Харьков
| Харьков | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| укр. Харків
| |||||
| |||||
 Центер мѣста
| |||||
|
| |||||
| Основны інформації | |||||
| 50°00′N 36°13′E / 50.000°N 36.217°E | |||||
| Країна | Україна | ||||
| Реґіон | Харківска область | ||||
| Край | Украина | ||||
| Админцентр для | УССР, Харківска область, Харківський район, Харківський район, Харківська губернія, Слобідські козаки, Харківська округа, Малоросійське генерал-губернаторство, Харківський повіт | ||||
| Засноване | 1654 | ||||
| Засновник | Олексій Михайлович | ||||
| Перша змінка | 1552 | ||||
| Статус міста | з 1654 року | ||||
| Жытелїв | 1 435 825 | ||||
| Розлога | 306 км² | ||||
| Густота населїня[d] | 4 692 особ/км² | ||||
| Поштовы індексы | 61000–61499 | ||||
| Телефонный код | 572 | ||||
| Часова зона | UTC+2, UTC+3 | ||||
| Надморьска вышка | 120 м | ||||
| Водный обєкт | Харьков | ||||
| Подїл | 9 районы | ||||
| Назва жытелїв | харків'янин, харківець, Kharkivite, харьковчанин | ||||
| Братьскы міста | Болонья, Брно, Цетинє, Цинциннаті, Дауґавпілс, Ґазіантеп, Цзінань, Каунас, Кутаїсі, Лілль, Нюрнберг, Познань, Рішон-ле-Ціон, Тяньцзінь, Варшава, Штегліц-Целєндорф, Варна, Тырнава, Бенгалуру, Патри, Порту, Тбилиси, Марибор, Ченстохова, Санкт-Петербурґ | ||||
| Історія | Історія Харкова | ||||
| Награды | орден Леніна, Місто-герой України (6 марец 2022) | ||||
| Станція | Харьков | ||||
 | |||||
| Містьскый уряд | |||||
| Адреса | 61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37 | ||||
| Вебова сторінка | http://www.city.kharkov.ua/ | ||||
| Пріматор | Игорь Терехов | ||||
|
VIAF:146579428;GND:4009782-1;OSM:3154746; | |||||
Харьков (укр. Харків) — мѣсто в Украинѣ. Мать 1 440 000 жытельох. Первый раз ся споминать в року 1654. Индустриалный, научный центер и важный транспортный узел.
История[едітовати | едітовати жрідло]
Харьков быв главным городом УССР де факто од 25. децембра 1917, потвержденый де юре в том статусѣ 10. марца 1919 и зоставав ним до 24. юна року 1934. В часѣ коли быв главным городом, розбудововав ся найинтензивнѣйше и слѣды того суть спозначны доднесь.[1]
В августѣ року 1934 якраз в Харьковѣ быв створеный Сполок совѣтскых писательох Украины (ССПУ), хоть на тот час город уже стратив статус главного. Але неофициалный титул «первый главный город» захранив доднесь.
Полога[едітовати | едітовати жрідло]
Харьков лежить на выходѣ Украины при сутоку рѣк Харьков, Лопань и Уда, што належать базену Сѣверского Донця. Важный желѣзничный, автодорожный и воздушнотранспортный узел.[2][3]
Вызнамны родаци[едітовати | едітовати жрідло]
- Гнат Хоткевич (1877–1938), музикант, писатель, етнограф, историк, театралный дѣятель.[4]
- Людмила Гурченко (1935–2011), артистка, спѣвачка, писателька мемуарох.[4]
- Евген Комаровскый (*1960), педиатр, популаризатор медицинскых знань, честный варощан Харькова (2021)[5].
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Том 9.
- Трёшников А. Ф. Географический энциклопедический словарь: Географические названия. /Гл. ред. А. Ф. Трёшников. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. энциклопедия, 1989.— 592 с. ISBN 5-85270-057-6русс.
Референции[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ Кубійович В., том 9, сс. 3549–3556.
- ↑ Трёшников А. Ф., с. 525.
- ↑ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МІСТА ХАРКІВ. 2015-12-12. http://ukrssr.com.ua/khark/rozvitok-mista-harkiv. [перевірено 2022-05-10].
- ↑ 4,0 4,1 В. Л. Маслійчук. Харків. in Смолій В. та ін. // Енциклопедія історії України : у 10 т. Інститут історії України НАНУ. Т. 10 Т–Я. Київ: Наукова думка, 2013. C. 350. ISBN 978-966-00-1359-9.укр.
- ↑ Кернесу і Комаровському присвоїли звання Почесний громадянин Харкова — міськрада. Archived from the original on 24 Feb 2022. https://web.archive.org/web/20220224220458/https://nv.ua/ukr/ukraine/events/gennadiy-kernes-eksmeru-prisvojili-zvannya-pochesniy-gromadyanin-harkova-novini-ukrajini-50171328.html. [перевірено 2023-05-29].укр.
| |||||||
