Теодозий Злоцкый: Роздїлы міджі ревізіями
оправа хыбы |
доповнѣня |
||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
Походив з родины грекокатолицкого священика, осойского [[парох]]а Антония Злоцкого и Анны Злоцкой, родж. Турзов. Народны школы выходив в [[Хуст]]ѣ и [[Сатмар]]ѣ. Гимназиалны штудии абсолвовав в [[Сатмар]]ѣ и [[Унгвар]]ѣ, а [[Теология|теологичны]] — в Унгварѣ и [[Будапешт]]ѣ.<ref name=Zlocky>Ѳеодосій Злоцкій</ref><ref name=Lelekac>Николай Лелекачъ</ref> |
Походив з родины грекокатолицкого священика, осойского [[парох]]а Антония Злоцкого и Анны Злоцкой, родж. Турзов. Народны школы выходив в [[Хуст]]ѣ и [[Сатмар]]ѣ. Гимназиалны штудии абсолвовав в [[Сатмар]]ѣ и [[Унгвар]]ѣ, а [[Теология|теологичны]] — в Унгварѣ и [[Будапешт]]ѣ.<ref name=Zlocky>Ѳеодосій Злоцкій</ref><ref name=Lelekac>Николай Лелекачъ</ref> |
||
=== Служба === |
=== Служба === |
||
Высвяченый на [[священик]]а в року 1874, служив в селах [[Изкы]], [[Копашново]], [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьово]], [[Драгово (Закарпатска область)|Драгово]]. В конци священичой службы быв тыж деканом свого округа.<ref name=Zlocky/> Умер як пензионованый священик и погребеный в [[Драгово (Закарпатска область)|Драговѣ]].<ref name=Lelekac/><ref name=Chlanta/><ref name=Pop>Іван Поп</ref> |
Высвяченый на [[священик]]а в року 1874, служив в селах [[Изкы]], [[Копашново]], [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьово]], [[Драгово (Закарпатска область)|Драгово]]. В конци священичой службы быв тыж деканом свого округа.<ref name=Zlocky/> Умер як пензионованый священик и погребеный в [[Драгово (Закарпатска область)|Драговѣ]].<ref name=Lelekac/><ref name=Chlanta/><ref name=Pop>Іван Поп</ref> |
||
== Творба == |
== Творба == |
||
=== В штудентской добѣ === |
=== В штудентской добѣ === |
||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
Од зачатку священичой службы переважна часть его литературной, етнографичной и фолклористичной роботы зоставала в рукописах. Его найважнѣйша етнографична робота о бабонах, повѣрах и звычаях [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьова]] опубликована в мадярскоязычной новинцѣ ''Kelet'' (1888–1889),<ref name=Pop/> де появила ся векшина его етнографичных дѣл. За тоту чинность быв позваный за официалного референта з етнографии Подкарпатя в Етнографичном обществѣ Мадярщины.<ref name=Zlocky/> З розличных причин его пояснѣня ку етнографичным текстам не могли быти напечатаны, были непорозумѣлы про редакторох. Злоцкый быв майнаперед священик, а уже так етнограф, его позиция была, же етнографичны публикации «не мож генерализовати на цѣлый народ... звекша мають они лем историчну цѣну; поганска пѣсня и колыскова в устах христианина далеко стоить од сердця народа», циже позерав на то як на пережиток минулого.<ref name=Lelekac/> По мадярскы публиковав и свои вершѣ, в товмачѣню по украинскы (Юрий Шкробинець) часть из них появила в зберцѣ ''На Верховині'' (1984).<ref>{{Cite book |author= |editor=Мишанич О. В. |title=На Верховині |language=украинскы |edition= |volume= |chapter=Феодосій Злоцький |quote= |location=Ужгород |publisher=Карпати |date=1984 |series= |pages=290–294 |isbn= |doi= |url= }}</ref><ref name=Chlanta/> |
Од зачатку священичой службы переважна часть его литературной, етнографичной и фолклористичной роботы зоставала в рукописах. Его найважнѣйша етнографична робота о бабонах, повѣрах и звычаях [[Золотарьово (Закарпатска область)|Золотарьова]] опубликована в мадярскоязычной новинцѣ ''Kelet'' (1888–1889),<ref name=Pop/> де появила ся векшина его етнографичных дѣл. За тоту чинность быв позваный за официалного референта з етнографии Подкарпатя в Етнографичном обществѣ Мадярщины.<ref name=Zlocky/> З розличных причин его пояснѣня ку етнографичным текстам не могли быти напечатаны, были непорозумѣлы про редакторох. Злоцкый быв майнаперед священик, а уже так етнограф, его позиция была, же етнографичны публикации «не мож генерализовати на цѣлый народ... звекша мають они лем историчну цѣну; поганска пѣсня и колыскова в устах христианина далеко стоить од сердця народа», циже позерав на то як на пережиток минулого.<ref name=Lelekac/> По мадярскы публиковав и свои вершѣ, в товмачѣню по украинскы (Юрий Шкробинець) часть из них появила в зберцѣ ''На Верховині'' (1984).<ref>{{Cite book |author= |editor=Мишанич О. В. |title=На Верховині |language=украинскы |edition= |volume= |chapter=Феодосій Злоцький |quote= |location=Ужгород |publisher=Карпати |date=1984 |series= |pages=290–294 |isbn= |doi= |url= }}</ref><ref name=Chlanta/> |
||
Злоцкый усиловав ся писати языком, котрый бы близше ся основав на народной бесѣдѣ. Про то склав граматику, котра ся операла на подкарпатскы диалекты — ''A kárpátaljai orosznyelv oknyomozó grammatikája'' (Практична граматика карпаторуского языка), 1883. Але тота граматика не была выдана, хоть на ню уже были выголосили предплату.<ref>Павло Роберт Маґочій, сс. 90–91.</ref> |
Злоцкый усиловав ся писати языком, котрый бы близше ся основав на народной бесѣдѣ. Про то склав граматику, котра ся операла на подкарпатскы диалекты — ''A kárpátaljai orosznyelv oknyomozó grammatikája'' (Практична граматика карпаторуского языка), 1883. Але тота граматика не была выдана, хоть на ню уже были выголосили предплату.<ref>Павло Роберт Маґочій, сс. 90–91.</ref> Граматика тота была основана переважно на мараморошском диалектѣ, але на етимологичном правописѣ. В року 1883, уже по выголошѣню предплаты, намѣсто того, жебы пошла до печатнѣ, «трафила такой того року до библиотекы [[НТШ]] у [[Львов]]ѣ без згоды и знатя автора» и нигда ся не дочекала публикации.<ref>Франтішек Тіхий, сс. 121–122.</ref> |
||
=== Наслѣдство === |
=== Наслѣдство === |
||
Уже на пензии, в року 1919 Злоцкый ся взяв за упорядкованя свого рукописного наслѣдства. Часть рукописох передав [[Литературознатель|литературознателю]] [[Евмений Сабов|Евмению Сабову]].<ref name=Nedzielsky/> Иншу часть — в редакцию новинкы ''Свобода'' и ''Наш родный край''. Послѣдня выдала его едину опубликовану книжочку ''Выборъ изъ поезій'' (1923). |
Уже на пензии, в року 1919 Злоцкый ся взяв за упорядкованя свого рукописного наслѣдства. Часть рукописох передав [[Литературознатель|литературознателю]] [[Евмений Сабов|Евмению Сабову]].<ref name=Nedzielsky/> Иншу часть — в редакцию новинкы ''Свобода'' и ''Наш родный край''. Послѣдня выдала его едину опубликовану книжочку ''Выборъ изъ поезій'' (1923). Ай при выданю той единой книжочкы автор, котрый ся тримав етимологичного правописа, «мав остры сперекы з редактором, але и так в печатном выданю его стихы, сопротив оригиналам, указали ся оправленыма на украинскый смак».<ref>{{cite web |author=Валерий Разгулов |editor= |date=03.08.2021 |url=https://ua-reporter.com/news/arhivy-raskryvayut-svoi-tayny-nekotorye-aspekty-yazykovoy-politiki-na-podkarpatskoy-rusi-i |
||
|title=Архивы раскрывают свои тайны: НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ЯЗЫКОВОЙ ПОЛИТИКИ НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ – I |publisher=UA-REPORTER |format= |quote=Проф. Конст. Стрипский, 17.03.1931: «Покойный Ф. Злоцкий, будучи, в конце концов, горячим русским патриотом локального масштаба ничего общего с украинцами не имел.» |language= |accessdate=2021-10-14 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> О том свѣдчить ай вступне слово, в котром автор упоминать тыж рукописну свою граматику, што была «безъ согласія и вѣдома автора передана библіотекѣ общества Шевченка».<ref name=Zlocky/> Тот рукопис мадярскоязычной книгы (!) доднесь лежить в архивѣ [[НТШ]] во [[Львов]]ѣ.<ref>{{Cite book |author=Фізеші О. Й. |editor= |title=Початкові школи Закарпаття в системних освітніх трансформаціях другої половини ХІХ – початку ХХІ століття |language= |edition= |volume= |chapter= |quote=(Ф. 309 «Научное товарищество Т. Г.Шевченко во Львове», оп. 1, спр. 1368 «Работа Злоцкого Теодозия «Граматика Карпаторуського языка». Рукопись. 1883 г.») |location=Київ |publisher=Міністерство науки і освіти України. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова |date=2016 |series= |pages=46–47 |isbn= |doi= |url=https://npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/dicer/D_26.053.01/dis_fizeshi.pdf }}{{ref-uk}}</ref> |
|||
Иншы рукописы, правдоподобно, утрачены. |
Иншы рукописы, правдоподобно, утрачены. |
||
== Интересны факты == |
|||
* Мати [[Григорий Жаткович|Григория Жатковича]], первого губернатора [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], Ирма Злоцка, была дѣвков Теодозия Злоцкого, котрый так-то быв дѣдом губернатора.<ref>{{Cite book |author='''Павел Р. Маґочій''' |editor= |title=Чловек, што остал президентом європской республикы. Григорий Игнатий Жаткович |language= |edition= |volume=16 (2020)|chapter= |quote= |location= |publisher= |date=2021-07-26 |series=Річник Руской Бурсы |pages=207–240 |isbn= |doi=10.12797/RRB.16.2020.16.06 |url=https://journals.akademicka.pl/rrb/article/view/2356 }}</ref> |
|||
== Жерела и одказы == |
== Жерела и одказы == |
||
Рядок 51: | Рядок 55: | ||
* '''Іван Поп''': Злоцький Феодосій (Злоцкій Теодозій) //{{ЕКР}} С. 247 |
* '''Іван Поп''': Злоцький Феодосій (Злоцкій Теодозій) //{{ЕКР}} С. 247 |
||
* {{Cite book |author='''Евменій Сабовъ''' |editor= |title=Очеркъ литературной дѣятельности и образованія карпатороссовъ |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Ужгород |publisher=Культурно-просвѣтительное общество имени Александра Духновича |date=1925 |series= |page=28 |isbn= |doi= |url= }} |
* {{Cite book |author='''Евменій Сабовъ''' |editor= |title=Очеркъ литературной дѣятельности и образованія карпатороссовъ |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Ужгород |publisher=Культурно-просвѣтительное общество имени Александра Духновича |date=1925 |series= |page=28 |isbn= |doi= |url= }} |
||
* {{Cite book |author='''Франтішек Тіхий''' |editor= |title=Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Ужгород |publisher=Академія наук вищої школи України. Відділенні літератури, мови, мистецтвознавства та журналістики |date=1996 |series= |pages=121–122 |isbn= |doi= |url= }}{{ref-uk}} |
|||
* '''Хланта І. В.''': Злоцький Феодосій //{{ЕЗВО20}} {{nobr|Сс.136–137}} |
* '''Хланта І. В.''': Злоцький Феодосій //{{ЕЗВО20}} {{nobr|Сс.136–137}} |
||
Ревізія 21:44, 14 октовбра 2021
Теодозий Злоцкый | |
---|---|
Чинность | священик, етнограф, поет |
Уроджѣня | октобра 11, 1846 |
Осой, жупа Берег, Мадярске кральовство | |
Упокоеня | юла 30, 1926 (79 р.) |
Драгово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство | |
Родич | Ґріґорій Жатковіч |
ЕСУ:16344; |
Теодозий Злоцкый, *11. октобер 1846, Осой, жупа Берег, Мадярске кральовство – †30. юл 1926, Драгово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство — грекокатолицкый священик, етнограф и фолклорист, поет, член Етнографичного общества Мадярщины.[1][2]
Ку писателям Нового Свѣта належить ай роботливый етнограф, збератель народных приповѣдок, переказовань, спѣванок, повѣрок и пословиць, Теодозий Злоцкый.[3]
Биография
Походжѣня и штудии
Походив з родины грекокатолицкого священика, осойского пароха Антония Злоцкого и Анны Злоцкой, родж. Турзов. Народны школы выходив в Хустѣ и Сатмарѣ. Гимназиалны штудии абсолвовав в Сатмарѣ и Унгварѣ, а теологичны — в Унгварѣ и Будапештѣ.[5][6]
Служба
Высвяченый на священика в року 1874, служив в селах Изкы, Копашново, Золотарьово, Драгово. В конци священичой службы быв тыж деканом свого округа.[5] Умер як пензионованый священик и погребеный в Драговѣ.[6][2][7]
Творба
В штудентской добѣ
Зачав писати ещи яко штудент «язычием», але под вплывом устной народной творчости, котру активно зберав цѣлый свой живот, в значной мѣрѣ перейшов на народный язык. В его наробку доминовала любовна, социално-бытова и патриотична лирика; брав ся тыж до сполоченскых, историчных ай морално-религийных тем. Окремы его поезии штилизованы як народны пѣснѣ. Первы вершѣ опубликовав в новинцѣ «Свѣтъ». Наступно тыж в иншых тогочасных выданях, як то: «Новый Свѣтъ», «Листок», «Карпато-русскій вѣстникъ», «Русскій вѣстникъ», «Наука».[1]
По року 1871 настав упадок литературной творбы, Новый Свѣтъ ся закрыв, обстояня ся змѣнили, а лѣпшы писателѣ замовкли.[4] Од року 1872 имя Теодозия Злоцкого в пресѣ стрѣчать ся барз рѣдко.[8]
В добѣ священичой
Од зачатку священичой службы переважна часть его литературной, етнографичной и фолклористичной роботы зоставала в рукописах. Его найважнѣйша етнографична робота о бабонах, повѣрах и звычаях Золотарьова опубликована в мадярскоязычной новинцѣ Kelet (1888–1889),[7] де появила ся векшина его етнографичных дѣл. За тоту чинность быв позваный за официалного референта з етнографии Подкарпатя в Етнографичном обществѣ Мадярщины.[5] З розличных причин его пояснѣня ку етнографичным текстам не могли быти напечатаны, были непорозумѣлы про редакторох. Злоцкый быв майнаперед священик, а уже так етнограф, его позиция была, же етнографичны публикации «не мож генерализовати на цѣлый народ... звекша мають они лем историчну цѣну; поганска пѣсня и колыскова в устах христианина далеко стоить од сердця народа», циже позерав на то як на пережиток минулого.[6] По мадярскы публиковав и свои вершѣ, в товмачѣню по украинскы (Юрий Шкробинець) часть из них появила в зберцѣ На Верховині (1984).[9][2]
Злоцкый усиловав ся писати языком, котрый бы близше ся основав на народной бесѣдѣ. Про то склав граматику, котра ся операла на подкарпатскы диалекты — A kárpátaljai orosznyelv oknyomozó grammatikája (Практична граматика карпаторуского языка), 1883. Але тота граматика не была выдана, хоть на ню уже были выголосили предплату.[10] Граматика тота была основана переважно на мараморошском диалектѣ, але на етимологичном правописѣ. В року 1883, уже по выголошѣню предплаты, намѣсто того, жебы пошла до печатнѣ, «трафила такой того року до библиотекы НТШ у Львовѣ без згоды и знатя автора» и нигда ся не дочекала публикации.[11]
Наслѣдство
Уже на пензии, в року 1919 Злоцкый ся взяв за упорядкованя свого рукописного наслѣдства. Часть рукописох передав литературознателю Евмению Сабову.[8] Иншу часть — в редакцию новинкы Свобода и Наш родный край. Послѣдня выдала его едину опубликовану книжочку Выборъ изъ поезій (1923). Ай при выданю той единой книжочкы автор, котрый ся тримав етимологичного правописа, «мав остры сперекы з редактором, але и так в печатном выданю его стихы, сопротив оригиналам, указали ся оправленыма на украинскый смак».[12] О том свѣдчить ай вступне слово, в котром автор упоминать тыж рукописну свою граматику, што была «безъ согласія и вѣдома автора передана библіотекѣ общества Шевченка».[5] Тот рукопис мадярскоязычной книгы (!) доднесь лежить в архивѣ НТШ во Львовѣ.[13]
Иншы рукописы, правдоподобно, утрачены.
Интересны факты
- Мати Григория Жатковича, первого губернатора Подкарпатской Руси, Ирма Злоцка, была дѣвков Теодозия Злоцкого, котрый так-то быв дѣдом губернатора.[14]
Жерела и одказы
- Ґабор В. В. (2010). Злоцький Феодосій Антонович. in І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт]. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=16344.укр.
- Ѳеодосій Злоцкій (1923). Выборъ изъ поезій. Библіотека новинки «Наш родный край». 2. Ужгородъ: Наш родный край.
- Николай Лелекачъ (1944). Подкарпатское письменство на початку ХХ. вѣка. Унгваръ: Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. Литературно-наукова библіотека, ч. 37. pp. 10–13. https://rusin8.webnode.ru/news/podkarpatskoje-pisjemstvo-na-pochatku-khkh-vѣka/.
- Павло Роберт Маґочій (2021). Валерій Падяк. ed. Підкарпатська Русь. Формування національної самосвідомості (1848–1948) (2 ed.). Ужгород: Вид-во Валерія Падяка. pp. 90–91. ISBN 978-966-387-127-1.укр.
- Евгеній Недзѣльскій (1932). Очеркъ карпаторусской литературы. Ужгородъ: Подкарпаторусскій Народопросвѣтительный Союз. pp. 195–197.русс.
- Іван Поп: Злоцький Феодосій (Злоцкій Теодозій) //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 247
- Евменій Сабовъ (1925). Очеркъ литературной дѣятельности и образованія карпатороссовъ. Ужгород: Культурно-просвѣтительное общество имени Александра Духновича. p. 28.
- Франтішек Тіхий (1996). Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі. Ужгород: Академія наук вищої школи України. Відділенні літератури, мови, мистецтвознавства та журналістики. pp. 121–122.укр.
- Хланта І. В.: Злоцький Феодосій //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс.136–137
Референции
- ↑ 1,0 1,1 Ґабор В. В.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Хланта І. В.
- ↑ К писателямъ «Н. Свѣта» принадлежитъ еще и трудолюбивый этнографъ, собиратель народныхъ сказокъ, преданій, пѣсенъ, повѣрій и пословицъ, Ѳеодозій Злоцкій.
- ↑ 4,0 4,1 Евменій Сабовъ
- ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Ѳеодосій Злоцкій
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Николай Лелекачъ
- ↑ 7,0 7,1 Іван Поп
- ↑ 8,0 8,1 Евгеній Недзѣльскій
- ↑ Мишанич О. В., ред. (1984). Феодосій Злоцький (по украинскы). На Верховині. Ужгород: Карпати. pp. 290–294.
- ↑ Павло Роберт Маґочій, сс. 90–91.
- ↑ Франтішек Тіхий, сс. 121–122.
- ↑ Валерий Разгулов (03.08.2021). Архивы раскрывают свои тайны: НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ЯЗЫКОВОЙ ПОЛИТИКИ НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ – I. UA-REPORTER. https://ua-reporter.com/news/arhivy-raskryvayut-svoi-tayny-nekotorye-aspekty-yazykovoy-politiki-na-podkarpatskoy-rusi-i. [перевірено 2021-10-14]. "Проф. Конст. Стрипский, 17.03.1931: «Покойный Ф. Злоцкий, будучи, в конце концов, горячим русским патриотом локального масштаба ничего общего с украинцами не имел.»"
- ↑ Фізеші О. Й. (2016). Початкові школи Закарпаття в системних освітніх трансформаціях другої половини ХІХ – початку ХХІ століття. Київ: Міністерство науки і освіти України. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. pp. 46–47. https://npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/dicer/D_26.053.01/dis_fizeshi.pdf. "(Ф. 309 «Научное товарищество Т. Г.Шевченко во Львове», оп. 1, спр. 1368 «Работа Злоцкого Теодозия «Граматика Карпаторуського языка». Рукопись. 1883 г.»)"укр.
- ↑ Павел Р. Маґочій (2021-07-26). Чловек, што остал президентом європской республикы. Григорий Игнатий Жаткович. Річник Руской Бурсы. 16 (2020). pp. 207–240. doi:10.12797/RRB.16.2020.16.06. https://journals.akademicka.pl/rrb/article/view/2356.