Перейти до вмісту

Штефан Крушко

Зо сторінкы Вікіпедія
Штефан Крушко
Štefan Kruško словац.
Увидьте фото
Чинность сполоченскый дѣятель, писатель
Сфера публіцістіка, переклад, редагування
Горожанство Чехословацька Соціалістична Республіка, Словеньско
Уроджѣня апріля 28., 1941(1941-04-28)
Комлоша, Шариш,
Перва Словацка република
Упокоеня марца 21., 2021 (79 р.)
Пряшов, Словакия
Праца Український народний театр, КСУТ
VIAF:96835431; NLKR/NLC:jo2013795748; GKG:/g/11j9d35nwj;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Штефан Крушко, словац. Štefan Kruško, укр. Степан Крушко, *28. апрѣль 1941, Комлоша в тогдышньом Словацком штатѣ – †21. марец 2021, Пряшов, Словакия[1] — културный и сполоченскый дѣятель Пряшовского края.

Оптация
Походив зоз селянской родины.[2] В року 1947 родителѣ Ш. Крушка яко оптанты добровольно переселили ся на совѣтску Украину, де Штефан перебыв свои молоды рокы. Там абсолвовав медицинске училище (Дубно, 1956–1959), пак працовав яко здравотник у даколькох селах Западной Украины. Неспокойный з животом в Совѣтском союзѣ, Ш. Крушко въедно з даколько тысячами иншых добровольных переселенцьох (оптантох) домагав ся и в резултатѣ того достав право на навернутя ся до Чехословакии.[3][1]
По навернутю
Од року 1967 оселив ся в Пряшовѣ и працовав яко актер Украинского народного театра (1967–1969) и здравотник (1969–1975), в апаратѣ КСУТ (1976–1984), в кооперативѣ Плета (1984–1988).[2]
По падѣ комунистичного режиму
Брав активну участь в културном животѣ Русинох. Быв закладательом Театру поезии при Руському културному центрѣ «Русский дом», про якый приправив даколько монтажи и быв режисером ряду пьес. Брав активну участь в обновѣ Общества Александра Духновича и организации «Русскій клубъ». З цѣльом направы и пропаганды интересох даколишных оптантох, што ся вернули з Украины, основав в року 1992 Координачный выбор реоптантох в Словацкой републицѣ и опубликовав историю той групы жительох до и по их переселѣню на отчизну. Тыж быв автором трьох неопубликованых пьес в русинском языку и девятьох документалных згледань на тему оптации.[3][1]

Автор прозовых, поетичных и драматичных умѣлецкых дѣл и документалных мемоарох, написаных по словацкы и украинскы, член Сполку украинскых писательох Словакии (2011):[4]

  • Люди з-під Мінчолу. Пряшів, 1987;
  • Оптанти. Пряшів, 1997; [5]
  • Čo dala – vzala našim rodákom optacia. Prešov, 2002;
  • Арештанти. Пряшів, 2003;
  • Діалоги. Пря­шів, 2004;
  • Opcia. Prešov, 2005 (spoluavt.);
  • Domov v cudzine alebo žili sme ma Ukra­jine. Prešov, 2007;
  • Naši «Černobyľci». Pre­šov, 2008 (spoluavt.);
  • Переселенці Омелянщини. Пряшів, 2008;
  • Chmeľová – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2008 (spoluavt.);
  • Krátky slovník rusínskeho nárečia obce Chmeľová. Prešov, 2010 (spoluavt.);
  • Opcia a presídlenie Rusínov do ZSSR 1945–47. Bratislava, 2011 (spoluavt.);
  • Лю­­дина Богом благословена (о. Василь Бобак). Пряшів; Смольник, 2012 (сполу­авт.);
  • Chmeľova – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2012 (spoluavt.);
  • Пам’ятка на на­­ших Чехів. Рівне, 2012 (сполу­авт.).

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1,0 1,1 1,2 А. З.
  2. 2,0 2,1 Федор Ковач
  3. 3,0 3,1 Павел Роберт Маґочій
  4. М. І. Мушинка
  5. https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10892/file.pdf