Лѣтопис

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврентийовскый лѣтопис, 1377
Поштова знамка з текстом лѣтописа и автопортретом лѣтописця Нестора

Лѣтопис — в широкому вызнамѣ е всякый историко-литературный жанр, в якому повѣданя слѣдуе за роками. В узкому вызнамѣ лѣтописами называють лем рукописны тексты, створены в тому жанрѣ в середновѣку. Меджи нима, вшак, суть не лем тексты з точно датованыма за роками записами о подѣях, якы ставали ся, але и записы, умѣщены подля хронологичного шора без дѣлѣня по роках.[1]

Етимология[едітовати | едітовати жрідло]

Назва походить од слов "въ лѣто", якыми в XI.XVII. сторочах авторы лѣтописох зачинали опис подѣй дакотрого року, а за тыма словами наслѣдовало число рока ай хронографичны, часто календарны, записы. Историкы хоснують термин "лѣтопис", за правило, ку хроникам даякого регионалного характера, походжѣньом зо земель выходных славянох. В Западной Европѣ подобны историко-литературны записы называють анналами, од (лат.) annales libri – рочны книгы, и хрониками, од (грец.) χρονικάς – звязаный з часом.[1]

Лѣтописы, звязаны з Угорсков Русьов[едітовати | едітовати жрідло]

Меджи найдавнѣйшыма лѣтописами, непрямо звязаныма з Угорсков Русьов, мож указати на Gesta Hungarorum, де суть записы о подѣях X. стороча и приходѣ Мадярох в Паннонию через Карпаты. Але вецеро историкох не поважують тоту хронику за сполягливе историчне жерело.[2][3]

Напротив, цѣлком одповѣдать означѣню лѣтописа Гукливскый лѣтопис, запис подѣй з року 1660 до 1830-х, зробленый священиками в селѣ Гукливому на Угорской Руси.[4]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2. Сс. 7-8. (укр.)
  • Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. ISBN 966-7838-23-4. С. 77. (русс.)
  • Д-р Богдан Романенчук. Азбуковник. Енциклопедія української літератури. Том 2. — Філядельфія: «Київ»-1973 — 536 с.— Сс. 504-505
  • Франчук В.Ю.: ЛІТОПИС, літописання, літописознавство // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.:"Наукова думка", 2009. — 790 с. ISBN 978-966-00-1028-1 Сс. 237–239. Одчитане: 2020-10-27

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Франчук В.Ю.
  2. Павленко Г. В.
  3. Поп И.
  4. Д-р Богдан Романенчук