Перейти до вмісту

Іван Поливка

Зо сторінкы Вікіпедія
Сімбол чеперушкы
Иван Поливка
Иванъ Поливка, Ivan Polivka
Чинность учитель, фолклорист
Уроджѣня фебруара 11., 1866(1866-02-11)
Мѣсто роджѣня Бережничка, Мадярске кральовство
Упокоеня октобра 3., 1930 (64 р.)
Мѣсто смерти Бардеёв, Чехословакия
***

Иван Поливка — педаґоґ, фолклоріста, културный дїятель і літерат. Быв педаґоґом, освітнїм адміністратором і културным дїятелём русофілской орієнтації на Пряшівскій і на Підкарпатьскій Руси.

Уродив ся 12. фебруара 1866 в селї Бережничка. Умер 3. октобра 1930 в Бардеёві. Похованый є в Буківцї, де мать поставленый памятник.[1][2]

По ґімназіалных штудіях в Маріяповчі і Пряшові И. Поливка скінчів Ужгородьску ґрекокатолицьку учітельску семінарію (1885) і став учітелёвати у русиньскых початковых школах выходной Словакії. У 1888 р. быв перенесеный до Свидника, де почас наступных тридцятёх років робив як учітель і орґанізовав културне дїятельство. Зоставив учебник про початковы класы „Учебная книга реальныхъ наукъ‟ (1896), якый ся складав із шістёх частей і быв присвяченый різным предметам. Тот учебник ся шыроко выужывав у русиньскых школах аж до повной мадярізації по законї Аппонія у 1907 р. По розпадї Австро-Угорьской імперії И. Поливка быв зволеный за председу Народной рады у Свиднику (1918), яка підтримовала ідею припоїня до Чехословакії. Новый уряд го призначів за школьского іншпектора (1919-1923) Ужгородьского окресу на Підкарпатьскій Руси.[1][2]

Сполоченьска робота

[едітовати | едітовати жрідло]

И. Поливка підтримовав ідею російского языка як літературного про Русинів і актівно робив у дакількох русофілскых орґанізаціях, в тім чіслї в Обществі А. Духновіча і обществі Школьная помощь в Ужгородї. Быв актівным зберателём русиньскых народных співанок, з якых ся много дістало до зборника Михаила Врабеля (1890), зоставив тыж зборник поезій А. Павловіча (1920).[1][2]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1 2 3 Павел Роберт МАҐОЧІЙ
  2. 1 2 3 А. З.