Микола Лелекач
| Микола Лелекач | |
|---|---|
| Микола Михайлович Лелекач(укр.) | |
 | |
| Чинность | историк, педагог, |
| Уроджѣня | децембра 19, 1907 |
| Мѣсто роджѣня | Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство |
| Упокоеня | cептембра 6, 1975 (67 р.) |
| Мѣсто смерти | Ужгород, УССР |
| Микола Лелекач на Викискладѣ | |
Микола Лелекач, (укр.) Микола Михайлович Лелекач (псевдоним «Леми Мишилко», криптонимы «Н. Л-кач», «Н. Л.»; *19. децембер 1907, Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство — †6. септембер 1975, Ужгород) — историк, педагог, литературознатель, библиограф, културно-просвѣтный дѣятель Подкарпатя украинской ориентации.[1][2]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в народной школѣ в Корытнянох (1916–1921), Ужгородской гтмназии (1921–1929), на филозофской факултѣ Карловой универзиты в Празѣ (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на хустской гимназии (1936), пак одышов до Ужгороду, де быв архиварьом Земского архиву Подкарпатской Руси (1936–1939), секретарьом Подкарпатского общества наук и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до Прагы. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву Закарпатской Украины (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на історичной факултѣ новоствореной Ужгородского державной универзиты: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).[2][1]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Переважна часть робот Миколы Лелекача написана в добѣ, коли працовав в архивѣ и в ПОН. В совѣтском периодѣ мусѣв дати почестунок комунистичной идеологии и догмам и написав роботы, опубликованы в Науковых записках универзиты, в котрых «обосновав» «споконвѣчны» звязи Угорской Руси з восточным славянством:[1]
- Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х–ХI ст. Іп НЗ УжДУ, Ужгород, 1949, Т.2;
- Культурні зв'язки з Україною і Росією в XVII–XVIII ст. Іп НЗ УжДУ, 1954, Т.9.
Меджи найцѣннѣйшыма роботами суть «Загальна бібліографія Підкарпаття» (Унгвар, 1943), «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (К., 1969), де выхоснованы в великой мѣрѣ его материалы.[3]
Главнѣйшы публикации[едітовати | едітовати жрідло]
- Зейканѣ (До исторіѣ фамиліѣ Зейкань) // Зоря-Hajnal. – 1942. – Ч. 1–2. – С. 35–42;
- Подкарпатское письменство на початку ХХ. вѣка / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: 1944. – 32 с.;
- Мункачевска богословска школа (1744–1776) / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 24 с.;
- Загальна библіографія Подкарпатя / Зложили Лелекачъ Н., Гарайда И. = Kárpátalja általános bibliográfiája / Öszeállították Lelekács Miklós és Harajda János: З додатками: 1. Библіографія подкарпатской руськой литературы; 2. Библіографія подкарпатской руськой исторіѣ литературы = Загальна бібліографія Підкарпаття / Уклали Лелекач М., Гарайда І.: З додатками: 1. Бібліографія підкарпатської руської літератури; 2. Бібліографія підкарпатської руської історії літератури / Факс. вид. (на русинській та угорській мовах) ; Передмова Д. Данилюка; Післямова В. Падяка. – [Факсимільне вид. 1944]. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2000. – 214 с.;
- Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ найдавнѣйшихъ початковъ до середины ХІХ. в.) / сост. Н. Лелекач, М. Грига; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 136 c. – На обкл. рік видання 1944.
Честь памяти[едітовати | едітовати жрідло]
- 19. децембра 2012 в школѣ села Корытняны историци УжНУ славностно припомянули живот и творчость Миколы Лелекача. Участник славности познатый скулптор М. Белень приобѣцяв выготовити мемориалну таблу.[4]
- 20. децембра 2013 на фасадѣ Корытнянской школы отворена памятна табла од М. Беленя з портретом Миколы Лелекача, де е спомянутый яко вызнамный родак села и найславнѣйшый абитуриент школы.[2]
Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]
- Укажка з полемикы Миколы Лелекача и Федора Потушняка з добы ПОН: О поетах и критиках (Русинська Веб-книга)
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Mykhailo Almashii, Ivan Pop. Lelekach, Mykola. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. pp. 284–285. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3.(англ.)
- Зворський Сергій Леонідович (2017). Лелекач Микола Михайлович. // Українська бібліотечна енциклопедія. https://ube.nlu.org.ua/article/Лелекач%20Микола%20Михайлович?fbclid=IwAR3FY9kfrtKbLTxO-83K8xaS8-lN_gwR9Joe5VZRZTfFXywSOb7i67OLiHE. Одказ перевіреный 2022-12-21.(укр.)
- М. В. Олашин. Лелекач Микола Михайлович. // Енциклопедія Сучасної України / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Т. 17. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. https://esu.com.ua/article-54129. Одказ перевіреный 22.12.2022.(укр.)