Перейти до вмісту

Микола Лелекач

Матеріал з Вікіпедія
Микола Лелекач
Микола Михайлович Лелекачукр.
Чинность историк, педагог, литературознатель
Уроджѣня децембра 19., 1907(1907-12-19)
Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство
Упокоеня септембра 6., 1975 (67 р.)
Ужгород, УССР
Ошкола Карлова универзита (1929; 1934)Edit this on Wikidata
Праца Подкарпатское Общество Наук, Державний архів Закарпатської області, Ужгородска народна универзита
 Микола Лелекач на Вікіскладѣ
GKG:/g/121vfhrb; ЕСУ:54129;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Микола Лелекач, укр. Микола Михайлович Лелекач (псевдоним «Леми Мишилко», криптонимы «Н. Л-кач», «Н. Л.»; *19. децембер 1907, Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство – 6. септембер 1975, Ужгород) — историк, педагог, литературознатель, библиограф, културно-просвѣтный дѣятель Подкарпатя украинской ориентации.[1][2]

Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в народной школѣ в Корытнянох (1916–1921), Ужгородской гимназии (1921–1929), на филозофской факултѣ Карловой универзиты в Празѣ (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на хустской гимназии (1936), пак одышов до Ужгороду, де быв архиварьом Земского архиву Подкарпатской Руси (1936–1939), секретарьом Подкарпатского общества наук и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до Прагы. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву Закарпатской Украины (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на историчной факултѣ новоствореной Ужгородского державной универзиты: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).[2][1]

Переважна часть робот Миколы Лелекача написана в добѣ, коли працовав в архивѣ и в ПОН. В совѣтском периодѣ мусѣв дати почестунок комунистичной идеологии и догмам и написав роботы, опубликованы в Науковых записках универзиты, в котрых «обосновав» «споконвѣчны» звязи Угорской Руси з восточным славянством:[1]

  • Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х–ХI ст. Іп НЗ УжДУ, Ужгород, 1949, Т.2;
  • Культурні зв'язки з Україною і Росією в XVII–XVIII ст. Іп НЗ УжДУ, 1954, Т.9.

Меджи найцѣннѣйшыма роботами суть «Загальна бібліо­графія Підкарпаття» (Унгвар, 1943), «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (К., 1969), де выхоснованы в великой мѣрѣ его материалы.[3]

Главнѣйшы публикации

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Зейканѣ (До исторіѣ фамиліѣ Зейкань) // Зоря-Hajnal. – 1942. – Ч. 1–2. – С. 35–42;
  • Подкарпатское письменство на початку ХХ. вѣка / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: 1944. – 32 с.;
  • Мункачевска богословска школа (1744–1776) / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 24 с.;
  • Загальна библіографія Подкарпатя / Зложили Лелекачъ Н., Гарайда И. = Kárpátalja általános bibliográfiája / Öszeállították Lelekács Miklós és Harajda János: З додатками: 1. Библіографія подкарпатской руськой литературы; 2. Библіографія подкарпатской руськой исторіѣ литературы = Загальна бібліографія Підкарпаття / Уклали Лелекач М., Гарайда І.: З додатками: 1. Бібліографія підкарпатської руської літератури; 2. Бібліографія підкарпатської руської історії літератури / Факс. вид. (на русинській та угорській мовах) ; Передмова Д. Данилюка; Післямова В. Падяка. – [Факсимільне вид. 1944]. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2000. – 214 с.;
  • Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ найдавнѣйшихъ початковъ до середины ХІХ. в.) / сост. Н. Лелекач, М. Грига; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 136 c. – На обкл. рік видання 1944.
  • 19. децембра 2012 в школѣ села Корытняны историци УжНУ славностно припомянули живот и творчость Миколы Лелекача. Участник славности познатый скулптор М. Белень приобѣцяв выготовити мемориалну таблу.[4]
  • 20. децембра 2013 на фасадѣ Корытнянской школы отворена памятна табла од М. Беленя з портретом Миколы Лелекача, де е спомянутый яко вызнамный родак села и найславнѣйшый абитуриент школы.[2]

Интересны факты

[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1,0 1,1 1,2 Mykhailo Almashii, Ivan Pop
  2. 2,0 2,1 2,2 Зворський Сергій Леонідович
  3. М. В. Олашин
  4. Заново відкритий Микола Лелекач