Василь Габда
| Василь Габда | |
|---|---|
 | |
| Чинность | малярь, педагог |
| Жанр | пейзаж, натюрморт |
| Уроджѣня | юла 11, 1925 Ужгород, Чехословакия |
| Упокоеня | авґуста 22, 2003 (78 р.) Ужгород, Украина |
| Ошкола | Закарпатська академія мистецтв |
| Учительове | Адалберт Ерделій, Йосиф Бокшай, Федор Манайло |
| Членство | Народный сполок умѣлцьох Украины (1958) |
| Награды | |
| Заслуженый малярь УССР (1981) | |
| GKG:/g/11gfjbzfwx; ЕСУ:27904; | |
Василь Габда, * 11. юл 1925, Ужгород, Чехословакия – †22. август 2003, Ужгород Украина — малярь, театралный декоратор и педагог, представитель Подкарпатской школы малярства.[1]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Учив ся в Ужгородской гимназии в (1935–1943), де перву науку малярства достав од Й Бокшая. Штудовав архитектуру в Будапештѣ (1944–1945), выштудовав Ужгородске умѣлецко-промыслове училище (1946), де його учителями были Й. Бокшай, А. Ерделий, Ф. Манайло.[1]
Працовав преподавательом училища (1947–1948)[2] и декоратором музично-драматичного театра в Ужгородѣ. Габда — еден з основных представительох Подкарпатской школы малярства, майстер постимпресионистичного карпатского пейзажа.[1]
Його облюбены темы: лиричны крайовиды, рафиноване малярство тишины. Палета фарб спокойна, тепла и ясна, здержана переважно в синьо-зеленых ай лиловых тонах.[2]
Векшы персоналны выставкы: Ужгород (1985); в Словакии: Кошице (1985), Требишов (1995), Комарно (1999).[2] Образы Габды суть представлены в галереях Украины, России, Побалтя, Мадярщины, Германии, Японии, Канады, США, Венезуелы.[1]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
- Умѣлецкы титулы
- 1958 — член Сполку малярьох Украины
- 1980 — Заслуженый малярь Украины
- 1995 — лавреат областной награды Бокшая и Ерделия
- 2000 — Народный малярь Украины
- Выбране з образох
- серия «Минувшина Закарпаття» (1980); «На Гуцульщині» (1953), «Рання весна» (1968), «Волівеччина», «Ужгородський замок» (обадва – 1970), «Синя річка» (1972), «Осінні квіти» (1974), «Польові квіти», триптих «Пори року» (вшиткы – 1975), «Річка Уж» (1978), «Стара Верховина» (1979), «Старе дерево», «Осінь у Карпатах», «Казковий мотив» (вшиткы – 1981), «Тала вода» (1991), «Село Княгиня» (1993), «Осінні дерева» (1995), «27 лютого» (1996), «Соняшники» (1997), «Сині Карпати» (1998), «Ліс», «Село Кострино» (обидва – 2001).[2][3]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Михайло Капраль: Габда Василь //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 105.
- Юрченко-Микита О. В. (2006). Габда Василь Георгійович. //Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27904. [перевірено 2020-07-19].укр.