Перейти до вмісту

Ціцак, Мигаль Иванович

Зо сторінкы Вікіпедія
Тота статья не мать зазначены жерела або одказы, котрыма бы ся потвердила подана ту информация и так бы была овѣрителна.
Можете Википедии помочи тым, же ю вылѣпшите викизациов.


Ціца́к Мига́ль Ива́нович (укр. Ціцак Михайло Іванович; род. 7. юна 1948, с. Имстичово, Иршавськый Район, Закарпатська область, УССР, СССР) — русинськый и пудкарпатськый поет, журналіст и редактор Иршавської районної новинкы "За нове життя".

Ціцак Мигаль Иванович
Народжіня 7 юна 1948(1948-06-07)
Имстичово, Украинска ССР
Занятя Поет, журналіст, педагог, редактор
Період 1977—2006
Дїти 3


Родив ся Мигаль Иванович Ціцак 7 юна 1948 року у селі Имстичово, присілок Левош. Кӱнчив УЖНУ, дале робив у Лукӱвськӱв, Иршавськӱв и у Виноградӱвськӱв школах, видячи ёго талант и жаданя учити когось чомусь новому, його пригласили на посаду завідувучого редакціёв Иршавської районної новинкы "За нове життя", на посаду вӱн вступив у 1977. році, до 1992. року, дале вӱн робив єдным из редакторӱв, писав у слободный час вірші, наприклад наведеме вірш-сочуство у памнять Едіты Біксий-Світлик (по-украйинськы)

«Ти в обіймах сирої землі,

Де ність болезні, ність печалі.

Та чому навкруг тебе сумні

Твої друзі дитинства повстали?

Ти своє вже, земне, віджила,

Дуже рано, ой як дуже рано!

Довго — довго у друзів твоїх

У серцях заживатеме рана.

Хай твій ангел-хранитель з небес,

(Його ім'я, земним нам, не знане),

Твою душу леліє й хранить

І вона хай до Бога пристане,

Прощавай, наша добра душа,

Твого серця скінчилася битва.

Нам, живим, відтепер по тобі

Залишається тільки молитва.»

Мигаль Иванович Ціцак быв автором многых статий и стінґазет, быв публічным лицём свого села, многократно выступав на публіці складавучи вірші и другы тексты по темі дійства.

У 2006. році уйшов на пінзію айбо не лишив публіцістичну діятильность.

Мигаль Иванович має 3 дітий и многых внукӱв, быв и є файный ґазда, має въедно из свойым сыном Ціцак Мироном Мигалёвичом великоє ґаздӱвство, жонатый, 7. юна 2026 року исполнило му ся 78 рокӱв.

Тоты даны суть взяты из слӱв внукӱв Мигаля Ивановича:Ивана и Мирославы, статий Иршавської районної новинкы "За нове життя" и книгы Анны Орос «Моє рідне Імстичово».