Павло Тычина
|
Павло Тычина | |
|---|---|
| Павло Тичина | |
.jpg)
| |
| Портрет роботы П. Бенделя (1905–1989) | |
| Уроджѣня | Павелъ Григор. Тычининъ януара 23, 1891 Пѣскы, Черниговска губерния |
| Умертя | септембра 16, 1967 (76 р.) Киев, УССР |
| Погреб | Байков теметов |
| Занятя | поет, товмач, публициста, штатный урядник |
| Язык творох | україньскый |
| Народность | Украинець |
| Горожанство | Російска імперія, СССР |
| Участь | XX з'їзд КПРС, XXII з'їзд КПРС, XXI з'їзд КПРС |
| Членство | Націонална академія наук Україны |
| Партія | |
| Час творбы | 1912–1964 |
| Жанры | поезия, есей, повѣданя |
| Тренд | модернизм |
| Вызначны роботы | Соняшні кларнети Сковорода |
| Одзнакы | |
| Герой Социалистичной Праци (23 фебруар 1967) | |
| |
| VIAF:95278949; GND:118763296; LCCN:n81024471; FAST:68928; BNF:11040288x; NLKR/NLC:jn20000605371; OL:OL268788A; | |
Павло́ Тычи́на, укр. Павло Григорович Тичина, *23. януар (11.01 Юл. кал.) 1891, Пѣскы, Черниговска губерния – †16. септембер 1967, Киев, — украинскый совѣтскый поет и высокый штатный урядник.[1]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Походив з родины сельского дяка Григория Тычинина. Выштудовав Черниговску духовну семинарию (1913) и Киевскый комерчный инштитут (1917, днесь Киевска народна економична универзита).[1] Працовав в редакциях новинок и часописох, в штатистичном урядѣ. В роках 1921–1923 занимав ся диригентством, створив капелу, котра выступовала з концертами. Од року 1923 — в Харьковѣ, працуе по редакциях и занимать ся литературов.[2] Академик АН УССР (1929).[1] Депутат ВР УССР (1938–1967) и СССР (1946–1962).[2] В роках 1943–1948 — министер школства УССР, в роках 1953–1959 — предсѣдник Верховной Рады УССР.[1] Умер в Киевѣ, погребеный на Байковом теметовѣ.[2]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Первый опубликованый верш быв Ви знаєте, як липа шелестить (1912). Найвысшый поетичный взлет досяг в року 1924 зберьков Вітер з України.[2]
Перва поетична зберька, Соняшні кларнети (1918) спечатена споѣньом елементох символизма и импресионизма з людово-поетичныма. Зачаши од 1920-х рокох творчость Тычины доставать фурт вецей пропагандный характер, его основнов темов ся ставать будованя социализма: зберькы Замість сонетів і октав (1920), Вітер з України (1924), Партія веде (1934), Чуття єдиної родини (1938; штатна награда СССР, 1941), Перемагать і жить! (1942), Комунізму далі видні (1961); поемы Шабля Котовського (1938), Шевченко і Чернишевський (1939) и др. Творчость Тычины оцѣнена штатной Шевченковов наградов УССР (1962).[1]
Тычина не повѣровав во хрущовску десталинизацию, не одозвав ся на рух «шестидесятникох», аж и выступив з их непохвалов. Интуиция му подшептовала, же за помягком звык прийти новый мороз.[3]
Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]
- В року 1945, 11.–12. мая, Павло Тычина з допроводом в автах обышли вшитку Закарпатску Украину, и в той подорозѣ у него ся родив верш Будь здорова, Закарпатська Україно!, котрый пак включив до зберькы І рости, і діяти (1949). Там были такы душевны слова:укр.
Всі пройшли ми в вас простори,
села бачили, споруди...
Ой, прекрасні ваші гори,
славні і чудесні люди!
Все чудесно: люди й мова.
Пісня дзвонить журавлино...
Будь здорова, будь здорова,
Закарпатська Україно!
У Радянському Союзі
всі до вас прихильні серцем.
Зачерпнімо, любі друзі,
ми води одним відерцем!— Зібрання творів у 12 томах
— Київ: Наукова думка, 1984. Том 2, с. 307
- В року 1949 Павло Тычина написав текст гимны УССР Живи, Україно, прекрасна і сильна, котрый быв чинный до року 1978, а пак мало оправленый. Днесь на основѣ статѣ 436-1 Криминалного кодекса Украины з 3. юна 2020 за публичне предведеня хоть лем фрагмента того твору мож достати од 5 до 10 рокы арешту з конфишкациев маетку!
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Гальченко С. А.: Тичина Павло Григорович //Енциклопедія історії України : у 10 т.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2013. — Т. 10, сс. 89. ISBN 978-966-00-1359-9 Одчитане: 27.01.2021) укр.
- ТЫЧИНА // Большая российская энциклопедия. Том 32. Москва, 2016, стр. 603 Редаговане: 2017. Одчитане: 27.01.2021 русс.
- Усатенко, Галина (27 сiчня 2011). Біжить життя моє спіралями. В спіралях тих я гину. Урядовий кур'єр. https://ukurier.gov.ua/uk/articles/bizhit-zhittya-moye-spiralyami-v-spiralyah-tih-ya-/p/. [перевірено 2021-01-27].укр.