Перейти до вмісту

Арсеній Коцак

Матеріал з Вікіпедія
Арсеній Коцак

Добовый портрет Арсенія Коцака
Чинность філолог, греко-католицький священник, єромонах, педагог, филозоф, теолоґ, языкознавець, поет
Уроджѣня 14 марца 1737
Буковець
Упокоеня 12 апріля 1800
Мукачово
Причина смерти хворота
Ошкола Кошицький університет
Града доктор теолоґії (1767)[1]
Членство Чин св. Василія Великого
Язык творов Латиньскый , церковнославянскый
GKG:/g/120z7200;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Арсеній Коцак (світьске імя Олексій; 14. марца 1737, Великый Буковець — 12. апріля 1800, Мукачово) — автор найстаршой ґраматікы про карпатьскых Русинів. Ґрекокатолицькый священик, єромонах, педаґоґ, філозоф, теолоґ, языкознавець.

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

Народив ся 14. марца 1737 в селї Великый Буковець, в родинї священика Федора. Матїрь ся писала Анастазія. Першы знаня здобыв дома у сільского дяка, пак ся учів в ґімназіях в Пряшові і Шарошпотоцї. В року 1763 быв высвяченый за священика. В роцї 1767 закончів теолоґічну факулту Кошіцькой універзіты зо ступнём доктора теолоґії. В монастырї в Краснім Бродї штудовав філозофії і там і зо своїм братом Андріём вступив до чіну Василіан і прияв монаське імя Арсеній. Потім працовав як учітель в монастырьскых школах на Підкарпатю і Пряшівщінї, быв ігуменом монастырїв.

Зоставив «Грамматику русскую сирѣч правила извѣщателная и наставителная о словосложеніи слова языка славенского или русскаго» (три варіанта, 1768-88), операючі ся притім о ґраматікы Мелетія Смотрицького, Лаврентия Зизанія, латиньскы ґраматікы пізного середовіка Эммануіла Алвара і Філіппа Меланхтона, ґраматіку русского языка Михаила Ломоносова. Учебник ся складать з 4 частей (орфоґрафія, просодія, етімолоґія і сінтаксіс).

Єромонах Арсеній тыж написав історічну працу «Описание обителей Мараморошских древнє бывших» — о історії монастырїв Підкарпатя і поетічне церьковнославяньске дїло «Правила и Наставления», котре было друковане року 1927. В рамках баданя о Коцаковій ґраматаіцї нашов Й. О. Дзендзелівськый три далшы незнамы дїла А. Коцака а то моралістічно-дідактічный твор «Похвала о премудрости троякой во вици самоявленой» і дві філозофічны дїла «Тропус» і «Лінґуа» писаны по латиньскы. Цалково ся заховало высше 30 рукописів книг в церьковнославяньскім і латиньскім языку. Векшына мать філозофічно-теолоґічный характер, дакотры з книг мають россяг 400-600 сторінок[2]. Находять ся в Мукачовскій монастырьскій книжніцї і в Ужгородьскій штатній універзітї.

В 1798 тяжко захворїв і пришов до Мукачовского монастыря, де пізнїше, 12. апріля 1800 помер.

Література[едітовати | едітовати жрідло]

  • Й. О. Дзендзелівський. Коцак Арсеній // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
  • Дзендзелівський Й. О., Ганудель 3. Граматика Арсенія Коцака. // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т. 15, ч. 2. Пряшів. 1990.
  • Йозафат В. Тімковіч. Letopis Bukovského monastyra (Bukovej Hory), 2004. ISBN 80-968862-7-4

Одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Русанівський Віталій Макарович; Тараненко Олександр Онисимович (2000) (по uk). Українська мова. Київ: Енциклопедичне видавництво. Wikidata Q4470617. ISBN 978-966-7492-07-6. 
  2. Spisovatelia môjho regiónu. www.spojenaskolask.sk. http://www.spojenaskolask.sk/projekty/Spisovatelia_prezentacia_Lapcakova.ppt. [перевірено 2011-08-28].