Лѣтопис
Лѣтопис — в широкому вызнамѣ е всякый историко-литературный жанр, в якому повѣданя слѣдуе за роками. В узкому вызнамѣ лѣтописами называють лем рукописны тексты, створены в тому жанрѣ в середновѣку. Меджи нима, вшак, суть не лем тексты з точно датованыма за роками записами о подѣях, якы ставали ся, але и записы, умѣщены подля хронологичного шора без дѣлѣня по роках.[1]
Етимология
[едітовати | едітовати жрідло]Назва походить од слов "въ лѣто", якыми в XI. – XVII. сторочах авторы лѣтописох зачинали опис подѣй дакотрого року, а за тыма словами наслѣдовало число рока ай хронографичны, часто календарны, записы. Историкы хоснують термин "лѣтопис", за правило, ку хроникам даякого регионалного характера, походжѣньом зо земель выходных славянох. В Западной Европѣ подобны историко-литературны записы называють анналами, од лат. annales libri – рочны книгы, и хрониками, од грец. χρονικάς – звязаный з часом.[1]
Лѣтописы, звязаны з Угорсков Русьов
[едітовати | едітовати жрідло]Меджи найдавнѣйшыма лѣтописами, непрямо звязаныма з Угорсков Русьов, мож указати на Gesta Hungarorum, де суть записы о подѣях X. стороча и приходѣ Мадярох в Паннонию через Карпаты. Але вецеро историкох не поважують тоту хронику за сполягливе историчне жерело.[2][3]
Напротив, цѣлком одповѣдать означѣню лѣтописа Гукливскый лѣтопис, запис подѣй з року 1660 до 1830-х, зробленый священиками в селѣ Гукливому на Угорской Руси.[4]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2. Сс. 7-8. укр.
- Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. ISBN 966-7838-23-4. С. 77. русс.
- Д-р Богдан Романенчук. Азбуковник. Енциклопедія української літератури. Том 2. — Філядельфія: «Київ»-1973 — 536 с.— Сс. 504-505
- Франчук В.Ю.: ЛІТОПИС, літописання, літописознавство // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.:"Наукова думка", 2009. — 790 с. ISBN 978-966-00-1028-1 Сс. 237–239. Одчитане: 2020-10-27