Харьков

Матеріал з Вікіпедія
обласний центр,
місто України
Харьков
укр. Харків

Ерб Прапор
герб Харкова Прапор Харкова
Центер мѣстаЦентер мѣста

Основны інформації
50°00′N 36°13′E / 50.000°N 36.217°E / 50.000; 36.217
КраїнаУкраїна
РеґіонХарківска область
КрайУкраина
Админцентр дляХарківська міська громада
Засноване1654
ЗасновникОлексій Михайлович
Перша змінка1552
Статус містаз 1654 року
Жытелїв 1 435 825
Розлога 306 км²
Густота населїня[d] 4 692 особ/км²
Поштовы індексы61000–61499
Телефонный код572
Часова зонаUTC+2, UTC+3
Надморьска вышка 120 м
Водный обєктХарьков
Подїл 9 районы
Назва жытелївхарків'янин, харківець, Kharkivite, харьковчанин, charkiviti, ĥarkivano
Братьскы містаБолонья, Брно, Цетинє, Цинциннаті, Дауґавпілс, Ґазіантеп, Цзінань, Каунас, Кутаїсі, Лілль, Нюрнберг, Познань, Рішон-ле-Ціон, Тяньцзінь, Варшава, Варна, Тырнава, Порту, Тбилиси, Марибор, Ченстохова, Турку, Люблін, Альбукерке
ІсторіяІсторія Харкова
Наградыорден Леніна,
Місто-герой України (6 марец 2022)
СтанціяХарьков
Мапа
Містьскый уряд
Адреса 61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37
Вебова сторінка http://www.city.kharkov.ua/
Пріматор Игорь Терехов

VIAF:146579428;GND:4009782-1;OSM:3154746;

Харьков (укр. Харків) — мѣсто в Украинѣ. Мать 1 440 000 жытельох. Первый раз ся споминать в року 1654. Индустриалный, научный центер и важный транспортный узел.

История[едітовати | едітовати жрідло]

Харьков быв главным городом УССР де факто од 25. децембра 1917, потвержденый де юре в том статусѣ 10. марца 1919 и зоставав ним до 24. юна року 1934. В часѣ коли быв главным городом, розбудововав ся найинтензивнѣйше и слѣды того суть спозначны доднесь.[1]

В августѣ року 1934 якраз в Харьковѣ быв створеный Сполок совѣтскых писательох Украины (ССПУ), хоть на тот час город уже стратив статус главного. Але неофициалный титул «первый главный город» захранив доднесь.

Полога[едітовати | едітовати жрідло]

Харьков (Украина)
Харьков
Харьков, Украина

Харьков лежить на выходѣ Украины при сутоку рѣк Харьков, Лопань и Уда, што належать базену Сѣверского Донця. Важный желѣзничный, автодорожный и воздушнотранспортный узел.[2][3]

Вызнамны родаци[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Енциклопедія українознавства. Словникова частина в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Том 9.
  • Трёшников А. Ф. Географический энциклопедический словарь: Географические названия. /Гл. ред. А. Ф. Трёшников. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. энциклопедия, 1989.— 592 с. ISBN 5-85270-057-6русс.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Кубійович В., том 9, сс. 3549–3556.
  2. Трёшников А. Ф., с. 525.
  3. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МІСТА ХАРКІВ. 2015-12-12. http://ukrssr.com.ua/khark/rozvitok-mista-harkiv. [перевірено 2022-05-10]. 
  4. 4,0 4,1 В. Л. Маслійчук. Харків. in Смолій В. та ін. // Енциклопедія історії України : у 10 т. Інститут історії України НАНУ. Т. 10 Т–Я. Київ: Наукова думка, 2013. C. 350. ISBN 978-966-00-1359-9. укр.
  5. Кернесу і Комаровському присвоїли звання Почесний громадянин Харкова — міськрада. Archived from the original on 24 Feb 2022. https://web.archive.org/web/20220224220458/https://nv.ua/ukr/ukraine/events/gennadiy-kernes-eksmeru-prisvojili-zvannya-pochesniy-gromadyanin-harkova-novini-ukrajini-50171328.html. [перевірено 2023-05-29]. укр.