Павло Тычина

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Павло Тычина
Портрет роботы П. Бенделя (1905–1989)
Уроджѣня Павелъ Григор. Тычининъ
януара 23, 1891(1891-01-23)
Пѣскы, Черниговска губерния
Умертя cептембра 16, 1967 (76 р.)
Киев, УССР
Погреб Байков теметов
Занятя поет, товмач, публициста, штатный урядник
Язык творох украинскый
Народность Украинець
Час творбы 1912–1964
Жанры поезия, есей, повѣданя
Тренд модернизм
Вызначны роботы Соняшні кларнети
Сковорода

Подпис

Павло́ Тычи́на, (укр.) Павло Григорович Тичина, *23. януар (11.01 Юл. кал.) 1891, Пѣскы, Черниговска губерния16. септембер 1967, Киев, — украинскый совѣтскый поет и высокый штатный урядник.[1]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Походив з родины сельского дяка Григория Тычинина. Выштудовав Черниговску духовну семинарию (1913) и Киевскый комерчный инштитут (1917, днесь Киевска народна економична универзита).[1] Працовав в редакциях новинок и часописох, в штатистичном урядѣ. В роках 1921–1923 занимав ся диригентством, створив капелу, котра выступовала з концертами. Од року 1923 — в Харьковѣ, працуе по редакциях и занимать ся литературов.[2] Академик АН УССР (1929).[1] Депутат ВР УССР (1938–1967) и СССР (1946–1962).[2] В роках 1943–1948 — министер школства УССР, в роках 1953–1959 — предсѣдник Верховной Рады УССР.[1] Умер в Киевѣ, погребеный на Байковом теметовѣ.[2]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Первый опубликованый верш быв Ви знаєте, як липа шелестить (1912). Найвысшый поетичный взлет досяг в року 1924 зберьков Вітер з України.[2]

Перва поетична зберька, Соняшні кларнети (1918) спечатена споѣньом елементох символизма и импресионизма з людово-поетичныма. Зачаши од 1920-х рокох творчость Тычины доставать фурт вецей пропагандный характер, его основнов темов ся ставать будованя социализма: зберькы Замість сонетів і октав (1920), Вітер з України (1924), Партія веде (1934), Чуття єдиної родини (1938; штатна награда СССР, 1941), Перемагать і жить! (1942), Комунізму далі видні (1961); поемы Шабля Котовського (1938), Шевченко і Чернишевський (1939) и др. Творчость Тычины оцѣнена штатной Шевченковов наградов УССР (1962).[1]

Тычина не повѣровав во хрущовску десталинизацию, не одозвав ся на рух «шестидесятникох», аж и выступив з их непохвалов. Интуиция му подшептовала, же за помягком звык прийти новый мороз.[3]

Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]

  • В року 1945, 11.–12. мая, Павло Тычина з допроводом в автах обышли вшитку Закарпатску Украину, и в той подорозѣ у него ся родив верш Будь здорова, Закарпатська Україно!, котрый пак включив до зберькы І рости, і діяти (1949). Там были такы душевны слова:(укр.)

Всі пройшли ми в вас простори,
села бачили, споруди...
Ой, прекрасні ваші гори,
славні і чудесні люди!

Все чудесно: люди й мова.
Пісня дзвонить журавлино...
Будь здорова, будь здорова,
Закарпатська Україно!

У Радянському Союзі
всі до вас прихильні серцем.
Зачерпнімо, любі друзі,
ми води одним відерцем!

— Зібрання творів у 12 томах
— Київ: Наукова думка, 1984. Том 2, с. 307

  • В року 1949 Павло Тычина написав текст гимны УССР Живи, Україно, прекрасна і сильна, котрый быв чинный до року 1978, а пак мало оправленый. Днесь на основѣ статѣ 436-1 Криминалного кодекса Украины з 3. юна 2020 за публичне предведеня хоть лем фрагмента того твору мож достати од 5 до 10 рокы арешту з конфишкациев маетку!

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Большая российская энциклопедия
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Гальченко С. А.
  3. Усатенко, Галина