Адалберт Ерделій

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адалберт Ерделій

Адалберт Ерделій (Войтєх Ерделій), (правым меном Іван Гриць) (25. мая 1891, Загатя19. септембра 1955, Ужгород) - вызначний маляр, заснователь підкарпатьской малярской школы. Довєдна з Й. Бокшайом і Ф. Манайлом належали міджі трий ключовы фіґуры той школы.[1]

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

Народив ся Адалберт Ерделій як Іван Гриць в селі Загатя на Підкарпатю, котре втогды належало Австро-Угорьску, 25-го мая 1891-го року.

Умелецьку освіту здобыв на Будапештяньскій академії умень в рр. 1911 – 1915. Потім вернув ся на Підкарпатя до Мукачова і у 1921-ім році ся там став членом общества умелців, котре засновав Юлій Віраґ. Но тото общество фунґовало лем куртый час. Міджі роками 1922 – 1926 Ерделій робив у Мнихові. У тім місті в Німецьку одбыла ся у р. 1923 його перша персонална выставка.

Повернувшый ся на Підкарпатя Ерделій у 1927-ім році вєдно із далшым вызначным русиньскым малярьом Й. Бокшайом засновав в Ужгороді Публічну школу мальованя, но о два рокы пізніше знова одходить із Підкарпатя і працює в рр. 1929 – 1931 в Паріжі. Там належав до ґрупы постімпресіоністів вєдно із такыма менами як Анрі Матіс, Моріс ды Фламінк ці Андре Деран. Найвекшый вплив на Ерделія мала творчость Пола Сезана. Як раз перебываня в Паріжі із Адалберта Ерделія зробило умелця світового мена, вызначного европского маляря – постімпресіоністу і майстра портрету.

По навернутю до Ужгорода Ерделій брав актівну участь на основаню Общества дѣятелей изобразительныхъ искусствъ на Подкарпатьской Руси (1931), котре ся стало основов про формованя Підкарпатьской школы мальованя. Много років быв головов того общества, орґанізовав много выставок як на Підкарпатьскій Руси, так і в іншых містах Чехословакії.

Ерделій быв і педаґоґом. Учів у Мукачівскій ґімназії, Ужгородьскій ґрекокатолицькій учітельскій семінарії і в Публічній школі мальованя.

Через Другу світову войну Ерделій сотворив свої найкрасшы образы, головно портреты.

Од року 1945 аж до смерти у р. 1955 Ерделій учів у Ужгородьскім учілищі ужыткового вытварництьва. Його намага перетворити Ужгородьску публічну школу мальованя на академію умень по взорі Западньой і Середньой Европы была высміяна. Добровольне зъєдиненя умелців Підкарпатя, котре сотворив і быв його головов, по войні стало ся тіпічным совітьскым обществом малярів, котре было під контрольов комуністів і вырішыло „перевыховати“ у Европі прославленного майстра в дусі соціалістічного реалізму.

Під тиском общества малярів і совітьскых властей Ерделій зробив дакілько творів в дусі соціалістічного реалізму, но і так намагав ся тым творам печатати властну умелецьку оріґіналность. Фактічно Ерделій зістав чуджім про совітьску сістему, не прияв єй, і зістав повно ізолованым од навколишнього світа аж до свойой смерти.

Умер 19.го септембра 1955-го року як 64-річный в Ужгороді, у розквіті творчіх сил.

Жрідла[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Наші умілцї