Перейти до вмісту

Алексей Ґеровскый

Матеріал з Вікіпедія
Алексей Ґеровскый
Чинность выдаватель, політік, сполоченскый дѣятель
Горожанство Австро-Угорьско, США
Уроджѣня 6 септембра 1883, 31 авґуста 1883
Львів
Упокоеня 17 апріля 1972
Ню Йорк
Ошкола Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Участь Мармарош-Сиготські судові процеси
Брат, сестра Георгий Геровскый
Родич Адолф Добряньскый
Язык творов російскый
VIAF:значення не задано; GKG:/g/121xkjk0; ЕСУ:25585; ЕІУ:Gerovskiy_Ol;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Алексей Ґеровскый (6. октобер 1883 Львів - 17. апріль 1972 Ню-Ёрк США) — новинарь, політічный діятель русофільской орьєнтації на Підкарпатьскій Руси і в США. Внук А. Добряньского, сын львівского русофіла, діректора Ставропігійского інштітуту в Львові, посланця австрійского парламенту Ю. Ґеровского і дівкы Добряньского Алексії. Быв выхованый вєдно з братами Ґеоргіём і Романом у діда А. Добряньского в Інсбруку. Учів ся в ґімназії в Інсбруку і Чернівцях, скінчів Чернівску універзіту.

Вєдно з братом Ґеоргіём в 1903 році пришов на Підкарпатьску Русь з наміром навщівити село Ізу, тогдышный центер православного руху в краю. Были заперты угорьскыма властями, дали їх до арешту в Мараморош-Сігеті і Будапешті, скады їх пустили на основі апелації посланця угорьского парла­менту, Словака Мілана Годжы, будучого премєра Чеськословеньска. Свое діятельство зачав на Буковині выданём русофільскых новинок "Русская правда" (1910-1913). Про­вокатором угорьской поліції А. Дулішковічом Алексій быв втягнутый вєдно з братами до православно­го руху на Підкарпатьскій Руси. Добровольно пришов на Мараморош-Сігетьскый процес (1913-1914) протів православных Підкарпатьской Руси, быв запертый австро-угорьскыма властями за русофільску агітацію, обвиненый із протіштатного діятельства. В 1914. р. втік до Руська, на зачатку войны зо вступом руськых войск до Галичіны і на Буковину А. Ґеровскый ся вернув до Чернівців в ролі "стар­шего чиновника по особным пору­чениям" при руськім губернаторови. В 1915-1917 роках быв порадцём Міністерства загранічных діл Росії в проблематіці Австро-Угорьска і Балкану. По большевіцькім перевороті в Руську А. Ґеровскый як монархіста брав участь у білім русі, в Катеринодарі выдавав новинкы "Единая Русь", быв притомный в поході Добровольной армады Денікіна. Роспад білого руху, окупація Галичіны Польском, Буковины Румуньском, зужує поле діятельства А. Ґеровского і застав­лять го сконцетровати ся на проблематіку Підкарпатьской Руси.

На Підкарпатьскій Руси в 20-ых роках снажыв ся зьєдинити силы русофілів і православной церькви, вів русофільску аґітацію край­него заміряня. Обвинив владу Чеськословеньска з несповніня своїх обіцянь штодо Підкарпать­ской Руси і єй автономії на основі Сан-Жерменьского договору. Брав участь на конгресі народностных меншин в Женеві, выступав із протічеськословеньскыма высту­пами, острыма нападами на міністра загранічных діл Чеськосло­веньска Е. Бенеша. В 1927. році быв выказаный із ЧСР, одышов до Югославії, де створив "Карпаторусский комитет" (1927-1929). 3 цілём здобываня фінанцій оды­шов до США, де став на чело "Карпаторусского союзу" (1935-1938). За ёго пінязі підпоровав русофільскы силы на Підкарпатьскій Руси. 3 ініціатівы А. Ґеровского в 1936. року в Ню-Ёрку была створена пресаґентура КАРУС, задачов котрой было інформовати америцькых Русинів о сітуації на Підкар­патьскій Руси, подля інформацій Міністерства загранічных діл ЧСР тоту агентуру фінанцовали Нїмецько і Мадярьско. 12.-13.2.1937 року з ініціатівы А. Ґеровского в Ню-Ёрку быв Конгрес підкарпатьскых Русинів, котрый дав ултіматівну подмінку даня Підкарпатьскій Руси автономії за два місяці. То было прічінов ускоріня в парламенті ЧСР законодарного проекту про першу етапу автономії Підкарпатьскій Руси.

В часі крізы 1938 року А. Ґе­ровскый актівно выступав з підпоров автономістічных сил в Чесько-словеньску. На челі делегації америцькых русиньскых орґанізацій пришов до Прагы. На Підкарпатьскій Руси снажыв ся обєдинити русофілів і українофілів на антічеськословеньскій платформі. Зась быв выказаный із Чесько­словеньска. В септембрі 1938. року вів переговоры про одрыв Підкарпатьскій Руси од Чесько­словеньска і підпорі мадярьской влады русофілам по припоїню Підкарпатьскій Руси ку Мадярьску. Ёго переговоры не мали належный выслідок, за то одышов до Югославії.

По окупації Підкарпатьской Руси (Карапатьской Україны) Мадярьском в марцю 1939 року вер­нув ся до США. За 2. світовой войны мав ілузію штодо трансформації Совєтьского союзу, остро выступив протів планів презідента ЧСР в еміграції о навернутю Під­карпатьской Руси по войні ку Чесьскословеньску. Обернув ся листом ку Сталінови з просьбов о припоїня Підкарпатькой Руси до Совєтьского союзу. Но і тот раз ілузії А. Ґеровского не были зреалізованы, бо Сталін, анектовавши Підкарпатьску Русь, выголосив Русинів за Українців. В послідніх роках А. Ґеровскый выступав на сторонках русофільского америцького часопису "Свободное слово Карпатской Руси" з остров крітіков політікы українізації влас­тями Совєтьского союзу на Під­карпатьскій Руси, але тыж із кріті­ков Ватікану і уніатьской церькви.

Література[едітовати | едітовати жрідло]

  • Ґеровскый А. Краткая автобиография. Свободне слово Карпатской Руси, XIV, 5-6, , с. 2-3. 3 ЕНЦІКЛОПЕДІІ ІСТОРІІ I КУЛТУРЫ РУСИНІВ, Проф. Іван ПОП, доктор історічных наук