляти в зависимость од пана и называти ся кметями.[3]

У подкарпатскых Русинох 
кмѣтѣ — селяне, што жиють на панскых землях на правѣ многорочной аренды, мають хыжу, по звычаю, земля и хыжа переходять потомкам. Инша категория — жилярѣ — таксамо роблять на земли пана, але не мають свою хыжу, ани контракт их паном.[4] В Угорской Руси еще до XX. стороча кмѣтями называли худобных бараб, котрых приимали до хыжы за повинность обробляти землю.[3]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Вілкул Т.Л.: Кмет.
  2. Кмети // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т. / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6]
  3. 3,0 3,1 Кубійович В.; Кметь, том 3, с. 1049.
  4. Дэжё, Ласло. Деловая письменность русинов..., с. 70.